Справа № 750/13673/25 Головуючий у 1 інстанції Сапон А. В.
Провадження № 33/4823/453/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
27 квітня 2026 року місто Чернігів
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,
за участю захисника адвоката Бредюка О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Бредюка О. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 , 26 вересня 2025 року, о 04 год. 25 хв., по вул. Кільцева, у м. Чернігові, керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі захисник адвокат Бредюк О. М. просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, постанову суду скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 закрити на підставі ст. 247 КУпАП.
Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та в ході спілкування, поліцейський перевірив документи у ОСОБА_1 , та почав питати чи вживав щось останній. ОСОБА_1 категорично заперечував вживання алкогольних напоїв. Далі поліцейський повідомив ОСОБА_1 про ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук та порушення мови. При цьому звертає увагу суду на те, що поведінка ОСОБА_1 була повністю адекватною, тремтіння пальців рук відсутнє, мова була звичайна, чітка, без будь - яких порушень.
Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть бути визнані належними доказами у даній справі, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів.
Окрім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 присутнім у судовому засіданні суду першої інстанції не був, фактично проживає на території в/ч, про рішення суду дізнався лише коли перебував у м. Чернігові та зміг укласти договір про надання правничої допомоги з захисником 30 березня 2026 року.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження доходжу висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, адже твердження апелянта підтверджуються матеріалами справи.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Бредюк О.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з викладених у ній підстав.
Заслухавши аргументи захисника адвоката Бредюка О.М., переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №465253 від 26.09.2025, ОСОБА_1 , 26 вересня 2025 року, о 04 год. 25 хв., по вул. Кільцева, у м. Чернігові, керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер та у встановленому законодавством порядку у лікарні відмовився, чим порушив п 2.5 Правил дорожнього руху.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції.
В матеріалах справи наявний диск з відеозаписами події, яка мала місце 26.09.2025, за участю ОСОБА_1 , зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів, вбачається рух транспортного засобу «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , який зупинився та до якого одразу під'їхали на службовому автомобілі працівники поліції, зі сторони місця пасажира вийшов ОСОБА_1 , який в подальшому заперечував факт керування транспортним засобом.
При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , поліцейський виявив у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови, і йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, але ОСОБА_1 категорично відмовлявся.
Також, поліцейський роз'яснив водію, що у разі його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров'я, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст. 266 КУпАП.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі проходження огляду і зумовило таку його поведінку.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.
Твердження апелянта про те, що на відеозаписі неможливо встановити момент, спосіб та обставини, за яких поліцейськими були виявлені ознаки сп'яніння у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є слушними.
Так, відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп'яніння, а також прийняття рішення про необхідність проходження водієм відповідного медичного огляду або про відсутність такої необхідності, віднесені до дискреційних повноважень поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України.
При цьому для встановлення таких ознак не передбачена будь-яка спеціальна процедура, достатньою підставою для висунення водієві пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння є виникнення у співробітника поліції переконання у тому, що водій виявляє відповідні ознаки. За змістом п. 2.5 ПДР будь-які особисті міркування водія, зокрема суб'єктивна оцінка ним власного стану та його зовнішніх проявів, думки водія щодо упередженості поліцейських тощо, не спростовують необхідності проходження запропонованого працівником поліції огляду на стан сп'яніння, обов'язковість якого встановлена законодавством, та не є підставою для відмови від нього.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Що стосується зауважень захисту про посилання як на доказ вини на рапорт працівника поліції, то хоча він і не є прямим доказом у справі, проте доводить дотримання працівниками поліції процедури огляду.
Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання уникнути його довірителем установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення , -
Клопотання захисника адвоката Бредюка О.М. задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника адвоката Бредюка О.М. залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач