Справа №333/3887/26
Провадження №1-кс/333/1403/26
Іменем України
27 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, яка полягає у невиконанні вимог ст.220 КПК України у кримінальному провадженні №42026000000000194 від 18.02.2026 року, -
06.04.2026 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, яка полягає у невиконанні вимог ст.220 КПК України у кримінальному провадженні №42026000000000194 від 18.02.2026 року. В скарзі скаржник просить суд зобов'язати слідчих виконати вимоги ст.220 КПК України.
Особа, яка подала скаргу, - ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав. Додатково пояснив, що слідчі ТУ ДБР відмовляються визнавати його потерпілим, не виконують ст.220 КПК України, не призначають комп'ютерно-технічну експертизу, не допитують його. Крім того, через наявність конфлікту інтересів просив передати провадження до іншого територіального органу.
Представник ТУ ДБР у м.Мелітополі, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явився, подав заяву щодо слухання скарги за його відсутності. У заяві зазначив, що клопотання ОСОБА_3 розглянуте, надана вмотивована постанова. Також зазначив, що на даному етапі розслідування відсутні обставини, визначені КПК України, внаслідок яких ОСОБА_3 може мати статус потерпілого у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду таких скарг, слідчий суддя вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у його відсутність.
До суду були надані матеріали кримінального провадження №42026000000000194 від 18.02.2026 року.
Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, дослідивши скаргу та додані до неї документи, матеріали кримінального провадження №42026000000000194 від 18.02.2026 року, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Постановою слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_4 від 10.04.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено в частині визнання потерпілим по кримінальному провадженню.
Відповідно ст.50 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Частина 5 ст.55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Положення статті 55 КПК України визначають поняття потерпілого в кримінальному провадженні, визначають його ознаки, причинно-наслідковий зв'язок виникнення прав та обов'язків в особи на присвоєння такого статусу та обставини за яких в особи виникає таке право.
Отже, поняття потерпілого визначено в КПК України чітко - потерпілий це фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Конституцією України передбачено обов'язок держави утверджувати і забезпечувати права та свободи кожної людини. У зв'язку з цим важливого значення набуває точне й однакове застосування судами норм кримінально-процесуального законодавства, якими визначено права потерпілих від злочинів.
Старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_4 , відмовляючи в задоволені клопотання ОСОБА_3 про залучення його в якості потерпілого, в постанові від 10.04.2026 року про часткову відмову у задоволенні клопотання визначив мотиви, за яких ОСОБА_3 на даній стадії досудового розслідування не може з об'єктивних причин бути залучений як потерпілий. Також слідчий вказав, що на даний час в ході досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, що ОСОБА_3 завдано будь-якої шкоди.
Згідно зі ст. 60 КПК України заявником у кримінальному провадженні є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Слідчим суддею встановлено, що згідно з матеріалами досудового розслідування ОСОБА_3 має статус заявника.
КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим в разі неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально правової характеристики кримінального правопорушення, у разі не доведення завдання шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву.
На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, встановлюється наявність події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
Крім того, аналіз змісту ч. 5 ст. 55 КПК України свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов'язані з визнанням особи потерпілою або відмовою в такому визнанні.
За такого, в частині вимог скарги щодо порушення слідчим ст.55 КПК України слід відмовити.
Щодо вимог скаржника про зобов'язання слідчого вчинити певні слідчі дії, як то призначити експертизу, вилучити речові докази, слід зазначити таке.
В рамках вирішення клопотання ОСОБА_3 слідчим було надано доручення про проведення допиту останнього в якості свідка, під час якого він може надати покази і долучити речові докази. Дану інформацію підтвердив також ОСОБА_3 під час судового засідання.
Відповідно до вимог ст.40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Таким чином, чинний КПК України не надає права слідчому судді перебирати на себе повноваження слідчого приймати замість останнього будь-які процесуальні рішення, віднесені виключно до компетенції уповноважених осіб органу досудового розслідування.
Ухвалення слідчим суддею рішення, яким було б зобов'язано слідчого вчинити конкретну дію, вказувало б на втручання в процесуальні повноваження слідчого, про що зазначено також у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 522/7836/21 від 01.12.2022 року.
За викладеного вище, зобов'язання слідчого провести слідчі дії, зокрема, призначити експертизу, вилучити речові докази, не відноситься до повноважень слідчого судді.
Щодо вимоги скаржника про передачу кримінального провадження для здійснення досудового розслідування до іншого органу ДБР, слідчий суддя виходить з такого.
Статтею 303 КПК України, передбачено види рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть оскаржуватись під час досудового розслідування, а також визначено коло суб'єктів, які можуть подавати слідчому судді такі скарги.
Так, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
З пояснень ОСОБА_3 , наданих у судовому засіданні, слідує, що він просить направити кримінальне провадження №42026000000000194 від 18.02.2026 року до іншого ТУ Державного бюро розслідувань. Однак, таке питання не входить до переліку, який передбачений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Питання забезпечення належної підслідності вирішується прокурором у межах його процесуальних повноважень, визначених ст. 36 КПК України. Втручання слідчого судді у дискреційні повноваження прокурора щодо організації досудового розслідування суперечило б принципу самостійності сторони обвинувачення, закріпленому у ст.ст. 36, 40 КПК України.
Реалізація права на судовий захист здійснюється у порядку та межах, визначених законом. КПК України чітко визначає перелік питань, які можуть бути предметом судового контролю під час досудового розслідування, і скарга заявника не відноситься до таких.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 306-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, яка полягає у невиконанні вимог ст.220 КПК України у кримінальному провадженні №42026000000000194 від 18.02.2026 року, - відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1