21 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 682/1369/25
провадження № 61-4341ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги
з розподілу природного газу,
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2025 року у цивільній справі № 682/1369/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України
в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2025 року у цивільній справі № 682/1369/25 залишено без розгляду.
05 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року, в якій було викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник є пенсіонером та перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року залишено без руху та надано скаржнику строк десять днів з дня отримання копії ухвали для сплати судового збору
у розмірі 665, 60 грн або подання до суду документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 строк на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог ухвали Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року щодо сплати судового збору у розмірі 665, 60 грн або подання документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року визнано неподаною та повернуто скаржнику, з підстав передбачених частиною третьою
статті 185 ЦПК України.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги та не надав документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, внаслідок чого не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.
30 березня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року, в якій в порядку статті 406 ЦПК України, викладено заперечення проти ухвали Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, у справі № 682/1369/25.
Скарга мотивована тим, що, апеляційний суд відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від судового збору, безпідставно не застосував Рішення Конституційного Суду України №1-р/2018, відповідно до змісту якого пенсія не є доходом, а є соціальною виплатою, а тому не маючи іншого доходу, вважає, що у нього наявні підстави для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених
у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З аналізу розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі № 682/1369/25, вбачається, що звертаючись 05 лютого 2026 року
з апеляційною скаргою на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року, ОСОБА_1 просив апеляційний суд звільнити його від сплати судового збору.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки сума судового збору не перевищує 5 відсотків річного доходу скаржника за попередній календарний рік. Інших обставин, що свідчили б про неможливість сплати судового збору або відповідали умовам статті 8 Закону України «Про судовий збір», скаржником не наведено та не підтверджено належними доказами. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для сплати судового збору у розмірі 665, 60 грн або подання до суду інших документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
19 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали апеляційного суду
від 12 лютого 2026 року скаржник подав повідомлення, у якому повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обгрунтовував тим, що він є пенсіонером, не працює та не має інших доходів, окрім пенсії, яку вважає соціальною виплатою, а не доходом та зазначав, що залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору, на його думку, є перешкоджанням доступу до правосуддя.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Продовжено ОСОБА_1 строк на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог ухвали Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого
2026 року щодо сплати судового збору у розмірі 665, 60 грн або подання документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилом частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, суд може вирішити відповідне клопотання за майновим критерієм, тобто враховуючи майновий стан сторони на підставі відповідних письмових доказів.
Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції мав застосувати зміст Рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 про те, що пенсія не
є доходом, Верховний Суд відхиляє, оскільки зазначене рішення стосується питань оподаткування пенсій і не регулює питання сплати судового збору.
Хмельницький апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового за подачу апеляційної скарги, констатував, що надані скаржником документи не містять відомостей про його реальний майновий стан і не дозволяють оцінити, чи перешкоджає такий стан сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та підтвердження свого майнового стану, мав підтвердити, що визначений судом розмір судового збору (665, 60 грн) є таким, що впливає на його майновий стан та є непереборною обставиною, яка унеможливлює доступ до правосуддя.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність у особи статусу пенсіонера не є підставою для звільнення від сплати судового збору, але може бути оцінена судом у сукупності з іншими фактичними обставинами майнового стану особи, яка просить про звільнення від сплати судового збору, з врахуванням положень частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Тлумачення частини шостої, сьомої статті 357 ЦПК України, частини третьої статті 185 ЦПК України свідчить, що якщо недоліки апеляційної скарги не усунуті, у строк, встановлений судом, то апеляційна скарга повертається судом.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що у наданий судом строк, вимоги ухвали Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2026 року та від 24 лютого 2026 року не виконані, оскільки квитанції про сплату судового збору чи доказів на підтвердження майнового стану заявник апеляційному суду не надав.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 185, 357 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року.
За загальним правилом, повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, тому апеляційний суд правильно зазначив, що визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції, та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при поверненні апеляційної скарги.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не
є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати встановлення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних заявників від пред'явлення необґрунтованих позовів, скарг.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але
й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,
від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого
2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 362, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року у справі за позовом товариства
з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги
з розподілу природного газу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк