Справа № 336/8679/25
Провадження № 2/331/735/2026
іменем України
27.04.2026
Олександрівський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним №CL-311258 від 11.05.2021 року у розмірі 183 842,49 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.05.2021 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №СL-311258, згідно умов якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 115 000,00 грн. на строк 60 місяців до 08.05.2026 року. Відповідно до умов договору, за користування кредитними коштами відповідач зобов'язувався сплачувати банку відсотки за процентною ставкою 29,99% річних. Зазначає, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені цим договором терміни, у зв'язку з чим станом на 15.07.2025 року утворилася заборгованість в розмірі 183 842,49 грн., що включає: 113 272,13 грн. заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 70 570,36грн. заборгованість за відсотками. Враховуючи викладене та ту обставину, що відповідач проігнорував письмову вимогу позивача щодо повернення кредитних коштів, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість по кредитному договору всього в розмірі №CL-311258 від 11.05.2021 у розмірі 183 842,49грн. Крім того, просив стягнути з відповідача в користь АТ «Кредобанк» судові витрати понесені позивачем у справі, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 18 384,24 грн.
Ухвалою Шевченківскького районного суду м.Запоріжжя 10.09.2025 року направлено справу за підсудністю до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя .
Ухвалою суду від 03.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням, відзив на позовну заяву не надав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 та у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 № 752/8103/13-ц(61-6892св23).
Крім того, суд не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі для надання пояснень, і такої необхідності суд не вбачає, отже підстави для розгляду справи з обов'язковою участю сторін відсутні.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява №326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, §27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України», №26976/06).
З урахуванням викладеного, не встановивши поважності причини відкладення судового засідання, відповідач не реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиву та, зважаючи на межі розгляду справи в суді першої інстанції (стаття 210 ЦПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно з долученою копією анкети-заяви №СL-311258 від 11.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Кредобанк» з заявою на отримання готівкового кредиту. Шляхом підписання цієї анкети - заяви остання підтвердив, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам'ятці він ознайомлений та отримав примірник цієї пам'ятки./а.с.24/.
Також, підписавши 11.05.2021 року кредитний договір №СL-311258 АТ «Кредобанк» з ОСОБА_1 погодили взаємні права, обов'язки та умови кредитного договору (а.с.16-21).
Зокрема, сторони обумовили, що сума кредиту становить 115 000,00 грн. (п.2.1 договору), строк кредитування складає 60 місяців, за користування кредитними коштами відповідач зобов'язувався сплачувати банку відсотки за процентною ставкою 29,99% річних. (а.с.2.3).
Відповідно до п.4.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» за ставкою, визначеною п.4.1 Кредитного договору дня видачі кредиту до повернення кредиту у повному обсязі , якщо інше не випливає з умов кредитного договору.
Відповідно до п.4.5 Кредитного договору, орієнтована реальна річна процентна ставка 34.47% річних.
Відповідно до п.6.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.
Відповідно до п.6.3. Кредитного договору, позичальник щомісячно здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом у вигляді рівних сум - ануітетного платежу (розмір якого визначається п.6.2. Кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється у порядку, передбаченому п.п.6.3.1.-6.3.5. Кредитного договору.
Згідно копії меморіальних ордерів №25127429,№25127460,№25127444 та №25127476 відповідач отримав кошти обумовлені кредитним договором чотирма платежами та в період травня 2021 року/а.с.8-11/.
Відповідач частково виконував взяті на себе зобов'язання, що підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 11.05.2021 по 15.07.2025 (а.с. 12-15).
Відповідно до п.6.9 Кредитного договору, АТ «Кредобанк» вправі у випадках, передбачених п.3.3 цього договору вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором та додатковими договорами, про що письмово повідомляє позичальника.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором №СL-311258 від 11.05.2021 станом на 15.07.2025 року утворилася в розмірі 183 842,49 грн., що включає: 113 272,13 грн. заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 70 570,36грн. заборгованість за відсотками та оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем в установленому законом порядку, тому вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ і визнає, що зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором не виконано.
Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1, ч.2 ст.1054 ЦК України).
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем до позову додано достатньо доказів, які підтверджують існування між сторонами договірних відносин та доказів невиконання умов кредитного договору відповідачем.
Більше того, позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору. Відповідачу, за місцем його реєстрації направлялася досудова вимога 09.05.2025 щодо необхідності виконання договірних зобов'язань, однак така залишена відповідачем ОСОБА_1 поза увагою (а.с.30).
При цьому п.6.10 Кредитного договору, позичальник зобов'язувався після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9. Кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору, вказаних у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31 календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку (п.6.9. Кредитного договору).
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази та приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Кредобанк» є документально підтверджені, а тому з ОСОБА_1 в користь АТ «Кредобанк» суд стягує заборгованість за Кредитним договором, всього в розмірі 183 842,49 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 18 384,24 грн.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що 11 лютого 2019 року між Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК», в особі Заступника Голови Правління Адама Свірського, який діє на підставі Довіреності №13789 від 13.12.2024 та Адвокатським об'єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО», в особі Директора Король-Єгорової Євгенії Володимирівни, яка діє на підставі Статуту укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно з ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи - віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ураховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів, а також того, що представник позивача не з'являвся в судові засідання, а тому в цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.
Крім цього, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Кредобанк» понесені і документально підтверджені судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (юридична адреса: вул. Сахарова, буд.78, м. Львів, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором №СL-311258 від 11.05.2021 року у розмірі 183 842,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (юридична адреса: вул. Сахарова, буд.78, м. Львів, код ЄДРПОУ 09807862) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на парвову допомогу у розмірі 5000,00грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.04.2026 року.
Суддя Н.В.Фісун