07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 939/1435/22
провадження № 51-3128 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі
відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 травня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця Московської області,
російська федерація (далі - рф),
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Бородянський районний суд Київської області вироком від 12 вересня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2025 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
24 лютого 2022 року о 05:00 президент рф оголосив про початок спеціальної військової операції в Україні.
Цього ж дня збройні сили рф, які діяли за наказом керівництва рф та її збройних сил, обстріляли аеродроми, військові штаби і склади Збройних Сил України (далі - ЗСУ), а підрозділи збройних сил та інших військових формувань рф здійснили широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року над частиною Київської області було встановлено контроль військовими рф, які входили до окремих підрозділів Північно-кавказького округу військ національної гвардії рф, Управління федеральної служби військ національної гвардії рф по Чеченській Республіці.
Голова Чеченської Республіки ОСОБА_8 для контролю та керівництва військовими вказаних окремих підрозділів під час їх участі у військових діях в Україні направив ОСОБА_7 - заступника начальника Управління федеральної служби військ національної гвардії рф по Чеченській Республіці.
ОСОБА_7 усвідомлював свій статус як учасника збройного конфлікту, особи, яка здійснює військове керівництво діями підлеглих, у тому числі у формі віддання наказів, та статус цивільних осіб, які підлягають захисту за нормами міжнародного гуманітарного права.
24 лютого 2022 року ОСОБА_7 у складі вказаних вище підрозділів перетнув державний кордон України в районі м. Прип'ять Київської області, 05 березня 2022 року прибув до Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням за адресою: вул. Ветеранів, 1, с-ще Бородянка, Бучанський район, Київська область.
Як військовий керівник, діючи умисно, ОСОБА_7 05 березня 2022 року віддав своїм підлеглим військовослужбовцям накази:
- зібрати всіх цивільних осіб в одному місці, відібравши у них мобільні телефони та заборонивши їм залишати заклад;
- розмістити безпосередньо по периметру інтернату військову техніку, в тому числі реактивні системи залпового вогню БМ-21 «Град», самохідні артилерійські установки, облаштувати свої позиції.
Крім того, ОСОБА_7 , погрожуючи зброєю цивільним особам, які знаходилися в приміщенні інтернату, для зняття відеоролика примушував директора цього закладу ОСОБА_9 під відеозапис висловити вдячність за звільнення від нацистської влади.
У результаті виконання наказів ОСОБА_7 :
- цивільним особам, які перебували в інтернаті, в період з 05 до 15 березня 2022 року обмежувався доступ до їжі, води, ліків, медичного обслуговування, спілкування з близькими, вільного переміщення та інших необхідних потреб;
- з розміщеної техніки військові рф обстрілювали навколишні населені пункти та позиції ЗСУ, а цивільні особи (близько 500) використовувалися в якості «живого щита» для власного захисту та захисту своїх позицій, а також для перешкоджання ЗСУ вести вогонь у відповідь та військові дії на цій території.
Таким чином ОСОБА_7 жорстоко поводився з цивільним населенням, а також віддав накази про вчинення цих дій та інших порушень законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначив про таке:
- з показань свідків та представника потерпілого встановлено, що ОСОБА_7 інкримінованих діянь не вчиняв, бо підпорядкований йому підрозділ безпосередньо в Бородянському психоневрологічному інтернаті не розташовувався;
- ОСОБА_7 не був належним чином повідомлений про кримінальне провадження та судовий розгляд, тому не міг захищатися від пред'явленого обвинувачення;
- через відсутність обвинуваченого в судовому засіданні неможливо було встановити спрямованість його умислу та чи діяв він добровільно або під примусом і тиском сторонніх осіб;
- сторона обвинувачення не надала достовірних відомостей щодо осудності ОСОБА_7 та характеристики його особи; доказів переховування обвинуваченого на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошення його в міжнародний розшук, з підтвердженням з Генерального секретаріату Інтерполу.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 413 КПК).
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За приписами ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - під кутом зору достатності та взаємозв'язку.
Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, на його думку, є достатньою підставою для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 .
Проте Суд уважає доводи сторони захисту такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд урахував, зокрема:
- показання потерпілої ОСОБА_9 - директора інтернату - про те, що станом на 05 березня 2022 року в закладі перебували діти, особи з інвалідністю, співробітники, місцеві мешканці, всього приблизно 500 осіб. Через перебої з постачанням після 24 лютого 2022 року в закладі залишився невеликий запас продуктів харчування та медикаментів.
05 березня 2022 року на територію інтернату увірвались озброєні військові рф (приблизно 70 осіб), кавказької національності, та заїхало не менше 20 одиниць військової техніки, а під ворота підігнали танк, дуло якого було направлено на будівлю.
Військові рф вивели всіх підопічних у хол, відібрали у них телефони, погрожуючи зброєю, роздягали їх та оглядали на предмет татуювань.
Один із військових повів її до командира, який представився ОСОБА_10 . Він віддавав усім накази.
Для запису відео ОСОБА_10 наказав їй стати на плацу, навпроти неї та позаду - військові зі зброєю. На початку відеозйомки він представився як ОСОБА_11 , полковник російської армії. Вона почала плакати, ОСОБА_10 розлютився, сказав, що треба посміхатися та подякувати ОСОБА_12 за те, що живі, що вона вимушено і зробила.
Аналогічні показання ОСОБА_9 надала під час проведення з нею слідчого експерименту 16 вересня 2022 року;
- показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 - працівників інтернату, які підтвердили таке:
- 05 березня 2022 року на територію інтернату зайшли російські військові зі зброєю та заїхала військова техніка;
- вони зрозуміли, що командиром у них був ОСОБА_11 ;
- військові забороняли виходити з приміщення, крім як за водою до криниці; готували їжу на вогнищі; опалення в будівлі не було;
- по периметру були встановлені блокпости, військові вели зовнішнє спостереження за інтернатом;
- з 05 до 13 березня 2022 року (коли їх евакуювали) через переохолодження та відсутність адекватної медичної допомоги померло 9-12 осіб, яких поховали на території інтернату;
- відомості, що містяться у:
- копії рапорту начальника 2 відділу 3 управління Головного управління з протидії системним загрозам управління державою ДЗНД БУ України та повідомленні першого заступника начальника Департаменту - начальника ГУ «Д» ДЗНД СБ України про вчинене кримінальне правопорушення, згідно з якими 24 лютого 2022 року громадяни рф - службовці зведеного загону службовців росгвардії, сформованого із чеченців, підрозділ яких приблизною кількістю 1200 осіб складається із батальйонів «Сєвєр», «Юг» та ОМОН, з території Республіки Білорусь незаконно перетнули державний кордон України в районі м. Прип'ять Київської області, після чого з початку березня 2022 року більша його частина розмістилася в районі тимчасово окупованих населених пунктів Київської області. Перебуваючи в населених пунктах Іванків, Бородянка, Бабинці, Немішаєве, Гостомель та Лютіж, службовці вказаного підрозділу росгвардії застосовували зброю, вчиняли вибухи та підпали, а також вчиняли інші дії (в тому числі насильницького характеру), які створювали небезпеку для життя та здоров'я місцевого населення та заподіяли їм значної майнової шкоди;
- відповіді Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України за № 5/6//3/3-4715 від 05 травня 2022 року, згідно з якою безпосереднє керівництво «кадирівцями» щодо вторгнення в Україну та здійснення ними на території України терористичних актів та інших злочинів здійснював помічник голови Чеченської Республіки по силовому блоку - громадянин рф полковник ОСОБА_7 , встановлено його особисту причетність до скоєння низки воєнних злочинів проти мирного населення України;
- рапорті старшого оперуповноваженого в ОВС ДЗІСД НП України, згідно з яким на території Бородянської об'єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області у селищі Бородянка на вул. Ветеранів, 1 розташований Бородянський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням, у якому перебували підопічні закладу та з 24 лютого 2022 року місцеві мешканці поруч розташованих будинків. На територію Бородянського психоневрологічного інтернату, який є цивільним об'єктом, прийшли військовослужбовці рф, так звані «кадирівці», під командуванням заступника начальника управління федеральної служби військ національної гвардії рф по Чеченській Республіці полковника ОСОБА_7 . У подальшому вони затримали місцевих мешканців і підопічних інтернату та використовували їх у якості заручників та «живого щита» в зоні відповідальності підрозділу ОСОБА_7 для запобігання атаки ЗСУ, розмістили військову техніку на території інтернату;
