Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
27.04.2026 2/394/150/26
394/35/26
27 квітня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.
при секретарі: Лясковській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання дитини, зменшення розміру аліментів на утримання дитини, звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,
Адвокат Мартинюк Ю.М. в інтересах позивача звернувся до суду з цивільним позовом до відповідачки про припинення стягнення аліментів на утримання дитини, зменшення розміру аліментів на утримання дитини, звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі, який був укладений та зареєстрований 29 жовтня 2011 року у відділі ДРАЦС Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис про шлюб №30.
В період шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано.
Після припинення подружніх відносин сторони проживають окремо: позивач - за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка - АДРЕСА_2 .
Рішенням органу опіки та піклування в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 199 від 29 липня 2025 року визначено місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем, батьком дитини. Місцем сина ОСОБА_5 спільного проживання визначено АДРЕСА_1 , де вони фактично і мешкають. Зазначене рішення органу опіки та піклування ніким не оскаржувалось, набрало законної сили та до дня подання цього позову до суду є чинним.
З заявою до органу опіку та піклування та/чи з позовом до суду про зміну місця поживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка не зверталась.
Отже, на даний час будь-якого спору, у т.ч. і судового, про визначення місця проживання зазначених неповнолітніх дітей не має, за погодженням батьків син ОСОБА_5 проживає з позивачем, а син ОСОБА_6 - з матір'ю (відповідачкою).
Так, згідно акту обстеження умов проживання, складеного 19 червня 2025 року Новоархангельською селищною радою Голованівського району Кіровоградської області та акту обстеження умов проживання, складеного 07 липня 2025 року Кодимською міською радою Подільського району Одеської області, неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щонайменше з червня місяця 2025 року (а фактично ще раніше) постійно проживає разом з позивачем та перебуває на його повному матеріальному утриманні та забезпеченні. За новим місцем проживання відвідує школу, має налагоджені соціальні зв'язки.
26 червня 2025 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області було видано судовий наказ, яким з позивача на користь відповідачки стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини його місячного доходу (заробітку) на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після отримання копії вказаного судового наказу позивач звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області із заявою про визнання його таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення аліментів на у тримання сина ОСОБА_5 з тих підстав, що місце проживання вказаного неповнолітнього сина визначено з позивачем, син фактично проживає з ним та перебуває на його повному матеріальному утриманні та забезпеченні.
Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2025 року у справі №394/617/25, у задоволенні заяви позивача про визнання вказаного судового наказу таким, що не підлягає виконанню (у частині, що стосується стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ) відмовлено. Як вказано в ухвалі суду, відсутні докази того, що у визначеному законом порядку позивача звільнено від сплати аліментів за судовим наказом від 26 червня 2025 року, виданим Новоархангельським районним судом Кіровоградської області. Суд також зазначив, що, оскільки сам по собі факт проживання дитини разом з батьком не є підставою для звільнення останнього від обов'язку сплачувати аліменти, помилки при видачі судового наказу не встановлено, відповідно відсутні підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, встановлені обставини, зокрема те, що: - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого позивач згідно судового наказу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року №394/617/25 сплачує аліменти на користь відповідачки, з червня місяця 2025 року і до цього часу постійно проживає разом з позивачем, перебуває на його повному утриманні та забезпеченні; - місце проживання сина ОСОБА_7 з позивачем у встановлені законом спосіб та порядку визначено рішенням органу опіки та піклування в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №199 від 29 липня 2025 року; інші рішення компетентних органів про визначенні чи зміну місця проживання неповнолітнього ОСОБА_7 на даний час не приймались та такі відсутні; відповідачка будь-яких коштів на утримання сина ОСОБА_5 не сплачує, будь-якої участі в його утриманні та вихованні не приймає; - сплачувані позивачем згідно судового наказу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року №394/617/25 аліменти використовує не для утримання сина ОСОБА_7 , а на інші невідомі позивачу цілі, у своїй сукупності свідчать про зміну в бік погіршення позивача стану - сімейного та майнового, як особи, що сплачує аліменти, та відповідно, зміну у бік покращення стану відповідачки, як особи, яка одержує аліменти, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, вважає за необхідне захистити його та дитини (сина ОСОБА_5 ) порушене право шляхом звільнення його від сплати аліментів на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вказана дитина проживає разом з позивачем, перебуває виключно на його повному утриманні та забезпеченні, лише позивач займається навчанням дитини, будь-яких коштів на утримання сина ОСОБА_5 відповідачка не надає, а отримувані від позивача кошти на цю дитину відповідачка не використовує на його утримання та не відомо як їх використовує.
Крім цього, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із вище заявлених підстав, вважає, що визначений судовим наказом Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року №394/617/25 розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає зменшенню з 1/3 до 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 161 СК України.
Також позивач зазначив, що судовим наказом Новоархангельського районного суду від 26 червня 2025 року з позивача стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини мого місячного доходу (заробітку), але менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти підлягають стягненню починаючи з 16 червня 2025 року. На сьогоднішні день державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного судового наказу про стягнення з позивача аліментів.
Таким чином, за період з 16 червня 2025 року і до цього часу з позивача стягуються аліменти у т.ч. і на утримання сина ОСОБА_5 , який весь цей час, у т.ч. і на день подання відповідачкою заяви про видачу судового наказу по стягнення аліментів, проживав та проживає разом з позивачем та перебуває на його повному матеріальному утриманні та забезпеченні. В той же час мати дитини (відповідачка) отримувала аліменти (в частині утримання сина ОСОБА_5 ) і користувалася ними на власний розсуд, фактично не витрачаючи їх на утримання цієї дитини.
Разом з цим, нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.
Щодо строку припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_5 , зазначив, що з врахуванням постанови Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі 186/126/21, оскільки станом на час звернення відповідачки з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів (16 червня 2025 року) неповнолітній ОСОБА_3 проживав разом з позивачем і саме він ніс витрати на його утримання, то моментом припинення сплати аліментів на його утримання є день звернення відповідачки до суду з заявою про видачу судового наказу, тобто 16 червня 2025 року.
Щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , позивач зазначив, що неповнолітній син ОСОБА_3 , 2012 року народження проживає разом з ним та знаходиться на його повному утриманні, а мати дитини - відповідачка ОСОБА_2 не надає матеріальну допомогу на утримання цієї дитини, вважає, що з неї підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
При визначенні розміру аліментів відповідно до статті 182 СК України слід врахувати позивача та відповідача матеріальне становище, позивача та відповідачки стан здоров'я (документи про стан здоров'я позивача - пошкодження обох менісків, пошкодження обох колінних суглобів, остеохондроз поперекового, грудного та шийного відділів хребта, наслідки вибухової травми) , а також те, що відповідачка є працездатною особою, у зв'язку із чим з урахуванням приписів частини другої статті 183 СК України слід стягнути з неї аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 у в розмірі 1/4 частки від всіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення цією дитиною повноліття, починаючи стягнення з моменту пред'явлення цього позову до суду.
Позивач просить суд припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 1/3 до 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили; звільнити позивача від сплати заборгованості у повному обсязі по аліментам на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13 січня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.1-5/.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, але останній надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилися, але остання надала суду заяву в якій просила справу слухати за її та відповідачки відсутності, позов не визнає в повному обсязі, просила провести розгляд справи за наявними в ній доказами.
Суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутності сторін на підставі наявних в цивільній справі доказах.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в сукупності суд приходить до висновку, що цивільний позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був укладений та зареєстрований 29 жовтня 2011 року у відділі ДРАЦС Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис про шлюб №30 -копія із Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» /а.с.23/.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Ганнівка Новоархангельського району Кіровоградської області у сторін народився син ОСОБА_3 - світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а.с.12/.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Ганнівка Новоархангельського району Кіровоградської області у сторін народився син ОСОБА_4 - світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до світлокопії рішення Виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області від 29.07.2025 року визначено місце проживання малолітньої дитини, а саме - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за адресою: будинок АДРЕСА_1 /а.с.11/.
Судовим наказом Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2025 року з позивача на користь відповідачки стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частини його місячного доходу (заробітку) на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.13/.
Матеріали цивільної справи містять світлокопії документів про стан здоров'я позивача - де зазначено про пошкодження обох менісків, пошкодження обох колінних суглобів, остеохондроз поперекового, грудного та шийного відділів хребта, наслідки вибухової травми /а.с.14-21/.
