16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 615/1002/24
провадження № 61-2609ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 18 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3 , про визнання спадкового майна йземельної ділянки за заповітом та
У 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- встановити юридичний факт її проживання разом із сином ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 в період з березня 2007 року до 18 листопада 2007 року;
- визнати за нею в порядку спадкування право власності на 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за заповітом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25 лютого 2025 року ухвалою Валківського районного суду Харківської області провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3 в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, закрито.
25 лютого 2025 року рішенням Валківського районного суду Харківської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
18 березня 2025 року додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
29 січня 2026 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області
від 25 лютого 2025 року залишено без задоволення.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 18 березня 2025 року задоволено частково.
Додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області
від 18 березня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінено.
Зменшено розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 12 000,00 грн до 8 000,00 грн.
26 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 18 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2026 року.
16 березня 2026 року ухвалою Верховного Суду в задоволенні клопотання
ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У квітні 2026 року на адресу Верховного Суду від заявниці надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, з яких встановлено невиконання вимог ухвали та неусунення недоліків.
Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд зазначав, що заявниця не надала інформації, яка б підтвердила вартість оспорюваного майна (1/2 житлового будинку та земельної ділянки), а тому їй необхідно було надати до Верховного Суду докази щодо вартості спірного нерухомого майна та обчислити розмір судового збору, виходячи з ціни майна за вказаною в ухвалі формулою.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Вбачається, що заявницею оскаржуються судові рішення, яким відмовлено в задоволенні 2 майнових вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Тому, керуючись вимогами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, розмір судового збору під час звернення із касаційною скаргою має обчислюватися з урахуванням вартості майна.
У поданій на усунення недоліків заяві ОСОБА_1 вказує, що, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, вона сплатила 1 211,20 грн судового збору. А тому під час звернення з касаційною скаргою їй необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплати під час подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн.
Також встановлено, що на підтвердження інформації щодо вартості нерухомого майна заявницею надано висновок від 07 червня 2024 року про найбільш вірогідну ціну продажу нерухомого майна - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Оціночна вартість
Водночас інформації щодо вартості земельної ділянки, яка також є предметом позову, заявницею не надано.
Указана відсутність ціни земельної ділянки позбавляє Верховний Суд перевірити правильність сплати судового збору за подачу касаційної скарги.
Об'єктивних перешкод для виконання роз'яснень, викладених в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2026 року, не наведено та Верховний Суд їх не встановив.
Несплата судового збору та/або ненадання документів, що підтверджують вартість майна, перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) виснувала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення в справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 18 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 січня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3 , про визнання спадкового майна йземельної ділянки за заповітом вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська