Справа № 188/218/24
Провадження № 2/188/166/2026
23 квітня 2026 року с-ще Петропавлівка
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Курочкіної О.М.,
секретар судового засідання Сахно А.А.
справа №188/218/24
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач: ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подано до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13922,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, 06 листопада 2021 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 2549174.
У відповідності до п.п. 1.1. Кредитного договору, укладання Кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується ллієнту через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
Відповідно до п.п.9.7. Кредитного договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клінтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договру.
Відповідно до п.п. 2.1. Кредитного договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, і яка зазначена в даному п.п. Кредитного договору.
Згідно з п.п. 2.4. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта.
Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролангація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами кредитному договорі.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного коговору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
17.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір ФАКТОРИНГУ №17052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 19.07.2023 року до Договору факторингу № 17052023 від 17.05.2023 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13922,00 грн., з яких:
- 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 7922,00 грн. - сума заборгованості за процентами.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строк і на умовах, передбачених Договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати, а також про розгляд справи у спрощеному провадженні за його відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був неодноразово повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд розглядає справу заочно, у відсутність сторін, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає часковому задоволенню з таких підстав.
06 листопада 2021 року відповідачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кредитний договір № 2549174, згідно з яким отримав грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. строком на 30 днів.
Згодом, 05 грудня 2021 року у зв'язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов'язання за договором, відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та уклав додатковий договір до договору № 2549174 - продовживши строк користування кредитними коштами на 30 днів.
Правила надання фінансових послуг ТОВ «Лінеура Україна» перебувають у загальному доступі та розміщені на сайті www.credit7.ua.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, та іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно із ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України, другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі ,якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч.1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зробовязаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажанням укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договір було укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Договори укладені за допомогою електронного підпису, не суперечать цивільному законодавству.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже договір укладений відповідно до вимог чинного законодавсвтва.
Правонаступництво позивача підтверджено належними доказами з огляду на наступне.
17.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір ФАКТОРИНГУ №17052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 19.07.2023 року до Договору факторингу № 17052023 від 17.05.2023 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13922,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7922,00 грн. - сума заборгованості за процентами.
Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Враховуючи положення частини першої ст. 16 ч. 2 статті 1050 ЦК України, відсутність доказів направлення кредитором вимоги боржнику про виконання зобов'язання до моменту пред'явлення позову не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про повернення заборгованості.
Таким чином, внаслідок укладення договору факторингу відбулася заміна кредитора, і саме ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за період з 19.07.2023 року по 31.12.2023 рік, розрахунок здійснений після укладання договору факторингу представником позивача.
Зазначений розрахунок не підтверджується первісним кредитодавцем, що позбавляє можливості відстеження ймовірного часткового погашення відповідачем кредиту та відсотків за користування кредитними коштами та не підтверджує періоди, розмір і порядок нарахування відсотків відповідно до укладеного договору, що не відповідає положенням ст.ст.8,12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», до пункту 5 Постанови ПНБУ від 08.06.2017 № 49 «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» 1734-VIII (чинний на момент укладання договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог ч.1 ст.12 цього закону, є нікчемним.
На підставі викладеного, суд не бере до уваги наданий позивачем розрахунок, як належний доказ.
Відповідні висновки суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, який у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25 травня 2021року усправі N554/4300/16-ц дійшов висновку,що "належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи,оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Пробухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі."
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Крім того, встановлений договором про споживчий кредит розмір процентів перевищує розумну межу, є явно завищеним, не відповідає вимогам п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов'язань за цим договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, вимоги позивача про стягнення з відповідача за кредитним договором № № 2549174 від 06.11.2021 року суми нарахованої заборгованості за відсотками в розмірі 7922,00 грн. -задоволенню не підлягають, як належним чином не обґрунтовані і детальний розрахунок яких не підтверджено первинним кредитодавцем.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 та ч. 1, ч. 5 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, з урахуванням ст. ст. 76 - 80 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази. Позивачем не повідомлено суду про неможливість подання будь-яких доказів або наявність складнощів в поданні таких доказів. Суд вважає, що позивач, скориставшись своїми процесуальними правами та надав усі наявні докази по даній справі на підтвердження своїх вимог.
Таким чином, дослідивши матеріали справи: кредитний договір, додатковий договір, договір факторингу, додаткові угоди до нього, витяг з реєстру боржників, паспорт споживчого кредиту, розрахунок позивача, встановивши факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, зважаючи на зміну кредитора, суд вважає встановленим наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту за договором позики № 2549174 від 06.11.2021 року - в сумі - 6 000,00 грн. В задоволенні іншої чатини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частина 1 статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову у розмірі 3028.00 грн., суд вважає слід відшкодувати на користь позивача стягнувши зазначені кошти з відповідача.
Матеріали справи не містять доказів підтвердження інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, зазначених позивачем в позовній заяві, а тому відсутні підстави такого стягнення.
Беручи до уваги умови договору відступлення права грошової вимоги, керуючись ст,16, 512, 603, 1048-1050,1054, 1077, 1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 133, 141, 258, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК», заборгованість за кредитним договором № 2549174 від 06.11.2021 року, за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн./шість тисяч гривень/.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК», судові витрати у розмірі 3028.00 грн. /три тисячі двадцять вісім гривень/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п.15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК».
Представник позивача: Кожухівський Ярослав Ігорович, вул. Лісова, буд.2, поверх №4, м. Бровари, Київська область, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. М. Курочкіна