Провадження № 11-кп/821/234/26 Справа № 712/3177/25 Категорія: ч. 2 ст. 309 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12025255330000228 від 25.02.2025 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Новоселиця Чорнобаївського району Черкаської області, українець, громадянин України, тимчасово не працюючий, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , судимий вироком Придніпровським районним судом м. Черкаси від 26.07.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком в 1 рік,
засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
Остаточне покарання ОСОБА_8 призначено на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком, покарання призначеного вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024, у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 вирішено обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1591,80 грн.
У порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речового доказу.
Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи особою раніше засудженою протягом року за ч. 1 ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконне придбання без мети збуту наркотичного засобу обіг якого обмежено - канабіс, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 25.02.2025 у денний час доби, перебуваючи на Південно-Західному районі в м. Черкаси, незаконно придбав, шляхом знахідки, ліхтарик у середині якого знаходився один полімерний пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, який залишив зберігати при собі без мети збуту.
25.02.2025 близько 17 год 05 хв, перебуваючи в м. Черкаси по вул. А. Корольова біля будинку № 12/1, маючи умисел на зберігання наркотичного засобу без мети збуту, ОСОБА_8 був зупинений працівниками поліції, яким, під час перевірки документів, повідомив, що у внутрішній кишені куртки, в яку вдягнений, він має ліхтарик у середині якого знаходиться полімерний пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору.
Цього ж дня, у період часу з 19 год 12 хв по 19 год 23 хв, перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. А. Корольова, біля будинку № 12/1, під час затримання ОСОБА_9 в порядку статті 298-2 К1ІК України, останній добровільно видав з внутрішньої кишені куртки, у яку був одягнений, ліхтарик у середині якого знаходився полімерний пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка, згідно висновку експерта №СЕ-19/124-25/3241 - НЗПРАПІ від 28.02.2025, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою наркотичного засобу в перерахунку на суху речовину - 32.03 г., який ОСОБА_8 зберігав для власного вживання без мети збуту.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про зміну вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.09.2025 через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок надмірної суворості та просить звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на положення ст. 50, 65, 75 КК України, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_8 визнав винуватість, щиро розкаявся у вчиненому, однак судом наведені обставини, всупереч положень ст. 66 КК України, не визнано такими, що пом'якшують його покарання.
Уважає, що позитивні дані про особу обвинуваченого, з урахуванням наведених пом'якшуючих обставин та відсутністю обставин, що його обтяжує, давали суду першої інстанції підстави для застосування щодо ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явились обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , яка в клопотанні від 20.04.2026 просила судовий розгляд проводити за її відсутності, що, з огляду на приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає такому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважаючи призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання достатнім, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Частинами 1 та 2 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального, кримінального процесуального закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та учасниками судового провадження не заперечується.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за ст. 309 КК України, колегія суддів визнає правильною, такою, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону щодо меж судового розгляду, передбачених ст. 337 КПК України.
Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції дотримана.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного ОСОБА_8 покарання, колегія суддів виходить з вимог ст. 65 КК України про те, що воно призначається враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, яке, згідно ч. 2 ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено з порушеннями визначених законом загальних засад.
Як убачається з вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_8 , місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, дані про особу винуватого, який раніше судимий, має сталі соціальні зв'язки, на утриманні має малолітню дитину, на спеціалізованих обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, визнавши обставиною, що пом'якшує покарання останнього - щире каяття, за відсутності обставин, що його обтяжує.
З урахуванням того, що ОСОБА_8 у даному провадженні вчинив злочин під час відбування покарання у виді позбавлення волі із звільненням від його відбування з випробуванням за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024, остаточне покарання йому призначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України та з урахуванням положень ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання.
На переконання суду апеляційної інстанції, за наведених вище обставин, призначене ОСОБА_8 покарання в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі, а також остаточне покарання, призначене за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, є справедливим, таким, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення ОСОБА_8 іншого за видом покарання, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України або із застосуванням положень ст. 69 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Даних про наявність обставин, що додатково можуть бути визнані пом'якшуючими покарання обвинуваченого, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
Підстави вважати, що обвинувачений за станом здоров'я позбавлений можливості відбувати призначене йому покарання у виді позбавлення волі, відсутні.
Зі змісту вироку вбачається, що пом'якшуючою покарання ОСОБА_8 обставиною, судом визнано його щире каяття, наявність якого, у тому числі, дало можливість для призначення йому мінімального за розміром покарання у виді позбавлення волі, передбаченого ч. 2 ст. 309 та ст. 63 КК України, а доводи сторони захисту про протилежне, є непереконливими.
Щодо визнання винуватості, на яке міститься посилання в апеляційній скарзі, то воно є складовою щирого каяття і повторного врахування, за наведених вище обставин, не потребує.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд врахував всі обставини, що повинні братися до уваги під час визначення обвинуваченому ОСОБА_8 виду і розміру покарання та дійшов правильного висновку, що ці обставини не є достатніми для досягнення мети покарання без реального його відбування.
Твердження сторони захисту про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням колегією суддів визнаються неспроможним, з огляду на таке.
За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного і інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Разом із цим ч. 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.
Аналіз наведених вимог закону свідчить про те, що вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, має розцінюватися як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, що дає підстави для призначення остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Установлено, що кримінальне правопорушення в цьому провадженні ОСОБА_8 вчинив під час відбування покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2024 у виді позбавлення волі із звільненням від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, що стало підставою для призначення йому остаточного покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України. Отже повторне звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням суперечитиме ст. 75, 78 КК України та усталеній практиці ВС.
Розглянувши кримінальне провадження в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.09.2025 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, в тому числі з наведених в апеляційній скарзі обставин, для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців у порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді