Справа № 685/158/26
Провадження № 2/685/300/26
(З А О Ч Н Е)
27 квітня 2026 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теофіполь
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 21.03.2019 року між акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»та ОСОБА_1 було укладено договір №014/380805/82/536481 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого йому було надано кредит у сумі 50978,79 грн строком на 72 місяці (до 21.03.2025), зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних (з 21.03.2019 по 21.05.2019), 47,9% річних (з 22.05.2019 без укладення додаткової угоди). Відповідач зобов'язаний сплачувати 21 числа кожного календарного місяця ануїтетним платежем суму відповідно до Графіка. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення наданого кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконував своєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість. 20.09.2019 між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-19-F, 10.10.2019 між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено додаткову угоду до зазначеного договору відступлення права вимоги. Відповідно до умов договору відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього право вимоги за кредитним договором №014/380805/82/536481 від 21.03.2019 укладеним між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 19.10.2022 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення права вимоги №19-10/2022, 04.02.2025 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено додаткову угоду №4/7 до договору відступлення права вимоги№19-10/2022. Відповідно до умов договору відступлення права вимоги №19-10/2022 та додаткової угоди №4/7 до нього право вимоги за кредитним договором №014/380805/82/536481 від 21.03.2019 укладеним між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №014/380805/82/536481 від 21.03.2019 складає 191 570 грн, з яких: 49563,13 грн - заборгованість за тілом кредиту, 79976,64 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги, 57498,11 грн - заборгованість за нарахованими відсотками з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 4532,72 грн - заборгованість за пенею/штрафами.Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 191 570 грн заборгованості за кредитом, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 25 000 грн витрат на правову допомогу.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з'явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, до суду повернулися поштові конверти із судовими повістками надіслані відповідачу із відміткою пошти «адресат відсутній».
Суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи .
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2019 року між акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/380805/82/536481, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит шляхом зарахування грошових коштів на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за картковим рахунком, що підтверджується власноруч підписаними відповідачем заявою-анкетою для отримання готівкового кредиту «Кредит готівкою» та договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №014/380805/82/536481 від 21.03.2019, додатком №1 (Графік погашення кредиту), додатком №2 (розрахунок загальної вартості кредиту). За умовами кредитного договору відповідачу надано кредит у сумі 50978,79 грн строком на 72 місяці (до 21.03.2025), зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних (з 21.03.2019 по 21.05.2019), 47,9% річних (з 22.05.2019 без укладення додаткової угоди). Відповідач зобов'язаний сплачувати 21 числа кожного календарного місяця ануїтетним платежем суму відповідно до Графіка. За прострочення виконання грошового зобов'язання позичальник зобов'язаний сплатити пеню в сумі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення (п.10.3 кредитного договору). 20.09.2019 між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-19-F, 10.10.2019 між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено додаткову угоду до зазначеного договору відступлення права вимоги. Відповідно до умов договору відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього право вимоги за кредитним договором №014/380805/82/536481 від 21.03.2019 укладеним між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», , що підтверджується договором відступлення права вимоги від 114/2-19-F, додатковою угодою до нього, витягом з Реєстру боржників, платіжними дорученнями від 20.09.2019 та 11.10.2019. 19.10.2022 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення права вимоги №19-10/2022, 04.02.2025 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено додаткову угоду №4/7 до договору відступлення права вимоги№19-10/2022. Відповідно до умов договору відступлення права вимоги №19-10/2022 та додаткової угоди №4/7 до нього право вимоги за кредитним договором №014/380805/82/536481 від 21.03.2019 укладеним між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», що підтверджується договором відступлення права вимоги №19-10/2022 та додатковою угодою №4/7 до нього, актами прийому передач, витягом з Реєстру боржників. Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по особовим рахункам договору №014/380805/82/536481 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №014/380805/82/536481 від 21.03.2019 складає 191 570 грн, з яких: 49563,13 грн - заборгованість за тілом кредиту, 79976,64 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на дату відступлення права вимоги (з 11.10.2019 по 18.10.2022), 57498,11 грн - заборгованість за нарахованими відсотками з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості (з 19.10.2022 по 20.03.2025), 4532,72 грн - заборгованість за пенею/штрафами (нараховано за період з 22.05.2019 по 11.10.2019). Станом на день розгляду справи відповідачем заборгованість не погашена.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що відповідач не надав доказів, що він не отримав кредитні кошти згідно договору від 21.03.2019 року №014/380805/82/536481 та не користувався ними, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 191 570 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у розмірі 2662,40 грн на сплату судового збору та 25000 грн - професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 13.02.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. На підтвердження понесених витрат у розмірі 25000 грн на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, заявка на надання юридичної допомоги №996 від 01.01.2026, тарифи на послуги (прас-лист), Витяг з Акту №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.
Разом з тим, суд зазначає, що в Акті №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 визначена вартість послуги «складання позовної заяви» в сумі 18000 грн та затрата часу - 6 год, а також , фактично, дублюється послуга « усна консультація з вивченням документів» в сумі 4000 грн та «письмова консультація з вивченням документів» в сумі 3000 грн, вказані витрати часу та їх вартість є неспівмірним із складністю справи, враховуючи, що всі розрахунки здійснено спеціальною комп'ютерною програмою позивача, адвокат самостійно жодних розрахунків не робив. На підставі викладеного, з врахуванням принципу розумності витрат на правову допомогу, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6000 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.12, 81, 89, 137, 263-265 ЦПК України, районний суд
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) 191 570 грн заборгованості за кредитним договором №014/380805/82/536481 від 21.03.2019,а також 2662,40 грн судового збору та 6000 грн витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому овного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуюча