Справа № 761/15615/26
Провадження № 1-кс/761/10469/2026
24 квітня 2026 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , при секретарі ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22026000000000385 від 20.04.2026 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка Фастівського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, на утримані має одну малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22026000000000385 від 20.04.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 3 відділом 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000385 від 20.04.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
За обставин викладених у клопотанні, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
30.01.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідча у клопотанні зазначає, що обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема копії яких долучено до матеріалів клопотання.
31.01.2026 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком по 30.03.2026.
Заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000690 від 09.06.2025 до трьох місяців тобто до 30.04.2026 включно.
26.03.2026 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_9 винесено ухвалу про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 до 30.04.2026 включно, з можливістю внесення застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 266 240 грн 00 коп.
20.04.2026 постановою прокурора, з кримінального провадження № 22025000000000690 виділено матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України в окреме провадження та присвоєно № 22026000000000385.
23.04.2025 на підставі доручення прокурора відділу Офісу Генерального прокурора підозрюваному та його захиснику повідомлено про завершення досудового розслідування та надано повний доступ до матеріалів досудового розслідування.
Також в обґрунтування необхідності продовження тримання підозрюваного під вартою, слідчою викладено відомості про існування достовірних ризиків, які не зменшилися, щодо того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 клопотання підтримав в повному обсязі з підстав в ньому наведених, зазначив, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується матеріалами кримінального провадження, вказав, що наразі сторона захисту ознайомлюється з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, просив клопотання задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання на 60 днів відносно ОСОБА_4 з визначенням розміру застави з огляду на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які є обґрунтованими.
Захисник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики є перебільшеними та жодним чином не підтвердженні, зауважив, що підозрюваний ОСОБА_4 має скрутне матеріальне становище, що унеможливлює внесення застави, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а у разі задоволення клопотання просив визначити помірний розмір застави, а також долучив додаткові документи.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника, звернув увагу, що вже тривалий час утримується під вартою.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, документи, що долучено в судовому засіданні, вислухавши думку учасників судового розгляду, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Під час судового розгляду встановлено, що у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебуває кримінальне провадження №22026000000000385.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.
26.03.2026 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва щодо підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.04.2026 року включно та визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих дій, свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Враховуючи наведене, слідча суддя вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України. При цьому висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.
Прокурор зазначив, що наразі триває стадія ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, проте попередньо встановлені ризики, з урахуванням яких щодо підозрюваного було застосовано найсуворіший запобіжний захід не змінилися та продовжують існувати.
При аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідча суддя прийшла до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, а відтак цілком ймовірно існує ризик, що останній зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідча суддя переконана, що ймовірна можливість переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується перш за все тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, відтак тяжкість покарання, саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.
Враховуючи викладене вище, слідча суддя приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду на даному етапі провадження та такий ризик, незважаючи на те, що наразі розпочато виконання вимог ст. 290 КПК України не зменшився.
Слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.
Зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків у даному кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного, зокрема, на свідків, суд ураховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд зможе обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто, якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Отже ризик здійснення підозрюваним впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати, вказане зокрема підтверджується і матеріалами долученими та дослідженими в ході судового розгляду клопотання.
З огляду на спосіб, обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наявним, на думку суду, є також ризик щодо можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.
В той же час, прокурором не доведено наявність ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, на думку слідчого судді, такі ризики є сумнівним та розцінюються, як домисел на даній стадії кримінального провадження, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
Наявність у підозрюваного ОСОБА_4 місця проживання, відсутність судимостей, з урахуванням наведених вище фактичних обставин справи та інших даних про особу підозрюваного не переважають існуючих ризиків.
Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.
З огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, а саме вчинення тяжкого злочину, слідча суддя дійшла висновку, що продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 буде виправданим та таким, що буде відповідати завданням кримінального провадження.
При вирішенні питання про продовження застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідча суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України; пред'явлення йому підозри у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання; підозрюваний раніше не судимий; наявність хронічних хвороб у підозрюваного, які несумісні з триманням під вартою, відсутні; особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, має місце реєстрації та проживання, на утримані має одну малолітню дитину, відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
В той же час, вказане не є достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з огляду на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, то слідча суддя вважає зазначити таке. За наведених обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин кримінального правопорушення, зазначених вище, застосування домашнього арешту, в тому числі цілодобовий, унеможливить обмежити доступ підозрюваного до технічних пристроїв та можливість спілкування з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків спростовуються стадією кримінального провадження, зокрема наразі триває стадія ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, а також встановленими слідчим суддею обставинами.
За викладених вище обставин слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
Слідча суддя враховує наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
На переконання слідчої судді, застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція слідчого судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного.
Враховуючи наявні ризики, слідча суддя приходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси підозрюваного на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Таким чином, сукупність всіх цих обставин вказує на необхідність продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном до 23 травня 2026 року.
Так, відповідно до наведеної норми закону, а саме абз. 2 п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
При цьому, згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відтак, аналізуючи наведені вище норми закону та, враховуючи обставини, визначені ст. 178 КПК України, тобто дані, які характеризують особу підозрюваного, зокрема, міцність його соціальних зв'язків, стан здоров'я, те, що підозрюваний вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також його роль у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, слідча суддя приходить до висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Визначаючи розмір застави у даному кримінальному провадженні, слідча суддя приймає до уваги положення ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної особи, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.
У той же час, не можуть залишатися поза увагою обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його роль.
Також слід взяти до уваги і висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)/2024 (справа № 3-111/2023(207/23, 315/23), згідно з якими, за обставин повідомлення особі про підозру (обвинувачення) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених у ч. 6 ст. 176 КПК України (109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України), допускається застосування такого запобіжного заходу як застава, що є дискреційним повноваженням суду.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_4 заставу, як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак при цьому, визначити заставу в розмірі, що не перевищує п.2 ч.5 ст.182 КПК України межі.
Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у 50 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.
При цьому, у разі внесення застави, з урахуванням встановлених ризиків, існує необхідність контролю дій та поведінки підозрюваного, у зав'язку з чим обґрунтованим є покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном до 23 травня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у 50 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.
Застава вноситься підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголосити 27 квітня 2026 року о 14 годині 00 хвилин.
Слідча суддя ОСОБА_10