23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 404/6795/25
провадження № 51-1141ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши спільну касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 листопада 2025 року у кримінальному провадженні
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 листопада
2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та призначено йому покарання у виді 120 годин громадських робіт.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 2830,51 грн,моральну шкоду в розмірі 40000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, 01 травня 2025 року, близько 22:00, ОСОБА_5 , перебуваючи у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп'яніння, почув, що компанія осіб, серед яких перебувала ОСОБА_6 , відпочиваючи на подвір'ї біля вказаного будинку, порушує громадський порядок, голосно висловлюючись нецензурною лайкою. У зв'язку з чим, ОСОБА_5 вийшов на балкон своєї квартири, щоб зробити зауваження зазначеним особам, в результаті чого між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, під час якого остання запропонувала йому спуститися до подвір'я, щоб продовжити розмову віч-на-віч.У цей момент у ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 вийшов на вулицю до під'їзду №4 по АДРЕСА_2 , підійшов до ОСОБА_6 та у присутності малолітньої дитини ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдав ОСОБА_6 один удар правою рукою в ділянку голови. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, перебуваючи позаду ОСОБА_6 та схопивши її за руку, завдав їй хаотичних ударів у ділянку спини. В подальшому, після того, як ОСОБА_6 впала на землю, ОСОБА_5 продовжив свої протиправні дії, завдавши їй ще кілька ударів у ділянку тулуба та кінцівок. Вказаними діями ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правого плеча, правого передпліччя, лівого плеча (10), голівки правої плечової кістки, тильної поверхні правої стопи, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 25 червня 2025 року № 362 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2026 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Захисник та засуджений у касаційній скарзі просять скасувати вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 листопада 2025 року в частині вирішення цивільного позову, зменшити розмір стягнення на користь потерпілої моральної шкоди до 5000 грн і відмовити у стягненні на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що місцевий суд, задовільнивши частково цивільний позов потерпілої в щодо стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу не дотримався приписів ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та ст. 23 Цивільного Кодексу України (далі-ЦК). Вважає, що місцевий суд належним чином не умотивував свій висновок про стягнення моральної шкоди в розмірі 40000 грн та не навів належних обставин, які були при цьому враховані. Так виявлені у потерпілої тілесні ушкодження не відповідають часу їх появи, локалізації та способу їх спричинення. Також під час розгляду справи не встановлено, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження є наслідком дій ОСОБА_5 .
Суд не встановив обсяг завданої шкоди здоров'ю потерпілої, а також залишив поза увагою можливе самостійне спричинення тілесних ушкоджень потерпілою, а також перебування її у стані алкогольного сп'яніння. Також суд не перевірив фактів провокації потерпілою засудженого.
Поряд з цим суд не врахував майновий стан засудженого, те, що він є студентом, має статус учасника бойових дій та визнав свою вину.
На думку захисника зазначені обставини впливають на визначення розміру та об'єму завданої моральної шкоди потерпілій.
Крім того місцевий суд безпідставно задовольнив позовні вимоги потерпілої щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт сплати адвокату грошових коштів.
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та судові рішення, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.
Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Доводи захисника щодо неправильного вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу були предметом перевірки апеляційного суду, який обґрунтовано їх відхилив і при цьому навів достатні мотиви прийнятого рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, і при цьому застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Як передбачено ст. 23 ЦК, моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Водночас розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Перевіряючи ворок місцевого суду в частині розміру стягнення із засудженого моральної шкоди апеляційний суд встановив, що рішення місцевого суду відповідає принципам справедливості, розумності та виваженості.
З аналізу оскаржуваного судового рішення убачається, що апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту про необхідність зменшення розміру стягнення моральної шкоди встановив, що в результаті протиправних дій
ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_6 було завдано легкі тілесні ушкодження у виді синців в ділянці правого плеча, правого передпліччя, лівого плеча, голівки правої плечової кістки, тильній поверхні правої стопи.
Оцінюючи обсяг моральних страждань потерпілої, апеляційний погодився з висновками місцевого суду, який взяв до уваги, що характер немайнових втрат потерпілої був досить довготривалим, обсяг і характер фізичних та душевних страждань був достатньо глибоким, оскільки потерпіла отримала фізичний біль від протиправних дій засудженого, у зв'язку з чим вимушена була звертатися за медичною допомогою, отримана нею травма, призвела до вимушених змін у її житті, а саме час і зусилля на відновлення попереднього фізичного стану. В той же час засудженим не сплачено будь-яких коштів на відшкодування завданих збитків.
Поряд з цим місцевий суд врахував, що потерпіла внаслідок протиправних дій засудженого отримали негативний вплив на свій психоемоційний стан, оскільки тілесні ушкодження потерпілій було завдано в присутності її малолітнього сини, і як наслідок дій засудженого є перебування дитини у стані постійного страху та боязні проживати у квартирі.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, переживання потерпілої з приводу спричиненої шкоди здоров'ю, перенесений фізичний біль, якого вона зазнала у зв'язку із заподіяними тілесними ушкодженнями, тривалий період лікування та час протягом якого фактично потерпіла не могла вести звичний спосіб життя, місцевий суд використовуючи свої дискреційні повноваження, належно оцінивши всі обставини, які за законом мають правове значення для визначення розміру моральної шкоди, дотримуючись принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтовано висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральної шкоди 40000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у цьому кримінальному провадженні визначено з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої, конкретних обставин справи, наслідків вчиненого злочину і вважати його безпідставно завищеним підстав немає. Такий розмір моральної шкоди носить характер виключно компенсації і не призводить до збагачення потерпілої.
Доказів того, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження не є наслідком протиправних дій засудженого, матеріали кримінального провадження не містять. В будь-якому випадку суд, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_5 , взяв до уваги сукупність досліджених доказів, які об'єктивно вказують на характер та локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілої.
Зокрема суд встановив, що про наявність у потерпілої комплексу тілесних ушкоджень свідчать: показання свідка ОСОБА_8 , фактичні дані протоколів слідчих експериментів, відеозапис з мобільного телефону малолітнього ОСОБА_9 , довідка КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 02 червня 2025 року, згідно з якою за результатами медичного обстеження потерпілій було поставлено діагноз закрита черепно-мозкова травма,струс головного мозку, забій, розтягнення зв'язково-капсульного апарату шиї та фактичними даними, фактичні дані висновків судово-медичних експертиз від 03 червня 2025 року № 362 та від 20 червня 2025 року № 438/362.
Касаційна скарга не містить конкретних даних або обставин, які би могли свідчити, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження були спричинені за інших обставин.
В контексті цього кримінального провадження стан алкогольного сп'яніння потерпілої не впливає на законність оскаржуваного рішення.
Також суд перевірив аргументи сторони захисту про можливу провокацію потерпілою обвинуваченого і визнав їх безпідставними, оскільки відсутні будь-які докази, які підтверджують такі факти. При цьому суд взяв до уваги, що навіть якщо окремі висловлювання чи дії потерпілої ОСОБА_6 могли сприйматися засудженим як образливі, однак такі дії не є об'єктивною підставою для завдання тілесних ушкоджень.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом практики Верховного Суду стосовно визначення розміру моральної шкоди, оскільки застосовувати практику Верховного Суду потрібно як з урахуванням обставин кримінального правопорушення, так і цілісного контексту сформульованої Верховним Судом правової позиції, без перекручень її змісту та використання відносно до контексту. В рішеннях про які йде мова розмір моральної шкоди різний, водночас критерії якими керується суд єдині.
Доводи захисника про безпідставність стягнення із підзахисного на користь потерпілої витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн були також предметом перевірки апеляційного суду який визнав їх безпідставними.
Згідно судової практики, визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суди встановили, що представник потерпілої ОСОБА_6 , адвокат
ОСОБА_10 , у цивільному позові просив стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої судові витрати в сумі 15 000 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат та їх дійсності було надано до суду: копію свідоцтва адвоката та ордеру на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги від 06 липня 2025 року № 06072025 з додатком та акт виконаних робіт з детальним описом виконаних робіт та їх вартості, на загальну суму 15 000 грн.
Обґрунтовуючи необхідність стягнення витрат на правничу допомогу суд проаналізував надані потерпілою стороною документи при цьому враховав складність предмета спору (доказування), тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи, кількість судових засідань, у яких брала участь представник потерпілої, підготування цивільного позову, витрачений час на судові засідання та дійшов висновку про те, що витрати у розмірі 15000 грн є співмірними із складністю справи та обсягом наданої потерпілій допомоги, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Колегія суддів вважає, що суд задовольняючи вимоги потерпілої сторони про стягнення витрат на правничу допомогу врахував комплекс обставин, які мають правове значення і впливають на її розмір. Даних або обставин, які вказують на безпідставність розміру витрат на правничу допомогу апеляційний суд не встановив.
Доводи сторони захисту про те, що кошти за правничу допомогу не були сплачені Суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина не впливає на законність стягнення вказаної суми.
У новій редакції касаційної скарги сторона захисту серед доводів вказує на необґрунтованість призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК у виді 120 годин громадських робіт, оскільки таке покарання не відповідає рівню винуватості засудженого, тяжкості вчиненого та наслідків.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, який призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт врахував сукупність обставин, які за законом мають правове значення, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК є кримінальним проступком, особу винуватого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий. Обставини, які пом'якшують покарання, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, а також вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
Також апеляційний суд визнав неспроможними доводи сторони захисту про призначення ОСОБА_5 покарання у виді штрафу, оскільки з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження засуджений перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно завдав потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження в присутності її дитини, після вказаних дій будь-якої медичної допомоги не надав, під час розгляду справи не вибачився перед потерпілою та не відшкодував майнову шкоду.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився із висновками місцевого суду про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт, оскільки воно відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
На переконання суду касаційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, апеляційний суд достатньо обґрунтував свої висновки, при цьому дотримався приписів статей 370, 419 КПК.
Касаційна скарга захисника не містить інших переконливих аргументів та обставин, які апеляційний суд не перевірив або не врахував перевіряючи доводи сторони захисту щодо законності стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу. Викладене в касаційній скарзі не впливає на висновок про законність і справедливість оскаржуваного рішення.
Оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Фортечного районного суду м.Кропивницького від 20 листопада 2025 року у кримінальному провадженні ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3