Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
23.04.2026 2/394/219/26
386/2433/25
23 квітня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді: Запорожець О.М.
при секретарі: Лясковській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 27.12.2022 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №100053976, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.
П. 7.1. кредитного договору № 100053976 від 27.12.2022 року визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.
На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система кредитодавця здійснила реєстрацію відповідача, створила обліковий запис та особистий кабінет.
Відповідач в особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів кредитодавець здійснив верифікацію доданої відповідачем банківської карти.
Електронна ідентифікація відповідача здійснилась при вході в особистий кабінет, шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Для отримання кредитних коштів відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті кредитодавця.
Після прийняття рішення надати кредит відповідачу, Товариство надіслало в особистий кабінет відповідача проект кредитного договору (оферта).
Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проекті договору підтвердив його підписання (акцепт).
Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення договору про споживчий кредит.
Електронна форма індивідуальної частини укладеного кредитного договору розміщена в його особистому кабінеті.
Тобто, укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.
Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачкою в особистому кабінеті та визначеної в кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від кредитодавця.
27.07.2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги 102-МЛ/Т від 27.07.2023 р.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі
боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 103816171 від 16.12.2022 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.
Сума заборгованості відповідача становить 10905 грн., відповідно до виписки особового рахунка з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 2100 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 8235 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 570 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22908770/6 від 04.12.2025 р.
Кредитодавець передав позивачу відповідно до договору відступлення прав вимоги 102-МЛ/Т від 27.07.2023 р. разом з матеріалами кредитної справи і довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідач, з яким укладено кредитний договір №100053976 від 27.12.2022 року був ідентифікований. Акцепт договору відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 10905 грн. та судові витрати у виді судового збору у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн. /а.с.1-4/.
Відповідач скориставшись свої правом надав до суду відзив у якому зазначив, що позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню лише в частині повернення тіла кредиту в розмірі 3000 грн. У решті позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими з огляду на таке.
27 грудня 2022 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) укладено Кредитний договір № 100053976, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. строком на 15 днів. Дата повернення кредиту - 11.01.2023 р. Отримання коштів підтверджується платіжним дорученням № 56595215 від 27.12.2022 р.
Відповідно до умов Кредитного договору загальна сума до повернення становила 4470 грн., що складається з: тіла кредиту - 3000 грн.; відсотків за 15 днів користування - 900 грн. (2% на день); комісії за надання кредиту - 570 грн. (19% одноразово). Позивач натомість заявляє 10905 грн., що на 6435 грн. перевищує загальну договірну суму виключно за рахунок нарахування відсотків за прострочення по ставці 2% на день (730% річних).
На момент укладення кредитного договору відповідач проходив військову службу в лавах Збройних Сил України. Демобілізувався 23 січня 2025 року. Має статус учасника бойових дій (УБД), що підтверджується посвідченням УБД. Загальний строк військової служби - з листопада 2018 року по 23 січня 2025 року.
Щодо звільнення від нарахування відсотків та штрафних санкцій як учасника бойових дій - головна підстава для відмови у позові
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях та мають статус учасника бойових дій, звільняються від нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитними зобов'язаннями на весь період проходження військової служби.
Кредитний договір № 100053976 укладено 27.12.2022 р. в період проходження відповідачем військової служби. Уся заборгованість за відсотками нараховувалась з 12.01.2023 р. по дату демобілізації 23.01.2025 р. - тобто виключно в період дії пільги, встановленої зазначеною нормою закону. Нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 570 грн. також є порушенням пільг, передбачених частиною 15 статті 14 Закону № 2011-XII, оскільки зазначена норма забороняє будь-які додаткові нарахування понад тіло кредиту в період проходження військової служби.
Таким чином, нарахування відсотків у розмірі 8235 грн. та комісії у розмірі 570 грн. здійснено позивачем з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Зазначені суми не підлягають стягненню з відповідача. До стягнення може бути пред'явлено виключно тіло кредиту в розмірі 3000 грн. Належність відповідача до категорії осіб, визначених частиною 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ, підтверджується копією військового квитка (АВ597119) та копією посвідчення учасника бойових дій, які додаються до цього відзиву.
Щодо судових витрат позивача.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Вважав, що зазначені витрати не підлягають стягненню з нього враховуючи наступне.
Позивач свідомо нарахував відсотки та комісію всупереч імперативній забороні, встановленій частиною 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ, що призвело до штучного збільшення ціни позову з 3000 грн. до 10905 грн. Саме через таке штучне збільшення позивач сплатив підвищений судовий збір та залучив адвоката для стягнення суми, яка в більшій своїй частині є незаконною /а.с.109-113/.
Розгляд справи відповідно до ухвали від 18.02.2026 року про відкриття провадження у справі проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч. 1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до позову до відповідача заявлено матеріально правові вимоги - стягнення заборгованості за кредитом та стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та штрафами.