- протоколі огляду від 22 квітня 2022 року, згідно з яким на відео зафіксовано те, що військовослужбовці (не української національності), які перебувають у населеному пункті Київської області, проводять відеозйомку навколишньої обстановки, частково розмовляють іноземною мовою; у центрі кадру стоїть ОСОБА_7 , який на відео повідомив про те, що вони працюють уже в передмісті Києва, розвішують прапори, знаходять схрони, все начебто нормально, без пригод і втрат, працюють, рухаються далі за планом, увечері вийдуть на зв'язок;
- протоколі огляду від 04 травня 2022 року, згідно з яким у мережі Інтернет, а саме у відеохостингу «YouTube» виявлено відеозапис, на якому зображений ОСОБА_7 , заступник начальника управління федеральної служби військ національної гвардії рф по Чеченській Республіці, який знаходиться у Київській області, автодорога «Прип'ять-Чорнобиль», біля стели з написом «Прип'ять», що знаходиться при в'їзді до населеного пункту Прип'ять Вишгородського району Київської області та здійснює регулювання проїзду військової техніки з відповідними позначеннями білого кольору у вигляді латинської літери «V»;
- протоколі огляду від 10 травня 2022 року, згідно з яким у мережі Інтернет, а саме в соціальній мережі «Facebook», виявлено відеозапис, здійснений у с. Бабинці Бучанського району Київської області, на якому зображений, зокрема, ОСОБА_7 у військовому однострої в оточенні інших військовослужбовців військ національної гвардії рф батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які зображені без відповідних розпізнавальних знаків, з георгіївськими нашивками та сріблястого кольору пов'язками на передпліччях рук, а також військова техніка з відповідними позначеннями білого кольору у вигляді символу «V»;
- протоколі огляду від 03 серпня 2022 року, згідно з яким з даних, що містяться у публікаціях, активних облікових записах мобільних додатків і соціальних мережах, автором або учасником яких є ОСОБА_7 , було встановлено, що він у період з 2013 року до 01 лютого 2017 року займав посаду помічника голови Чеченської Республіки по силовому блоку та брав участь у навчанні чеченського спецназу та спецпідрозділу «Терек» Національної гвардії росії; у групі спецназу Чечні ймовірно брав участь у військовій агресії на території України, а саме, в Київській і Луганській областях; керував підрозділами спецназу на території м. Попасна та м. Луганськ Луганської області; виявлено публікацію газети «ГАЗЕТА.RU», де ОСОБА_7 доповідає голові Чеченської Республіки ОСОБА_8 про визволення м. Попасна Луганської області;
- протоколі огляду від 05 серпня 2022 року ділянки місцевості поруч зі стелою «Прип'ять», що розташована у м. Прип'ять Київської області, де проводилася відеозйомка військовослужбовців федеральної служби національної гвардії рф по Чеченській Республіці, яка була розміщена 04 травня 2022 року у мережі Інтернет, а саме, в сервісі відеохостингу «YouTube» з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» (мовою оригіналу);
- протоколі огляду від 18 серпня 2022 року, згідно з яким при дослідженні посилання «Официальный сайт Росгвардии» (мовою оригіналу) встановлено, що до складу Федеральної служби військ Національної гвардії рф входить, у тому числі, Північно-Кавказький округ військ Національної гвардії рф, територіальним органом якого є Управління Федеральної служби військ Національної гвардії рф по Чеченській Республіці; заступником начальника цього управління є полковник ОСОБА_7 ;
- протоколі огляду від 06 вересня 2022 року, згідно з яким при дослідженні інтернет-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який надає доступ до супутникових знімків компанії «MAXAR», на електронній мапі було знайдено місце розташування психоневрологічного інтернату в селищі Бородянка; на супутниковому знімку, який датований 11 березня 2022 року, зафіксований психоневрологічний інтернат у селищі Бородянка, а також об'єкти, що зовні схожі на військову техніку та військові інженерні споруди; у вказаному інтернет-сервісі було виявлено супутниковий знімок, датований 17 грудня 2019 року, на якому відсутні військові об'єкти;
