Справа №751/4077/26
Провадження №1-кс/751/1411/26
22 квітня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого дізнавача відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026275440000385 від 16 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
Старший дізнавач відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на сітку просту у кількості 1 шт., яка належать ОСОБА_5 , із забороною користування, розпорядження та відчуження, а також надання дозволу на знищення (утилізацію) незаконно добутої риби, а саме: плоскирка - 42 шт., плітка - 2 шт., синець - 2 шт., щука - 1 шт.
У клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 16 квітня 2026 року до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення від працівника сектору водної поліції про те, що під час рибоохоронного рейду на річці Десна поблизу селища Шестовиця Чернігівського району було виявлено ОСОБА_5 , який за допомогою сітки простої здійснив незаконний вилов риби наступних видів: плоскирка - 42 шт.; плітка - 2 шт.; синець - 2 шт.; щука - 1 шт.
16 квітня 2026 року проведено огляд місця події на відкритій ділянці місцевості біля річки Десна неподалік с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області. На місці події знаходився ОСОБА_5 , у якого в ході огляду було вилучено наступні речі: виловлену рибу, а саме: плоскирка - 42 шт.; плітка - 2 шт.; синець - 2 шт.; щука - 1 шт., яку запаковано до спеціального пакету QYH0192421; сітку просту, яку поміщено до спеціального пакету 7379352. Вказані об'єкти передані до камери зберігання речових доказів ЧРУП ГУНП в Чернігівській області.
Обґрунтовуючи своє клопотання, дізнавач указує на те, підставою для накладення арешту на сітку просту є те, що вона є доказом у кримінальному провадженні, оскільки сітка використовувалась як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди та може містити інші відомості, які у подальшому слугуватимуть доказами, тому не накладення арешту на вказаний предмет може призвести до його відчуження або передачі на користь третіх осіб та приховування власником (користувачем), що може перешкодити проведенню слідчих дій у кримінальному провадженні.
Тимчасово вилучене майно, а саме риба виду плоскирка - 42 шт.; плітка - 2 шт.; синець - 2 шт.; щука - 1 шт., яку запаковано до спеціального пакету, який опечатано на місці події, після вилучення має ознаки псування у вигляді різкого неприємного запаху, наявності слизу та плям. Разом з тим, у камері зберігання речових доказів ЧРУП відсутнє спеціальне приміщення та обладнання для зберігання речових доказів, що швидко псуються. Фіксація речових доказів, а саме вилученої в ході огляду виловленої риби проведена шляхом фіксації на відеозйомку та опису її в протоколі огляду місця події. Тому виникла необхідність у отриманні дозволу на знищення даних речових доказів, у зв'язку з непридатним станом виловленої риби та неможливістю її передачі для реалізації у встановленому законом порядку.
Дізнавач та прокурор у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, просив розглядати клопотання без його участі.
Власник майна ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації власником майна, про арешт якого порушується питання у клопотанні, його процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи у суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки власника майна обов'язковою немає, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до такого висновку.
Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення , у тому числі, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, визначальною юридичною ознакою речового доказу є можливість використання його як матеріального носія інформації щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим суддею встановлено, що відділом дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026275440000385 від 16 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Згідно з протоколом огляду місця події від 08 квітня 2026 року на відкритій ділянці місцевості біля річки Десна неподалік с. Авдіївка Чернігівського району Чернігівської області було виявлено та вилучено виловлену рибу, а саме: плоскірка - 26 шт., синець - 3 шт., плітка -
8 шт та сітку просту.
Постановою дізнавача від 17 квітня 2026 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026275440000385 від 16 квітня 2026 року.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у свої рішення неодноразово зазначав, що вимога законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справах «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речового доказу.
За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню в частині накладення арешту на сітку просту.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
У частині ж вирішення питання про надання дозволу на знищення (утилізацію) незаконно добутої риби, а саме: плоскирка - 42 шт.; плітка - 2 шт.; синець - 2 шт.; щука - 1 шт., то в цій частині клопотання є необґрунтованим.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню - знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан.
Зазначена незаконно виловлена риба є предметом кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для надання дозволу на її знищення.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 98, 100, 107, 131, 132, 171-173, 175, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого дізнавача відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026275440000385 від
16 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 16 квітня 2026 року в ході проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості біля річки Десна в с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області, а саме на сітку просту у кількості 1 штука, яка належать ОСОБА_5 , заборонити будь-кому і в будь-який спосіб відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
В іншій частині у задоволенні клопотання дізнавача відмовити.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1