Суд розглядає дану цивільну справу тільки в межах заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 27.12.2022 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 100053976, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.
Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.
27.07.2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги 102-МЛ/Т від 27.07.2023 р.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 100053976 від 27.12.2022 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем.
Сума заборгованості відповідача становить 10905 грн., відповідно до виписки особового рахунка з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 2100 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 8235 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 570 грн.
Позивачем відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22908770/6 від 04.12.2025 р
Кредитодавець передав позивачу відповідно до договору відступлення прав вимоги 102-МЛ/Т від 27.07.2023 р. разом з матеріалами кредитної справи і довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідач, з яким укладено кредитний договір №100053976 від 27.12.2022 року був ідентифікований. Акцепт договору відповідачем вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вирішуючи даний спір, суд зважує на наступні норми матеріального права.
Відповідно до частин 1, 3, 4 та 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором . Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Ст. 638 ЦК України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг. Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством. У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов'язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством. Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов'язань між сторонами. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено. Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.
Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « та «, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.
Суд доходить висновку, що факт укладення зазначеного кредитного договору підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Уклавши зазначений договір на умовах, викладених в ньому відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в них закріплені.
За змістом ст. ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сума заборгованості відповідача виходячи із розрахунку позивача становить 10905 грн., відповідно до виписки особового рахунка з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 2100 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 8235 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 570 грн.
Суд вказує, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву в якому було обґрунтовано часткове задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 3000 грн.
Стосовно нарахованих кредитором відповідачеві процентів та штрафних санкцій суд звертає увагу на наступне.
Так, положеннями ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з пунктом 19 частини першої статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до Указу Президента від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого у встановленому порядку Верховною Радою, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим настав особливий період, який, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», припиняється тільки згідно рішення Президента про демобілізацію із внесенням такого указу на затвердження Верховною Радою України.
Тобто в Україні з 17 березня 2014 року по даний час настав і діє особливий період відповідно до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Тому, нараховування штрафних санкцій, пені або процентів за користування кредитом військовослужбовцям, резервістам та військовозобов'язаним з 17 березня 2014 року по даний час є протиправним.
Резервісти та військовозобов'язані, призвані під час мобілізації навіть після звільнення зі служби, зберігають за собою право не сплачувати штрафні санкції, пеню або проценти за користування кредитом, оскільки в Законі визначено терміни: з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, який відповідно ще триває. При цьому дата отримання кредиту може бути до настання особливого періоду.
Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів на момент укладення кредитного договору відповідач проходив військову службу в лавах Збройних Сил України. Демобілізувався 23 січня 2025 року. Має статус учасника бойових дій (УБД).
Кредитний договір № 100053976 укладено 27.12.2022 р. тобто в період проходження відповідачем військової служби. Уся заборгованість за відсотками нараховувалась з 12.01.2023 р. по дату демобілізації 23.01.2025 р. - тобто виключно в період дії пільги, встановленої зазначеною нормою закону. Нарахування штрафних санкцій є порушенням пільг, передбачених частиною 15 статті 14 Закону № 2011-XII, оскільки зазначена норма забороняє будь-які додаткові нарахування понад тіло кредиту в період проходження військової служби.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16 (провадження № 61-17233 св 18) зроблено висновок, що «згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.
Суд враховує наявні у справі докази, що підтверджують факт перебування відповідача на військовій службі у період отримання кредиту та нарахування первісним кредитором штрафних санкцій. Безпосередню участь відповідача у діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дає підстави дійти висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Суд відмічає, що Захист Вітчизни - це конституційний обов'язок громадян України, спрямований на забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держави. Це справа всього народу, що включає військову службу, допомогу Збройним Силам, захист державних символів та економічну/інформаційну безпеку.
А тому суд вказує, що нарахований позивачем розмір відсотків є безпідставним та суперечить положенням вищезазначеного закону.
З огляду на викладене суд констатує, що позивач не перевірив належним чином обставини несвоєчасного погашення кредиту відповідачем та прийняв передчасне рішення про нарахування процентів та штрафних санкцій.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача - 3000 грн. в рахунок погашення тіла кредиту (визнано самим відповідачем).
Відповідно до положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі суд відносить за рахунок позивача.
Приймаючи до уваги викладене та, керуючись ст. 8 Конституції України ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, 599, 610, 612, 615, 625, 626, 629, 631, 638, 641, 644, 1054 ЦК України, Законом України «Про оборону України» Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 4, 5, 13, 27, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №100053976 від 27.12.2022 року в сумі 3000 /три тисячі/ грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 35234236.
Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію даного рішення негайно після постановляння направити учасникам справи.
Повний текст рішення буде виготовлено 27 квітня 2026 року.
Суддя: