Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5361/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.
Категорія 101 Доповідач Талько О. Б.
04 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/5361/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Виконавчий комітет Довбиської селищної ради Звягельського району Житомирської області, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Поліни Вікторівни, на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 6 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Бєлкіної Д.С.,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
5 серпня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виплат одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювати будь-які платежі одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування заяви зазначила, що встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має вирішальне значення для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.
Разом з тим, їй стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вже розпочато або фактично здійснюється виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь його колишньої дружини.
Одноразова грошова допомога має винятковий характер та є такою, що не підлягає повторному нарахуванню чи відновленню. Її передчасна виплата особі, яка не має на це законних підстав, створить ризик безповоротної втрати свого права на отримання цієї допомоги навіть у разі задоволення її заяви судом, що, у свою чергу, порушить принцип ефективного захисту її прав. Виплата грошової допомоги такій особі не тільки порушує норми законодавства, а й призводить до її фактичної втрати права на отримання цієї допомоги, навіть якщо суд встановить факт її спільного проживання з загиблим та визнає її членом сім'ї останнього. У разі подальшого задоволення її вимог та визнання судом факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 , виникне необхідність у складному додатковому судовому процесі щодо відшкодування шкоди, а саме провадженні зі стягнення вже помилково перерахованих коштів з іншої особи, що ускладнює захист прав і суперечить принципу ефективності судового захисту.
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 6 серпня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко П.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Зокрема, зазначає, що у разі, коли після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, визначено ч. 4 ст. 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зокрема таке право має жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Тому у разі задоволення вимог позовної заяви коло осіб, які мають право на вказані вище виплати може зрости.
Таким чином, у разі невжиття заходів забезпечення позову інтереси заявниці буде в майбутньому складно захистити та фактично буде породжено новий спір між сторонами, й виникнуть складнощі у стягненні відповідних коштів. Тому, з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , уникнення будь-яких дій з боку інших осіб, спрямованих на одноосібне отримання одноразової грошової допомоги, вважає, що у даному випадку є всі підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Зауважує, що зверталася з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо отримання всіх необхідних документів, які потрібно долучити до заяви на отримання одноразової грошової допомоги.
Крім того, у вказаному запиті містилося прохання надати відомості щодо наявності звернень інших осіб із заявами про призначення допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 23 травня 2024 року нею було отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 за Вих. № 2/2097 від 23.05.2024, в якій повідомлено про неможливість розголошення інформації стосовно звернень інших осіб.
Таким чином, нею було вжито усіх можливих та передбачених законом заходів для з'ясування інформації щодо того, чи подавали інші особи заяви про виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте отримано відмову у наданні відповідної інформації.
Додатково апелянтом було подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як цивільній дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі належної частини від п'ятнадцяти мільйонів.
Водночас листом за Вих. № 2/4252 від 27.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив про необхідність звернення до суду для підтвердження факту проживання однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 .
Таким чином, зазначена відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 прямо засвідчує факт звернення апелянта до відповідного РТЦК та СП з метою отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана відповідь також підтверджує, що апелянт є належною особою для звернення за отриманням одноразової грошової допомоги, проте реалізація цього права безпосередньо залежить від судового підтвердження факту проживання однією сім'єю.
Таким чином, забезпечення позову є доцільним в межах цієї справи, оскільки предметом позову є встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також для подальшого виникнення у апелянта права на звернення для отримання одноразової грошової допомоги, а тому існують ризики того, що у разі невжиття заявлених апелянтом заходів забезпечення позову може бути породжено новий спір щодо вже виплачених коштів одноразової грошової допомоги іншим особам, які вже звернулися за отриманням, тобто призведе до ускладнення захисту прав апелянта у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
У відповідності з вимогами ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд має враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Серед передумов забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 149 ЦПК України, визначено можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40-43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Інститут забезпечення позову за своєю суттю повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення у випадку задоволення позову в майбутньому та усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.
При вирішенні даного питання суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що безпосереднім предметом судового розгляду є не отримання виплат, щодо яких заявник просить здійснити заборону вчиняти певні дії, а встановлення факту її спільного проживання разом із ОСОБА_2 .
Таким чином, в разі задоволення даної заяви рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню в частині майнового спору, відтак відсутні підстави стверджувати про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладення виконання рішення суду у даній справі.
Отже, такий захід забезпечення позову, як зупинення виплат одноразової грошової допомоги іншим членам сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця ОСОБА_2 , не відповідає змісту порушеного, на думку заявника, права, та не є співмірним із заявленими ОСОБА_1 вимогами в цій справі.
Крім того, доказів щодо фактичного отримання членами сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 грошових виплат суду не надано.
Таким чином, судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марченко Поліни Вікторівни, залишити без задоволення, а ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 6 серпня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Головуюча Судді: