22 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 331/7347/25
провадження № 61-4394ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Ухвалою від 19 грудня 2025 року Олександрівський районний суд м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишив без руху.
Ухвалою від 08 січня 2026 року Олександрівський районний суд м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди визнав неподаною та повернув позивачу.
Роз'яснив позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставин, що стали підставою для її повернення, а також роз'яснив йому порядок апеляційного оскарження цієї ухвали.
26 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, написаною власноруч російською мовою, у якій просив зобов'язати Олександрівський районний суд м. Запоріжжя призначити судове засідання за його позовною заявою від 19 грудня 2025 року.
Ухвалою від 28 січня 2026 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2025 року та на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 08 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди повернув заявнику.
30 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, написаною власноруч російською мовою, у якій просив перевірити зазначені ним факти та вказати на необхідність розгляду його позовної заяви від 13 лютого 2026 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику із таких підстав.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України, частини першої статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Частина перша статті 10 Конституції України встановлює, що державною мовою в Україні є українська мова.
Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова (стаття 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»).
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі (№ 10-рп/99) за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 порушив вимоги частини першої статті 9 ЦПК України та подав касаційну скаргу, яка викладена недержавною (російською) мовою.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу особи, яка подала касаційну скаргу, на таке.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення місцевого суду без його перегляду в апеляційному порядку.
Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій (стаття 25 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в межах цивільного процесуального законодавства України, його повноваження визначені главою 2 «Касаційне провадження» розділу V ЦПК України.
Із вищезазначеного вбачається, що, Верховний Суд не наділений повноваженнями вказувати місцевим судам на необхідність розгляду позовних заяв.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд оскаржених судових рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Керуючись статтями 9, 17, 25, 389 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв