Номер провадження: 22-ц/813/2359/26
Справа № 501/5898/14-ц
Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.
Доповідач Кострицький В. В.
21.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
представник заявника - ОСОБА_2
скаржник - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 листопада 2023 року, постановлену у складі судді Пушкарського Д.В., у приміщенні того ж суду,
у цивільний справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,-
установив:
Короткий зміст заяви.
До суду звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Смирнов Андрій Ігорович із заявою в якій просить видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі №501/5898/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду та надісланий для виконання до Чорноморського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), був повернутий стягувачу, однак, ОСОБА_1 не отримував оригінал виконавчого листа №501/5898/14-ц, тому він вважає, що його було втрачено при пересиланні поштою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 09 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Смирнов Андрій Ігорович, про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №501/5898/14-ц було задоволено.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого судового рішення зазначає, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2015 року станом на сьогоднішній день залишається невиконаним, а втрата виконавчого листа позбавляє стягувача права на повторне звернення судового рішення до виконання, то суд дійшов висновку, що заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 листопада 2023 року та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що заява ОСОБА_1 в частині видачі дублікату виконавчого листа подана у листопаді 2023, тобто через вісім років з дати набрання чинності рішенням та п?яти років як строк пред?явлення до виконання виконавчого листа сплив, тому вона не підлягає задоволенню, як подана з пропуском строку встановленого 17.4 розділу ХІІ ЦПК України.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник заявника подав фактично відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що не містить належних та допустимих правових підстав для її задоволення, а ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 листопада 2023 року - законною та обґрунтованою.
Вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи всебічно, повно та об'єктивно дослідив усі наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованих висновків щодо фактичних обставин справи.
Щодо явки сторін.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладання не надходило, що у відповідності до вимог ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2015 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 277566,96 грн., проценти від простроченої суми боргу за договором позики в розмірі 9193,93 грн. та судовий збір в сумі 1889,00 грн. Рішення набрало законної сили 04.04.2015 (а.с.8).
Згідно інформації, наданої Чорноморським відділом ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №21-15/14072 від 12.04.2023 (а.с.4) вбачається, що згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, у Чорноморським відділом ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), виконавчі документи у відношенні боржника ОСОБА_3 та стягувача ОСОБА_1 на виконанні не перебувають.
Доказів отримання позивачем оригіналу виконавчого листа матеріали справи не містять.
Задовольняючи заяву суд виходив з того, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 лютого 2015 року станом на сьогоднішній день залишається невиконаним, а втрата виконавчого листа позбавляє стягувача права на повторне звернення судового рішення до виконання, то суд дійшов висновку, що заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання підлягає задоволенню.
Апеляційний суд не погоджується з вказаним рішенням з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (в редакції на момент набрання законної сили рішенням суду) (далі Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 статті 22 Закону №606-XIVпередбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи роз строчки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» ( далі Закон №1404-VІІІ ).
Згідно з ч. 1 №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісії про трудовим спорах та виконання документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІП Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Закону № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року.
Згідно зі статтею 433 ЦПК України у разі пропуск у строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.
Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду у справі №166/1472/18 від 23.10.2019).
Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду зробленого у постанові по справі №2-461/09 від 02.06.2020, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
У своєму рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Принцип законності вимагає, аби під час виконавчого провадження виконавець неухильно додержувався вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Основоположний принцип верховенства права визнається одним із фундаментальних та непорушних ідеалів сучасних демократій, якого мають дотримуватися усі без винятку інституції громадянського суспільства.
Згідно ч.1 ст.12 Закону №606-XIV сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відтак, на стягувача, як сторону виконавчого провадження, покладався обов'язок контролю за дотриманням ним строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При зверненні до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №501/5898/14-ц заявник посилався на те, що виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду та надісланий для виконання до Чорноморського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), був повернутий стягувачу, однак, ОСОБА_1 не отримував оригінал виконавчого листа №501/5898/14-ц, тому він вважає, що його було втрачено при пересиланні поштою.
Однак апеляційний суд не погоджується з вказаним твердження, оскільки заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області по справі № 501/5898/14-ц прийняте 27.02.2015, строк пред?явлення виконавчих документів до виконання складає 1 роки, адже Закон №1404-VІІІ застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Закону № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року, відповідно в даній справі застосовуються строки, які діяли відповідно до Закону №606-XIV.
Матеріали справи не містять відомостей про отримання виконавчого листа, його направлення до органів примусового виконання рішень, а також про відкриття виконавчого провадження, та як зазначає заявник інформації від державного виконавця щодо повернення вказаного виконавчого листа на адресу стягувача.
Також заявником не наведено обставин які б обумовлювали зупинення переривання цього строку, заява ОСОБА_1 в частині видачі дублікату виконавчого листа подана у листопаді 2023, тобто через вісім років з дати набрання чинності рішенням та семи років як строк пред?явлення до виконання виконавчого листа сплив, тому колегія суддів доходить висновку, що дана заява не підлягає задоволенню, як подана з пропуском пресічного строку встановленого 17.4 розділу ХІІ ЦПК України.
Суд першої інстанції не звернув уваги на принцип дії закону у часі, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали в цій частині з ухваленням нової про відмову у задоволенні заяви.
Поновлюючи строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання суд обмежився наданою ОСОБА_1 інформацією про те що на виконання рішення у справі видавався виконавчий лист № 501/5898/14-ц, та за інформацією Чорноморського відділу ДВС № 21-15/14072 від 12.04.2023 виконавчі документи по даній справі на виконанні не перебувають.
Суд першої інстанції не встановив з яких непереборних для заявника підстав, останній в період березень 2015 - листопад 2023 понад вісім років не звертався за примусовим виконанням рішення суду.
Право суду на поновлення строку не є безмежним. Частиною 1 ст. 433 ЦПК України, визначено, що у разі пропуску строку для пред?явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять інформації про те, що заявник до 2023 року звертався до органу державної виконавчої служби із запитами щодо місцезнаходження виконавчого документу, хоча це є його прямим обов'язком.
Таким чином, заявником не наведено підстав, за яких він був позбавлений можливості дізнатись про хід виконавчого провадження та про місцезнаходження виконавчого документу.
ОСОБА_1 не наведено причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.
Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі №201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі №757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10.
У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі №2-162/12.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що строк для пред'явлення виконавчого листа про видачу дубліката якого просить заявник, закінчився і підстав для його поновлення колегією суддів не встановлено, тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 ..
Посилання суду першої інстанції на те, що рішення суду залишається не виконаним є правильним, однак сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися, однак визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №501/5898/14-ц .
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів скаржника заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №501/5898/14-ц не підлягає задоволенню, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з частковим задоволенням апеляційних вимог так як апелянт помилково послався не на діючий строк звернення до суду , з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №501/5898/14-ц.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 158, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 09 листопада 2023 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №501/5898/14-ц відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко