Справа № 671/1801/25
22 квітня 2026 року
1-кп/671/11/2026
22 квітня 2026 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кушнирівка Волочиського району Хмельницької області, громадянина України, не працюючого, розлученого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
встановив:
Згідно з обвинувальним актом 18 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим в Україні настав особливий період.
Згідно абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12 травня 2015 року та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №4220-ІХ від 15 січня 2025 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Хмельницької області.
Згідно з вимогами ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки зазначені в повістках.
ОСОБА_3 25 лютого 2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року, будучи військовозобов'язаним, з метою звірки облікових даних прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, цього ж дня, ОСОБА_3 направлений до КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня» Ярмолинецької селищної ради, яке розташоване за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, селище Ярмолинці, вул. Шевченка, 41, для проходження обстеження та медичного огляду, де пройшовши військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої, відповідно до довідки №550 від 25 лютого 2025 року, визнаний придатним за станом здоров'я до військової служби.
Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року, які б надавали ОСОБА_3 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, стрільцем першого відділення охорони взводу охорони сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 26 лютого 2025 року близько 18 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 під розпис особисто вручено повістку на відправку та роз'яснено її зміст, а саме необхідність прибуття 27 лютого 2025 року о 08 год 00 хв до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого відправлення до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема танкова залізна бригада) в АДРЕСА_3 та проходження військової служби під час мобілізації, а також повідомлено про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації.
У подальшому, після отримання вищевказаної повістки, ОСОБА_3 , діючи умисно, не бажаючи виконувати свій конституційний обов'язок, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їхні негативні суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХП від 25 березня 1992 року, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХП від 21 жовтня 1993 року та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №7113 від 03 березня 2022 року, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 о 08 год 00 хв 27 лютого 2025 року, тим самим ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України, а саме, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Під час судового розгляду захисник ОСОБА_4 подав клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України. В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК України визнав повністю, у скоєному щиро розкаюється, запевняє про недопущення вчинення ним в подальшому будь-яких кримінальних правопорушень , раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке не є тяжким. ОСОБА_3 від слідства та суду не ухилявся, характеризується позитивно, має захворювання, мав на утриманні двох неповнолітніх дітей, на даний час один виховує та утримує дитину за рішенням суду, у зв'язку з чим має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до закінчення мобілізації. Крім того, через вади здоров'я має обмежену придатність до військової служби.
Після скоєння інкримінованого кримінального правопорушення пройшов значний проміжок часу за який ОСОБА_7 не вчинив жодних правопорушень.
Вказані фактори суттєво вплинули на поведінку ОСОБА_3 та свідчать, що він перестав бути суспільно небезпечною особою відповідно до ст. 48 КК України, а тому наявні підстави для його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника та просив звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України.
Прокурор вважав про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України. На думку прокурора відсутні підстави для застосування положень ст. 48 КК України. Крім того, дана категорія кримінальних правопорушень є суспільно важливою, а тому таке звільнення може провокувати інших осіб ухилятися від військової служби.
Суд, ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на ст. 48 КК України є правом, а не обов'язком суду та застосовується в разі переконаності суду в можливості такого звільнення на підставі наявних доказів та обставин.
За судовою практикою Верховного Суду (справи № 953/21593/19, № 161/1390/19) вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
ВС в постанові від 26.03.2026 у справі № 681/123/25 зазначив, що зміною обстановки для застосування положень ст. 48 КК вважається настання однієї із двох самостійних умов:
- втрата вчиненим особою діянням ознак суспільної небезпечності;
- припинення статусу суспільної небезпечності особи, яка вчинила це діяння.
Під втратою вчиненим особою діянням суспільної небезпечності кримінальний закон передбачає істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винуватого і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не тільки конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку із чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.
При чому збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Небезпечність особи виражається насамперед ступенем можливості вчинення нею нового тотожного чи однорідного злочину. Висновок про це ґрунтується на характеристиці цієї особи (соціальній, психологічній, демографічній, кримінально-правовій тощо), а також на обстановці, яка її оточує, тобто зовнішніх стосовно особи умовах (оточення в побуті, родині, на роботі та інше). Особа вважається такою, що перестала бути суспільно небезпечною, якщо вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні мати позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що вона не вчинятиме в майбутньому кримінально караних діянь. До таких змін, у результаті яких в житті особи істотно змінюється морально-юридична оцінка, у зв'язку із чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу, відносять призов особи на військову службу, зміну постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжку хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа має інвалідність, тощо (постанови Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18; від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20; від 15 квітня 2021 року у справі № 161/1390/19, провадження № 51-5089км19; від 13 квітня 2023 року у справі № 157/1091/22, провадження № 51-3787км22).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин, який відповідно до ст. 12 КК України не є тяжким, не ухилявся від слідства та суду, за місцем проживання характеризується позитивно, вину визнав повністю, має на утримані одну неповнолітню дитину відносно якої матір позбавлена батьківських прав, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» було підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до завершення мобілізації.
Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про зміну обстановки у зв'язку зі втратою обвинуваченим своєї суспільної небезпечності, і це суттєво впливає на поведінку обвинуваченого й унеможливлює вчинення ним нових тотожних чи однорідних злочинів у майбутньому, у зв'язку із чим втрачається доцільність застосування до нього заходів кримінально-правового впливу.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 100, 371, 372, 392, 393 КПК України, на підставі ст. 48 КК України, суд,
постановив:
Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речовий доказ: військовий квиток, виданий на ім'я ОСОБА_3 , який зберігається в матеріалах справи, повернути ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо її не оскаржено.
Повний текст ухвали складено 27.04.2026.
Суддя