17.06.2025 року начальником служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради було складено акт про передачу малолітньої дитини на виховання батькові до вирішення спору між батьками щодо місця проживання дитини відповідно до чинного законодавства, у якому зазначено, що батько ОСОБА_1 бере на виховання та проживання у свою сім'ю, а ОСОБА_2 - мати малолітньої дитини передає на виховання у сім'ю батька дитину ОСОБА_3 до вирішення питання щодо місця проживання малолітнього - світлокопія акту /а.с.22/.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 07 липня 2025 року Кодимською міською радою Подільського району Одеської області, неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щонайменше з червня місяця 2025 року постійно проживає разом з позивачем та перебуває на його повному матеріальному утриманні та забезпеченні /а.с.24/.
Як вбачається зі світлокопії довідки виданої військовою частиною НОМЕР_3 від 08.08.2025 року, на утриманні позивача перебуває: дружина - ОСОБА_8 , 1992 р.н.; син - ОСОБА_3 , 2012 р.н.; син - ОСОБА_4 , 2017 р.н. /а.с.25/.
Відповідно до відповіді Служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради від 31.07.2025 року №04-02/25 Служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради повідомляє, що на підставі заяви ОСОБА_2 на комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради (протокол №6 від 23 липня 2025 року) (було розглянуте питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наданої інформації Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області від 31.07.2025 року №04-02/25 - рішенням виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради від 29 липня 2025 року №190 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
При визначенні місця проживання дитини, Комісія першочергову увагу приділила саме дитині, щоб рішення як найкраще забезпечувало її інтереси.
При визначенні найкращих інтересів дитини у конкретній справі, комісією враховано два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним /а.с.26/.
Вирішуючи спір, суд зважує на наступні норми матеріального права.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).
Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
В розумінні ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Ч. 1 ст. 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Позивачем обрано способи захисту сімейних прав інтересів: встановлення правовідношення та припинення сімейного правовідношення.
В ст. 141 СК України наголошується, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У відповідності ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У ст. 155 СК України наголошується, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В ст. ст. 1, 2, 5 та 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року зазначено, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У ст. ст. 1, 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифіковано Україною 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року, акцентовано, що ця Конвенція застосовується до дітей, які не досягли 18-річного віку. Предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них. Під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.
З аналізу перелічених норм права слідує, що на суд покладено обов'язок захисту прав та інтересів дитини, створення необхідних умов її розвитку (в разі виникнення спору між батьками), право знати про своїх батьків та користуватися їх турботою, право не бути розлученими з батьками, право на належне піклування з боку батьків, право на проживання з батьками (в разі припинення шлюбних відносин) тобто комплексного захисту їх інтересів.
Як встановлено в судовому засіданні та доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, сторони у справі перебували у шлюбі, в період якого народились двоє синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , пізніше в часі шлюб між сторонами було припинено та один із синів (перший) почав проживати з позивачем інший (другий) з відповідачкою.
Частинами 1, 2, 4, 7 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 161 СК України , якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» вказує на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Сторони самостійно вирішили питання про проживання їх малолітніх дітей, щодо цього спору у них не виникає.
Як вбачається з матеріалів справи батько дитини, позивач у справі, має належні матеріально-побутові умови, має можливість утримувати дитину, проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 біля позивача на думку суду відповідає його інтересам.
Щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання сина, суд враховує наступне.
У ч. 1 ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч. 2 ст. 181 СК України вказує на те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Ст. 182 СК України регламентовано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає дитина. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком, особистим та індивідуальним, як матері так і батька.
Як встановлено судом з 17.06.2025 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом з позивачем та перебуває на його повному утриманні, але разом з тим на підставі судового наказу від 26.06.2025 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання дитини.
З урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Судом встановлено, що з 17.06.2025 року малолітній ОСОБА_3 не проживає з матір'ю, на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком позивачем у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено малолітній син проживає з батьком (позивачем у справі) та повністю перебуває на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області 26.06.2025 року.
Припинення стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачці аліментів за той період, коли дитина з нею не проживала і знаходилась у платника аліментів, то припинення стягнення аліментів має бути з дати винесення судового наказу, тобто з 26.06.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Стосовно звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам суд зазначає, що зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів, оскільки призначенням аліментів є кошти на утримання дитини. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.
Згідно правового висновку, викладеного в Постанові ВС від 28.09.2022 року припинення стягнення аліментів можливе тоді, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Обов'язок утримання позивачем неповнолітньої дитини полягає в тому, що дитина проживає окремо та перебуває на утриманні того із подружжя з ким проживає, цей обов'язок ґрунтується на сімейних правовідносинах, спрямований на забезпечення матеріальних потреб непрацездатних або потребуючих осіб.
Оскільки малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 до часу винесення судового наказу про стягнення аліментів на його утримання вже проживав з позивачем то стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки було безпідставним та не відповідало нормам сімейного законодавства, що регулюють дані правовідносини та правовій природі аліментів, оскільки аліменти одержані на дитину, є її власністю, а не власністю того батьків, хто їх отримує, вони (аліменти) повинні використовуватись виключно на забезпечення дитини всім необхідним для її повноцінного розвитку.
А тому суд знаходить всі правові підстави для задоволення позовної вимоги позивача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам.
Щодо позовної вимоги про зменшення розміру стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_4 , суд враховує наступне.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).
Частиною 1 ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина . Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У ст. 3 Конвенції про права дитини зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
В частинах 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини вказано, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
З наведених норм матеріального та процесуального права слідує, що суд вправі, а не зобов'язаний, при наявності певних обставин прийняти рішення про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини до її повноліття.
Ст. 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи ту обставину, що суд припиняє стягнення аліментів на утримання одного малолітнього сина )який проживає з позивачем) то відповідно і підлягає зміненню частковий розмір від усіх видів заробітку (доходу) аліментів, що стягуються з позивача на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до частини від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітньої дитини суд звертає увагу на ступне.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).
Ст. 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до повноліття.
У ст. 3 Конвенції про права дитини зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
В частинах 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини вказано, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ч. 3 ст. 181 СК України вказує, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідачка в добровільному порядку уникає, від свого обов'язку утримувати свою малолітню дитину.
В ч. 2 ст. 182 СК України йдеться мова про обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до приписів ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідачки на утримання неповнолітнього сина, суд у відповідності з ч. 1 ст. 182 СК України враховує обставини, а саме стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення і приходить до наступного висновку, що відповідачка на сьогоднішній день можливо має нерегулярний, мінливий дохід (в цивільній справі відсутні документи підтверджуючі зайнятість відповідачки), але є дієздатною та працездатною і на думку суду має можливість працювати, отримувати дохід та виплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини
Позивач визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Частка від доходу платника аліментів визначається у дробовому або відсотковому співвідношенні до доходу.
Разом з тим суд задовольняючи позовні вимоги враховує положення зазначених статей наголошує на тому, що закон не містить чіткого розміру частки, яка повинна бути призначена судом на утримання дитини, цей розмір визначається судом.
А тому суд аналізуючи в сукупності наданні позивачем докази приходить до виваженого та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки частини від усіх видів доходу (заробітку), даний розмір аліментів буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
З відповідачки на користь позивача та держави у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 51 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифікованої 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» ст. ст. 1, 2, 3, 6, 18, 141, 150, 153, 155, 157, 160, 161, 180, 181, 182, 192, 197, 273 СК України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 2, 4, 5, 27, 141, 258, 259 263, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Припинення нарахування аліментів, що стягуються на підставі судового наказу від 26.06.2025 року, виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області по цивільній справі № 394/617/25 підлягають виконанню з 17.06.2025 року.
Змінити розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що стягуються на підставі судового наказу від 26.06.2025 року виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області по цивільній справі №394/617/25 з 1/3 до 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , від сплати у повному обсязі наявної заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім заборгованості по аліментам, які стягнуті на користь ОСОБА_2 утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за один день - 16.06.2025 року
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 13 січня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2129 /дві тисячі сто двадцять дев'ять/ грн. 92 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1064 /одна тисяча шістдесят чотири/ грн. 96 коп.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 .
ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 .
Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Копію даного рішення негайно після постановляння направити учасникам цивільного провадження.
Суддя: