21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 293/85/23
провадження № 61-4375ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою адвоката Лугіни Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про скасування рішення і державної реєстрації земельної ділянки таза зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила скасувати рішення Черняхівської селищної ради Житомирської області від 26 грудня 2012 року про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,1015 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825655100:03:003:0326, та передачею її у власність; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1015 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825655100:03:003:0326 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі.
Адвокат Врублевський М. М. в інтересах ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0735 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1825655100:03:003:0319 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі.
Рішенням від 20 лютого 2025 року Черняхівський районний суд Житомирської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнив, скасував рішення Черняхівської селищної ради Житомирської області від 26 грудня 2012 року про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,1015 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825655100:03:003:0326 та передачу її у власність. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1015 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825655100:03:003:0326, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постановоювід 14 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2025 року скасував та ухвалив нове, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову, відмовив ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 610,40 грн судового збору.
02 квітня 2026 року адвокат Лугіна С. А. звернувся через підсистему «Електронний суд»до Верховного Суду в інтересах ОСОБА_1 з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2026 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.
Пункт 4 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачає, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не зазначені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Частина друга статті 389 ЦПК України визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме: 1)справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зазначається обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу особи, яка подала касаційну скаргу, на те, що суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з мотивувальної частини касаційної скарги обирати норми права, з застосуванням яких не погоджується заявник та визначати підстави касаційного оскарження на власний розсуд.
Частина перша статті 400 ЦПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Адвокат Лугіна С. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не зазначив конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Отже, особа, яка подала касаційну скаргу, не виконала вимог ЦПК України щодо наведення підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що належним зазначенням підстави касаційного оскарження судових рішень є посилання в касаційній скарзі на відповідний пункт (1-4) частини другої статті 389 ЦПК України з наведенням його змісту та з викладенням належного обґрунтування відповідної підстави касаційного оскарження.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд оскаржених судових рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня1997 року).
Враховуючи, що адвокат Лугіна С. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвоката Лугіни Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб - ОСОБА_4 , Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про скасування рішення і державної реєстрації земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації земельної ділянки повернути заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв