16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 361/9981/23
провадження № 61-4739ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об'єднання «Трудовик» про визнання незаконними дій, зобов'язаннявідновитиподачу електроенергіїдобудинкута
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Садівничого об'єднання «Трудовик» провизнаннянезаконнимидій, зобов'язаннявідновитиподачу електроенергіїдобудинку.
03 квітня 2024 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області в задоволенні позову відмовлено.
16 липня 2024 року додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь Садівничого об'єднання «Трудовик» 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
25 березня 2025 року постановою Київського апеляційного суду змінено рішення суду першої інстанції, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови; залишено без змін додаткове рішення суду першої інстанції; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
22 жовтня 2025 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
від 03 квітня 2024року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення однією і тією ж особою заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої
статті 394 ЦПК України, щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція).
За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 в справі
№ 361/9981/23 судом касаційної інстанції 22 жовтня 2025 року постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Отже, відсутні правові підстави для розгляду поданої вдруге ОСОБА_1 касаційної скарги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділений повноваженнями щодо перегляду касаційних скарг на судове рішення, коли є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
ЦПК України не передбачає інститут перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку за касаційною скаргою особи, яка уже реалізувала своє право на касаційне оскарження того самого (тих самих) судових рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою в рішенні від 21 лютого 1975 року в справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі», заява
№ 28249/95).
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення в справі «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада
2004 року, заява № 41984/98, § 53).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті (постанова Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).
В ухвалах від 15 квітня 2025 року в справі № 465/6015/19 (провадження
№ 61-4246ск25), від 24 лютого 2026 року в справі № 359/9027/21 (провадженя
№ 61-1632ск26), від 13 березня 2026 року в справі № 677/449/25 (провадження
№ 61-3035ск26) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що повторне подання касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадженняна те саме судове рішення не передбачено.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024року, додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об'єднання «Трудовик» про визнаннянезаконнимидій, зобов'язаннявідновитиподачу електроенергіїдобудинку.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська