Справа № 523/27997/25
Провадження №2/523/1071/26
"15" квітня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліної С.С.
за участю секретаря судового засідання - Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 73 895,74 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 04.03.2019р. працівником Оператора ГРМ складено та підписано Акт про порушення № 715 у зв'язку з несанкціоноване відновлення газопостачання.
21.05.2019р. відбулось засідання комісії та ухвалено рішення за № 416аб/1 яким визнано акт про порушення правомірним та проведено донарахування в сумі 36 096,35 грн. відповідно до акту розрахунку №715 від 25.05.2019р.
Між АТ «Одесагаз» та ОСОБА_1 був укладений договір розподілу природного газу, шляхом подачі заяви - приєднання. Укладений договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634,641,642 ЦК України на не визначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.
Відповідно до підпункту 4, 5, 6, 7 пункту 7.4 Договору, ст.13 З.У «Про ринок природнього газу», відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати безперешкодний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам позивача за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків; не допускати несанкціонованого відбору природного газу, забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодекс ГРС й експлуатаційної відповідальності сторін, дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодекс ГРС, проте взятих на себе зобов'язань відповідач не виконав, здійснивши несанкціоноване відновлення газоспоживання
Несанкціоноване відновлення газоспоживання - це виявлений після складання акта про припинення розподілу природного газу (газопостачання) та/або пломбування запірних пристроїв чи встановлення інвентарної заглушки факт несанкціонованого втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом зривання або пошкодження пломб на запірних пристроях, засувках на вводі на об'єкт споживача, пошкодження або зняття інвентарних заглушок тощо, внаслідок чого здійснюється чи є можливість несанкціонованого відбору природного газу на об'єкті споживача (окремих його газових приладах чи пристроях), у тому числі поза обліком (абзац 32 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ)». Пунктами 1-6 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу ГРС
Якщо споживач вважає своє відключення від газопостачання безпідставним, це не надавало право позивачу без санкціонованого дозволу Оператора ГРМ відновлювати газопостачання, що в свою чергу свідчить, що акт про порушення за несанкціоноване відновлення газопостачання відносно, складено правомірно з дотриманням вимог Кодексу ГРС.
У зв'язку з чим, Позивач звертається до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Разом з позовною заявою позивач надав клопотання про поновлення процесуального строку для звернення з позовом до суду, яке мотивовано тим, що відповідно до п.12. Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, f28, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Карантин діяв в Україні з 19.12.2020р. по 30.06.2023р. на підставі Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020р. Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів., «п.1 Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст.2029).
З 17 березня 2022 року до 5 вересня 2025р. перебіг строків позовної давності (ст. 257-259 ЦК України) було зупинено на час воєнного стану на підставі п.19. Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії»
14.05.2025р. на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності, «1. Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40- 44, ст. 356) виключити. 2. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування».
Позовна заява була подана 29.12.2025р., тобто, в межах строку встановленої ст.257 ЦПК України.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 05.01.2026 року відкрито спрощене провадження у цивільній справі та призначено судове засідання на 02.03.2026 року.
У судове засідання представник позивача Карась М.М., не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, також просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018р. здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ...» на території України.
Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018р. «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» являвся постачальником на якого покладені спеціальні обов'язки.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Позивач зобов'язаний постачати природний газ Споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а Споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Тут і надалі зазначені нормативні акти в редакції, що діяла на момент виникнення договірних відносин між сторонами.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015р. «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до вимог Правил, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення Споживачем Постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата Споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ та вноситься до особового рахунку Споживача).
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила, Правила постачання) передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до підпункту 4, 5, 6, 7 пункту 7.4 Договору, ст.13 З.У «Про ринок природнього газу», відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати безперешкодний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам позивача за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків; не допускати несанкціонованого відбору природного газу, забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодекс ГРС й експлуатаційної відповідальності сторін, дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодекс ГРС.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС , «договір на приєднання до газорозподільної системи/договір на приєднання - це письмова угода між оператором газорозподільної системи та замовником послуги з приєднання, яка укладається відповідно до вимог розділу V та за формою, наведеною в цьому Кодексі, визначає їх правовідносини під час виконання приєднання об'єкта замовника до газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора газорозподільної системи; несанкціоноване відновлення газоспоживання - це виявлений після складання акта про припинення розподілу природного газу (газопостачання) та/або пломбування запірних пристроїв чи встановлення інвентарної заглушки факт несанкціонованого втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом зривання або пошкодження пломб на запірних пристроях, засувках на вводі на об'єкт споживача, пошкодження або зняття інвентарних заглушок тощо, внаслідок чого здійснюється чи є можливість несанкціонованого відбору природного газу на об'єкті споживача (окремих його газових приладах чи пристроях), у тому числі поза обліком (абзац 32 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ)».
Пунктами 1-6 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу ГРС. У відповідності до підпункту 2 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать несанкціоноване відновлення газоспоживання.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, «у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого відновлення газоспоживання або використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу спожитий об'єм природного газу визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача за період з дня припинення газопостачання (або у разі здійснення попередньої перевірки відключеного стану - з дня такої перевірки, що має підтверджуватися відповідним актом перевірки), а при використанні газу без договору - з дня його закінчення (розірвання) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення».
У будь-якому випадку, якщо споживач вважає своє відключення від газопостачання безпідставним, це не надавало право позивачу без санкціонованого дозволу Оператора ГРМ відновлювати газопостачання, що в свою чергу свідчить, що акт про порушення за несанкціоноване відновлення газопостачання відносно, складено правомірно з дотриманням вимог Кодексу ГРС.
Верховним судом в справі №724/1201/20 від 14.12.2021р. зазначено «Газопостачання позивачу необхідно було відновлювати в порядку, визначеному пунктом 4 глави 7 розділу VІ Кодексу, а не самовільно, а у разі наявного спору звертатися до суду.
Отже встановивши, що після припинення газопостачання 09 липня 2019 року шляхом опломбування позивач несанкціоновано відновив газоспоживання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність положенням закону дій ПАТ «Чернівцігаз» щодо припинення 28 грудня 2019 року газопостачання до будинку позивача».
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року справі № 661/3512/17 «Встановивши, що після припинення газопостачання 31 січня 2017 року шляхом опломбування запірної арматури на вводі в будинок ОСОБА_1 останній несанкціоновано відновив газоспоживання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відповідність положенням закону дій».
Неправомірні дії споживача щодо втручання в роботу лічильника газу свідчать про недобросовісне та неналежне виконання ним умов типового Договору.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 2. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями частинами четвертої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власність зобов'язує. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Зі змісту статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що учасниками правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг, між іншим, є споживачі (індивідуальні та колективні).
Положеннями пункту 6 частини першої статті вищезазначеного Закону визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із приписами статті 9 наведеного вище Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо Інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ, згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494 (далі - Кодекс ГРМ). Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015р. У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).»
Крім того, відповідно пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.
Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу, об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування. Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Відповідачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора газотранспортної системи (ТОВ «Оператор ГТС України») - Iplatforma, та в подальшому імпортується Постачальником у білінгову систему «Газоліна» та використовується останнім для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу.
Відповідно п. 4.3. Договору «Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.» Пункт 4.5. Договору визначає, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки Постачальника.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, Споживач не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також згідно ст. 526 ЦК У краї зобов'язання повинне виконуватись належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторона
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконані Споживач вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідачкою не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів на підтвердження цих заперечень.
При таких обставинах, позовні вимоги Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133та ч. ч. 1, 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, встановлено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову правничу допомогу у розмірі 7389,00 гривень.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.10,12,141,265,280-282,354 ЦПК України, ст. ст.526,611,612,623,625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ «Одесагаз» (ЄДРПОУ: 03351208, м.Одеса, вул.Одарія 1) донарахування не облікованого обсягу природного газу в сумі 73895.74 грн., з яких: 36096.35 (сума боргу); 30824.39 (інфляційне збільшення); 6975.00 (3% річних).
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ «Одесагаз» (ЄДРПОУ: 03351208, м.Одеса, вул.Одарія 1) судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, та 7389 гривень витрати на професійну правничу допомогу.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2026 року.
Суддя: Аліна С.С.