- протоколі огляду від 12 вересня 2022 року, згідно з яким у Інстаграм-каналі (акаунт ІНФОРМАЦІЯ_6) виявлено публікацію, викладену 27 лютого 2022 року, з відеозаписом тривалістю 42 секунди, на якому зображено рух військової техніки з нанесеною на корпус білою фарбою літерою «V»; на задньому плані відеозапису знаходиться стела білого кольору з назвою населеного пункту «Прип'ять»; на відеозаписі з лівого боку зображений ОСОБА_7 ;
- протоколі огляду від 22 вересня 2022 року, згідно з яким на фото- та відеоматеріалах, створених ОСОБА_9 під час перебування у психоневрологічному інтернаті в селищі Бородянка в період окупації військовослужбовцями рф з 24 лютого до 13 березня 2022 року, зафіксовано пошкодження майна внаслідок дій військовослужбовців рф, військову техніку рф, поховання підопічних, які померли в період окупації військовими рф;
- протоколі огляду від 04 жовтня 2022 року, згідно з яким при дослідженні Telegram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » були виявлені публікації, фото- та відеоматеріали із зображенням ОСОБА_7 разом з іншими особами у військовій формі без відповідних розпізнавальних знаків, з георгіївськими нашивками та нашивками з літерою «Z» і пов'язками сріблястого кольору на передпліччях рук, а також зі стрілецькою зброєю, в тому числі під час військових дій на території України; відеоматеріали із зображенням ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 та їхнє спілкування у формі відеозв'язку за допомогою мобільного телефону;
- протоколі огляду від 04 жовтня 2022 року, згідно з яким при дослідженні відеозапису з назвою « ОСОБА_21 » (мовою оригіналу), що розміщений 02 березня 2022 року в мережі Інтернет на Youtube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_7», було встановлено, що вказаний відеозапис є збіркою невеликих відеозаписів і фотознімків із зображенням, у тому числі ОСОБА_7 , інших осіб у військовій формі, військової техніки; відеозапис містить аудіозаписи розмов ОСОБА_7 з ОСОБА_8 ;
- протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 травня 2022 року, згідно з якими потерпіла ОСОБА_9 упізнала ОСОБА_7 , який 05 березня 2022 року перебував на території Бородянського психоневрологічного інтернату та погрожував їй; свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_7 , який 05 березня 2022 року перебував на території інтернату і представлявся полковником російської армії; свідок ОСОБА_13 упізнав ОСОБА_7 як військовослужбовця рф;
- досьє, сформованому Департаментом кіберполіції Національної поліції України, із зазначенням контактних даних, кола оточення, родинних зв'язків ОСОБА_7 .
Отже на підставі вказаних доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину поза розумним сумнівом.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статей 323, 337 КПК, в межах пред'явленого обвинувачення.
Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винуватим, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Водночас за результатом розгляду кримінального провадження суд не встановив того, що ОСОБА_7 вчиняв інкриміновані дії в стані неосудності чи під примусом або тиском інших осіб, як про це зазначає захисник.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95, 99 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Також суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК, виходячи з такого.
У частині 1 статті 438 КК (в редакції станом на березень 2022 року) передбачалася кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій.
Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 3 КК чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, в тому числі законодавства про кримінальну відповідальність.
Українська Радянська Соціалістична Республіка, правонаступником прав і обов'язків якої за міжнародними договорами Союзу Радянських Соціалістичних Республік є Україна (Закон України від 12 вересня 1991 року № 1543-XII), ратифікувала 03 липня 1954 року Конвенцію про захист цивільного населення під час війни (IV Женевська конвенція 1949 року (далі - IV Конвенція)) та 18 серпня 1989 року - Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І від 08 червня 1977 року (далі - І Протокол)).
За положеннями зазначених міжнародних договорів:
- особами, що перебувають під захистом IV Конвенції та І Протоколу, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, в разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони є (цивільне населення, окремі цивільні особи, особливо поранені, хворі, інваліди, жінки та діти) (статті 4, 16 IV Конвенції, статті 51 ч. 1, 76, 77 І Протоколу);
- до осіб, які перебувають під захистом, забороняється застосовувати: жодний примус фізичного чи морального порядку; будь-які заходи, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення цих осіб; акти насильства чи загрози насильства, що мають метою тероризувати цивільне населення (статті 31, 32 IV Конвенції, частина 2 статті 57 І Протоколу);
- присутність або пересування будь-якої особи, яка перебуває під захистом, не повинні використовуватися для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема, у спробах захистити воєнні об'єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм (стаття 28 IV Конвенції, частина 7 статті 51 І Протоколу);
- забороняється захоплення заручників (стаття 34 IV Конвенції);
- окупаційна влада: не повинена затримувати осіб, що перебувають під захистом, на території, що є особливо небезпечною у зв'язку з веденням воєнних дій; зобов'язана за допомогою всіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами харчування, медичними матеріалами, одягом, засобами притулку та припасами, істотно важливими для виживання цивільного населення на окупованій території (стаття 55 IV Конвенції, стаття 69 І Протоколу).
Суд обґрунтовано встановив, що потерпіла ОСОБА_9 та особи, які перебували в Бородянському психоневрологічному інтернаті з геріатричним відділенням, є цивільними особами, не були учасниками збройного конфлікту, тому перебували під захистом зазначених норм міжнародного права.
Відповідно до положень IV Конвенції та І Протоколу:
- особи, що входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях (частина 2 статті 43 І Протоколу);
- всі комбатанти зобов'язані додержуватися норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів (частина 2 статті 44 І Протоколу);
- сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами (стаття 29 IV Конвенції).
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_7 на час учинення інкримінованих йому діянь входив до складу збройних сил сторони збройного конфлікту - рф, тобто був комбатантом, тому не може нести індивідуальну кримінальну відповідальність лише за факт участі в цьому конфлікті.
Водночас він як комбатант був зобов'язаний дотримуватися норм міжнародного права, застосовуваного в період збройного конфлікту.
Проте ОСОБА_7 всупереч зазначеним нормам міжнародного гуманітарного права вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, яке перебувало під захистом, віддав накази про вчинення таких дій та іншого порушення законів і звичаїв війни.
Відповідно до приписів ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо визначення ОСОБА_7 виду й міри покарання, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини та мотиви його вчинення, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину стосовно осіб похилого віку, осіб з інвалідністю та осіб, які страждають на психічний розлад, дані про особу винного, зокрема те, що він є військовослужбовцем збройних сил держави - агресора, раніше не судимий.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог статей 50, 65-67 КК та належним чином умотивував свої висновки.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , аналогічні до доводів його касаційної скарги, були перевірені судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції констатував, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які доводять вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК.
Колегія суддів апеляційного суду проаналізувала ретельно досліджені судом першої інстанції докази та підтвердила те, що їхня сукупність поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому діянні.
Покладені в основу вироку докази у своїй сукупності узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, відповідають вимогам належності та допустимості й не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 .
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх достатньо обґрунтованими, а доводи сторони захисту - безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Доводи про порушення прав засудженого внаслідок застосування процедури in absentia
У касаційній скарзі захисник указав на незаконність застосування стосовно ОСОБА_7 процедури спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження з огляду на відсутність його прямої недвозначної відмови від прибуття в судове засідання та через те, що сторона обвинувачення не довела факту переховування обвинуваченого на тимчасово окупованій території з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошення його в міжнародний розшук з підтвердженням з Генерального секретаріату Інтерполу.
Частиною 2 статті 2971 КПК визначено, що спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ст. 438 КК, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 3 ст. 323 КПК судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 2971 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України № 1207-VII від 15 квітня 2014 року (зі змінами) «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються КПК.
За приписами ч. 1 ст. 2975, ч. 3 ст. 323 КПК:
- повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора;
- повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 2975 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду;
- з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, суду підозрюваний, обвинувачений уважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглянувши справу «Санадер проти Хорватії», у своєму рішенні від 12 лютого 2015 року висловився про те, що судовий розгляд за відсутності обвинуваченого сам собою не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки тяжкість передбачуваного злочину та інтерес суспільства в ефективному переслідуванні воєнних злочинів у ситуації ескалації війни, і той факт, що особа проживає на території, непідконтрольній органам влади, виправдовує неможливість повідомлення обвинуваченого про провадження або забезпечити його присутність з боку органів влади.
Існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією (рішення ЄСПЛ від 14 червня 2001 року у справі «Меденіца проти Швейцарії»).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження:
- у зв'язку з неявкою ОСОБА_7 як підозрюваного на допит та неможливістю встановлення його точного місцезнаходження (перебування), слідчий 12 вересня 2022 року виніс постанову про оголошення в розшук громадянина рф ОСОБА_7 ;
- ухвалою слідчого судді від 29 вересня 2022 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави;
- постановою слідчого від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук, скеровано цю постанову до уповноваженого підрозділу для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення стосовно ОСОБА_7 ;
- слідчий суддя ухвалою від 13 жовтня 2022 року, визнавши доведеним стороною обвинувачення те, що ОСОБА_7 оголошений у міжнародний розшук та перебуває за межами України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, надав дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000528 за підозрою ОСОБА_7 ;
- у зв'язку з неявкою ОСОБА_7 у судові засідання Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 01 березня 2023 року ухвалив здійснювати спеціальне судове провадження у цьому кримінальному провадженні;
- орган досудового розслідування, суди першої та апеляційної інстанцій дотримались указаних норм закону, вжили заходів до повідомлення ОСОБА_7 про здійснення стосовно нього кримінального провадження, про дату, час і місце розгляду справи шляхом публікування повідомлень/оголошень на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора, Бородянського районного суду Київської області, Київського апеляційного суду та в газеті «Урядовий кур'єр» і направлення відповідних документів/повідомлень його захиснику ОСОБА_6 .
Тож розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 на підставі прийнятого рішення про спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Одночасно протягом усього провадження захист ОСОБА_7 здійснював професійний адвокат, який ефективно представляв його інтереси, чим було забезпечено виконання приписів п. 8 ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 323 КПК та реалізовано визначені статтями 20, 22 цього Кодексу засади змагальності кримінального процесу й забезпечення права на захист.
Відтак доводи захисника про порушення прав засудженого внаслідок застосування процедури in absentia Суд уважає необґрунтованими.
До того ж, виходячи з приписів ч. 3 ст. 400 КПК, після закінчення строку на оскарження судового рішення, ухваленого за результатами спеціального судового провадження, ОСОБА_7 не позбавлений права подати на це рішення скаргу разом із клопотанням про поновлення строку за наявності поважних причин його неявки до суду.
Колегія суддів не погоджується й з доводами захисника щодо не підтвердження стороною обвинувачення фактів переховування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території, оголошення його в міжнародний розшук та вважає їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження й вимогах кримінального процесуального закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя, надаючи 13 жовтня 2022 року дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, врахував те, що ОСОБА_7 переховується на території держави - агресора з метою ухилення від кримінальної відповідальності, його оголошено в міжнародний розшук.
Суд першої інстанції 01 березня 2023 року ухвалив здійснити спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_7 , задовольнивши відповідне клопотання прокурора, яке було обґрунтовано, зокрема, тим, що обвинувачений переховується від суду саме на території держави - агресора та оголошений у міжнародний розшук.
З наявних у справі матеріалів убачається й те, що місцем реєстрації та останнім відомим місцем проживання ОСОБА_7 є м. Москва, рф, тобто територія держави - агресора, про що також зазначав захисник у касаційній скарзі.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що суди з достатньою повнотою дослідили надані стороною обвинувачення матеріали щодо підстав оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук та ухвалили рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, врахувавши вимоги статей 2971, 323 КПК.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення та доведеності винуватості належними і допустимими доказами, захисник у касаційній скарзі не навів.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити/постановити законні та обґрунтовані судові рішення, чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бородянського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3