Справа № 212/5003/26
2/212/4496/26
27 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
за участю секретаря - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності, -
Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.09.2007 року, посвідченого нотаріально, є власником житлового будинку (житла площа 10,3 кв. м, загальна площа 29,0 кв. м.) по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.09.2007 року КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації», що також підтверджується довідкою КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2024 р. Також відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим № 1410370600:00:005:1126 площею: 0,0855 га належить за такою адресою на праві власності ОСОБА_1 . Додавала, що у зв'язку із тим, що на час оформлення договору купівлі-продажу житловий будинок мав фактично загальну житлову площу 68,4 кв. м, а не 29,0 кв. м., як зазначено у договорі купівлі-продажу, то 20.06.2019 року за заявою позивачки ТОВ «Орієнтир-Експерт» було виконано технічне обстеження такого житлового будинку з прибудовами та господарськими спорудами, за результатами якого встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації, про що видано технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, де зазначено загальна площа 68,4 кв. м. та житлова площа 41,6 кв. м. Однак відомості про право власності на вказаний житловий будинок позивачем не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим позивачка звернулася для реєстрації права власності до державного реєстратора прав на нерухоме майно. Натомість, державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 03.02.2026 року відмовив їй у проведенні реєстраційних дій. Отже, визнання права власності на вказаний будинок необхідно позивачці для подачі заяви на отримання гарантованої державою компенсації за зруйноване майно, тому позивачка звертається з цим позовом до суду. Просила суд на підставі переліченого визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (загальна площа 68,4 кв. м, житлова площа 41,6 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0855 га кадастровий № 1410370600:00:005:1126.
Позивачка, ОСОБА_1 , до судового засідання не з'явилась, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи належним чином, надавши заяву з проханням провести розгляд справи без її участі.
Представник відповідача, Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, до судового засідання також не з'явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, надавши заяву суду з проханням розгляд справи провести без участі представника відповідача, ухваливши рішення відповідно до вимог закону.
Суд зауважує, що на підставі положень ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК, у даному випадку немає.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Часів-Ярської державної нотаріальної контори за реєстром № 1764, ОСОБА_1 набула право власності на жилий будинок АДРЕСА_2 (жила площа 10,3 кв. м., загальна площа 29 кв. м.), з усіма надвірними будівлями та спорудами, право власності якої було зареєстровано в БТІ 20 вересня 2007 року, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності позивачки на таке нерухоме майно від 20.09.2007 року № 15997837.
Факт реєстрації станом на 31 грудня 2012 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2007 року, реєстр нотаріусу № 1764, права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в реєстровій книзі № 17-62-97 від 20.09.2007 року, підтверджується інформацією КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2024 року.
Також на підставі рішення від 25.04.2019 року Часовоярської міської ради було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передано безоплатно в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0855 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд кадастровий № 1410370600:00:005:1126.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2019 року про реєстрацію права власності вбачається, що земельна ділянка площею 0,0855 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд кадастровий № 1410370600:00:005:1126 на підставі рішення від 25.04.2019 року Часовоярської міської ради належить позивачці, ОСОБА_1 .
Натомість, за рішенням від 3 лютого 2026 року державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого комітету Київської міської ради у проведенні державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок літ. А-1, розташований по АДРЕСА_1 , було відмовлено через самовільне будівництво прибудов літ. А2А3А4а5 площею 47,5 кв. м. без прийняття їх у експлуатацію за відомостями з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (п. 77 Порядку, 331, 332 ЦК).
Так суд встановив, що відповідно до технічного паспорту (реєстр № 11-2019) від 20 червня 2019 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 літ. А-1 (загальна площа 68,4 кв. м., житлова площа 41,6 кв. м.), який було виготовлено ТОВ «Орієнтир-Експерт» інженером з технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що було самовільно збудовано у 2009 році: прибудови до житлового будинку літ. А2А3А4а5 площею 47,5 кв. м., гараж літ. Б-1 площею 30 кв. м., лазня літ. В-1 площею 18,5 кв. м., погріб літ. Г1г2 площею літ. 12,2 кв. м., сарай літ. Д-1 площею 14,2 кв. м., літній душ літ. Е-1 площею 1,9 кв. м., вбиральня літ. Ж-1 площею 1,9 кв. м. Натомість, встановлено можливість надійного та безпечної їх експлуатації.
Отже, судом було встановлено, що у проведенні державної реєстрації права власності позивачці було відмовлено через те, що нею було самовільно у 2009 році добудовано до належного їй житлового будинку по АДРЕСА_1 : прибудови до житлового будинку літ. А2А3А4а5 площею 47,5 кв. м., гараж літ. Б-1 площею 30 кв. м., лазня літ. В-1 площею 18,5 кв. м., погріб літ. Г1г2 площею літ. 12,2 кв. м., сарай літ. Д-1 площею 14,2 кв. м., літній душ літ. Е-1 площею 1,9 кв. м., вбиральня літ. Ж-1 площею 1,9 кв. м.
Суд вказує, що за ч. 2, 3, 4 ст. 375 ЦК власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Так за ч. 1, 2, 3, 5 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, (без належного дозволу чи належно затвердженого проекту - в редакції на момент фактичного проведення будівництва) або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, позивачкою було побудовано самовільно, тобто без належного дозволу чи належно затвердженого проекту: прибудови до житлового будинку літ. А2А3А4а5 площею 47,5 кв. м., гараж літ. Б-1 площею 30 кв. м., лазня літ. В-1 площею 18,5 кв. м., погріб літ. Г1г2 площею літ. 12,2 кв. м., сарай літ. Д-1 площею 14,2 кв. м., літній душ літ. Е-1 площею 1,9 кв. м., вбиральня літ. Ж-1 площею 1,9 кв. м., тому вона не набула права власності на таке майно.
Також суд вказує, що згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Так відповідно до «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об'єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у результаті реконструкції проводиться також за наявності відомостей про державну реєстрацію права власності на такий об'єкт відповідно до законодавства до проведення його реконструкції.
Отже, судом встановлено, що за відсутності прийняття в експлуатацію будинку по АДРЕСА_1 після проведення в ньому реконструкції позиваці було відмовлено у державні реєстрації на нього права власності.
Слід зазначити, що будинки площею до 300 кв. м., які були побудовані в період з 1992 року по 2015 рік без дозвільних документів оформляються за спрощеною процедурою, за якою передбачено розробка технічного паспорта; реєстрація декларації про введення об'єкта в експлуатацію; реєстрація права власності.
Так «Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт», затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 3 липня 2018 року № 158 (далі - Порядок), був розроблений на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та встановлює процедуру проведення технічного обстеження й умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі - об'єкти), зокрема, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 500 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.
Відповідно до такого Порядку (Розділ ІІІ) прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Замовник (або уповноважена ним особа) подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням такого об'єкта через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія» або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву у вигляді заповненої декларації за формою, наведеною в додатку до цього Порядку до якої додаються: копія документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт; копія технічного паспорта, складеного до 1 грудня 2021 року, відомості про який внесені виконавцем до Реєстру будівельної діяльності. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до Реєстру будівельної діяльності.
Отже, оскільки будинок по АДРЕСА_1 був реконструйований позивачкою в 2009 році, тобто в період з 5 серпня 1992 року по 9 квітня 2015 року, то вона має можливість у позасудовому порядку прийняти в експлуатацію такий нерухомий об'єкт, маючи на нього технічний паспорт, складений до 1 грудня 2021 року.
При цьому суд звертає увагу на те, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2019 року по справі № 306/2140/17.
Крім того, виходячи зі змісту ст. 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі ст. 376 ЦК може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.
Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити всі обставини справи, зокрема, чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, чи є законною відмова у такому прийнятті, чи є порушення будівельних норм та правил істотними.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року по справі № 623/3999/18.
Отже, судом було встановлено, що позивачка не зверталась до подачі до суду даного позову до органу державного архітектурно-будівельного контролю з метою прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомості по АДРЕСА_1 , що усунить перешкоди для неї в частині подальшого проведення позивачкою державної реєстрації права власності на таку нерухомість.
Таким чином суд на підставі встановлених обставин справи дійшов переконливого висновку про те, що позивач не вичерпав можливості узаконення самовільно збудованого нерухомого об'єкту на належній йому земельній ділянці у позасудовому порядку відповідно до Прикінцевих положень Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт».
З огляду на викладене вмотивування та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги не підлягають задоволенню судом.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Часовоярської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 27 квітня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , а мешкає по АДРЕСА_3 .
Відповідач: Часовоярська міська військова адміністрація Донецької області, ЄДРПОУ: 44679374, місцезнаходження: м. Часів Яр, вул. Незалежності 1.
Суддя: Д. О. Козлов