Номер провадження: 11-кп/813/1870/26
Справа № 493/276/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Балтського районного суду Одеської обл. від 26.03.2026, якою в межах к/п № 62024150020000821 від 31.05.2024 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олексіївка, Кодимського р-ну Одеської обл., громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.05.2026, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою від 26.03.2026 було задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_8 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.05.2026 із утриманням в ДУ "Одеський слідчий ізолятор", відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України із визначенням застави у розмірі 2250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 7 488 000 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував тяжкість інкримінованого злочину, відомості про особу обвинуваченого та прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який водночас не є для обвинуваченого безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою та такою, що суперечить практиці ЄСПЛ з таких підстав:
- обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою з червня 2024, інші обвинувачені у цьому кримінальному провадженні перебувають на волі та відносно них застосовані більш м'які запобіжні зходи;
- заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені, ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від суду, водночас він має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, утримує дружину та малолітню дитину;
- визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_7 та для його родини, про що свідчить та обставина, що обвинувачений не має відповідного доходу тому застава не була внесена на протязі тривалого часу. Таким чином застосований щодо нього запобіжний захід фактично являє собою безальтернативне ув'язнення;
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду від 26.03.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю або зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На адресу апеляційного суду надійшли заперечення прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , в яких він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника з огляду на фактичні обставини інкримінованого злочину, роль обвинуваченого наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 направи на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, викладені доводи підтримав.
Відтак, відповідно до ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду, суд 1-ої інстанції зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не в повному обсязі з огляду на наступне.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що на розгляді в Балтському районному суді Одеської обл. знаходиться к/п №62024150020000821 від 31.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Виходячи із положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
За приписами ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, місцевий суд прийшовши до висновку про наявність підстав для продовження застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою врахувавши тяжкість інкримінованого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України та відомості про особу обвинуваченого.
Дійсно, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції прийняте з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є підстави вважати, що на теперішній час продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У цьому контексті апеляційний суд також враховує специфіку інкримінованого ОСОБА_7 , злочину, який свідчить про обізнаність обвинуваченого із шляхами перетину державного кордону України.
Колегія суддів враховує, що на теперішній час у кримінальному провадженні не були здійсненні всі дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема суд має безпосередньо допитати свідків та дослідити всі докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, апеляційний суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі ОСОБА_7 матиме можливість здійснювати вплив на свідків.
При цьому, всі свідки ще не допитані під час судового розгляду, водночас ч. 4 ст. 95 КПК передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд маює зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Водночас, що стосується доводів захисника з приводу визначення обвинуваченому ОСОБА_7 непомірного розміру альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ по справі «Хрістова проти Болгарії» суд зазначив, що національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».
Обмеження права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися лише з легітимною метою, яка передбачена законом, є необхідною у демократичному суспільстві, та з урахуванням принципу пропорційності, який є однією із складових верховенства права. Як зазначає ЄСПЛ у своїх рішеннях («Soering v UK», п. 89, 1989), принцип пропорційності означає, що при тлумаченні конвенції та її положень до конкретної ситуації, необхідно досягати балансу між інтересами суспільства та правами людини.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ зі спливом часу ризики зменшуються, втрачають актуальність або зникають зовсім, вимагаючи від судів додаткової мотивації для продовження запобіжних заходів, а не просто посилання на початкові підстави.
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду обвинуваченому ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 2250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 7 488 000 грн.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_7 при розгляді кримінального провадження в суді вже зменшувався судом апеляційної інстанції (ухвала від 21.01.2026).
Апеляційний суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 утримується під вартою з червня 2024, визначений розмір застави ним внесений не був, що вочевидь свідчить про його непомірність для обвинуваченого.
Колегія суддів враховує висновки місцевого суду з привод наявності ризиків та ролі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, в той же час зауважує, що запобіжний захід - це процесуальний інструмент забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому обмеженні прав особи (підозрюваного/обвинуваченого), а не в покаранні. Його мета - запобігти ризикам (втеча, знищення доказів, вплив на свідків) та забезпечити належну процесуальну поведінку.
Доводи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , з якими вочевидь погодився суд з приводу того, що органом досудового розслідування встановлено не всі крипто-гаманці, на які здійснювалися перерахунки грошових коштів вочевидь не може слугувати підставою визначення застави, яка значно перевищу межі п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України з тих підстав, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 скерований до суду, отже стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів для підтримання державного обвинувачення.
Посилання на наявність у власності обвинуваченого ОСОБА_7 земельної ділянки та автомобіля ВАЗ 21061 і отримання доходу з 2009 по 2024 у розмірі 187 700 грн. на сьогоднішній день на переконання апеляційного суду не виправдовує заставу у сумі понад 7 мільйонів гривень з урахуванням тривалого судового розгляду, на що раніше апеляційний суд звертав увагу суду 1-ої інстанції.
Відтак, апеляційний суд враховує фактичні обставини інкримінованого злочину, тривалість судового розгляду та час знаходження обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, наявність ризиків і приходить до висновку про те, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осію є необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно із п. 2) ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду скасуванню із постановленням нової ухвали, про Продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.05.2026 та визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Водночас, апеляційний суд враховує доводи захисника відносно того, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час утримується під вартою, у зв'язку з чим, вважає за необхідне повторно звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття невідкладних заходів, щодо дотримання розумних строків розгляду зазначеного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 182, 183, 199, 331, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 -задовольнити частково.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської обл. від 26.03.2026 якою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у вид тримання під вартою 25.05.2026 із визначенням застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_14 ..
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.05.2026 із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави у якості альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 грн.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 22.04.2026, заставна сума за ОСОБА_7 судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У разі внесення застави у визначеному апеляційним судом розмірі, звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти, та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строком до 25.05.2026 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи;
- не відлучати з Одеської області без дозволу суду;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській обл. свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності).
Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю наслідки невиконання обов'язків передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів для розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та інших у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4