Постанова
Іменем України
18 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 355/1399/22
Провадження № 61-12523св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Березанська птахофабрика» (далі - відповідач),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Приватне товариство «АВ-ПАК» (далі - третя особа),
про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою відповідача на рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року, додаткове рішення цього суду від 26 грудня 2024 року, які ухвалив суддя Чехов С. І., та постанову Київського апеляційного суду від 5 серпня 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.
(1) Вступ
1. Позивачка за договором поставки придбала у птахофабрики 3 571 і 520 ящиків курячих яєць. Вона зазначала, що як попередню оплату за товар передала продавцеві 900 000,00 грн і 131 000,00 грн. Оскільки птахофабрика товар не поставила, позивачка просила стягнути суму передоплати, пеню, інфляційні втрати та три проценти річних.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через сплив позовної давності, а апеляційний суд - задовольнив. Мотивував тим, що позовна давність була продовжена на час карантину та воєнного стану, птахофабрика в обумовлений строк товар не поставила, тому позивачка обґрунтовано вимагала повернення їй попередньої оплати, стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання.
3. Птахофабрика у касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що суди першої й апеляційної інстанцій помилково не звернули увагу на те, що немає доказів внесення позивачкою передоплати за договором поставки.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, до юрисдикції якого суду належить спір фізичної та юридичної осіб, заснований на договорі поставки фізичній особі понад 4000 ящиків курячих яєць, укладаючи який фізична особа-покупець мала статус підприємця. Вирішив, що фізична особа, яка зареєстрована підприємцем (або була зареєстрованою підприємцем на момент укладення договору), вчиняючи правочин від власного імені, може здійснювати діяльність, що за змістом є господарською (підприємницькою). У такому разі вирішення спору належить до юрисдикції господарського суду. Суди помилково не врахували обсяг і період поставки позивачці продуктів харчування короткотермінового зберігання та не встановили, з якою її діяльністю був пов'язаний договір поставки, а від цього залежить визначення юрисдикції суду щодо вирішення ініційованого позивачкою спору.
(2) Зміст позовної заяви
5. У грудні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача 1 031 000,00 грн боргу, 514 229,68 грн пені, 541 378,10 грн інфляційних втрат, 154 226,30 грн як три проценти річних. Мотивувала так:
5.1. 26 квітня 2017 року вона як покупчиня уклала з відповідачем як продавцем договір поставки № 2604-17 (далі - договір поставки) курячих яєць категорії С1 у кількості 3 571 ящиків на загальну суму 900 000,00 грн. На виконання умов договору поставки позивачка передала готівкою суму попередньої оплати. Для підтвердження отримання коштів директор відповідача ОСОБА_2 , який підписував договір поставки, надав гарантійний лист, але оплачений товар відповідач не передав.
5.2. 12 травня 2017 року позивачка на виконання умов договору поставки замовила та закупила курячі яйця категорії С1 в кількості 520 ящиків на 131 000,00 грн. Для підтвердження отримання коштів директор відповідача ОСОБА_2 надав гарантійний лист, але оплачений товар відповідач не передав.
5.3. Загальна вартість товару, який відповідач зобов'язався поставити з червня до вересня 2017 року, склала 1 031 000,00 грн.
(2) Зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
6. 17 грудня 2024 року Баришівський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так:
6.1. Позивачка не надала доказів оприбуткування коштів ані відповідачем, ані третьою особою. Жодна сторона договору поставки не виконала визначені у ньому обов'язки. Зокрема, позивачка не внесла обумовлену передоплату, а відповідач без передоплати не відвантажив продукцію позивачці.
6.2. У задоволенні позовних вимог слід відмовити через сплив позовної давності.
7. 26 грудня 2024 року цей суд ухвалив додаткове рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
8. 5 серпня 2025 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення та додаткове рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про задоволення позову. Мотивував так:
8.1. Прийнявши від позивачки кошти на загальну суму 1 031 000,00 грн та видавши на підтвердження цього гарантійні листи, у відповідача виник обов'язок поставити позивачці відповідний товар у строк до вересня 2017 року. В обумовлений сторонами строк відповідач обов'язок не виконав, товар позивачці не поставив. Тому у нього на підставі статті 693 ЦК України виник обов'язок повернути на вимогу позивачки вартість попередньої оплати товару на загальну суму 1 031 000,00 грн.
8.2. Також слід стягнути 541 378,10 грн інфляційних втрат і 154 226,30 грн як три проценти річних станом на 25 вересня 2022 року.
8.3. Оскільки право вимоги на повернення коштів у позивачки виникло з 1 жовтня 2017 року (після закінчення строку поставки товару у вересні 2017 року), то з урахуванням продовження позовної давності у зв'язку з карантином і воєнним станом, позивачка строк звернення до суду не пропустила.
(3) Провадження у суді касаційної інстанції
9. 3 жовтня 2025 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. 5 листопада 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк з дня вручення тієї ухвали.
11. 17 листопада 2025 року відповідач сформував у системі «Електронний суд» заяву про поновлення строку на касаційне оскарження (вх. № 34817/0/220-25 від 18 листопада 2025 року).
12. 26 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача.
13. 12 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:
14.1. Апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2018 року у справі № 616/137/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц, від 9 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц.
14.2. Суд встановив обставини справи на підставі гарантійних листів, які складені російською мовою та не були перекладені, тому є недопустимими доказами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 березня 2025 року у справі № 910/20940/21 (910/19964/23)).
(2) Позиції інших учасників справи
15. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
16. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 26 листопад 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставах, передбачених у пунктах 1 і 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).
18. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Але не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо виявить, зокрема, порушення норм процесуального права, які передбачені частиною другою статті 414 ЦПК України, тобто порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
(2.1) До юрисдикції якого суду належить спір фізичної та юридичної осіб, заснований на договорі поставки фізичній особі понад 4000 ящиків курячих яєць, укладаючи який фізична особа-покупець мала статус підприємця?
19. Позивачка просила повернути їй суму попередньої оплати за поставку відповідачем 3 571 і 520 ящиків курячих яєць, оскільки останній товар не передав. Крім того, за порушення грошового зобов'язання за договором поставки просила стягнути пеню, інфляційні втрати та три проценти річних.
20. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд вважав позов обґрунтованим і задовольнив вимоги. Відповідач оскаржив обидва ці судові рішення, а також додаткове рішення суду першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою, але з інших мотивів, ніж навів відповідач.
21. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).
22. За змістом цього припису покупець за договором поставки придбаває товар у власність або для використання у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, які не пов'язані з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Отже, за загальним правилом договір поставки є господарським договором (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 756/42/20).
23. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вже скасовував судові рішення та передавав на новий розгляд для визначення юрисдикції суду справу про стягнення фізичною особою боргу із суб'єкта господарювання за договором поставки, який уклали постачальник-суб'єкт господарювання і покупець-фізична особа. Предметом того договору був атракціон і роботи з його монтажу у зоопарку. Покупець мав статус фізичної особи-підприємця з видами діяльності «Функціювання ботанічних садів, зоопарків і природних заповідників», «Організування інших видів відпочинку та розваг і інші види діяльності» та був засновником і кінцевим бенефіціарним власником зоопарку як місця поставки атракціону, але договір поставки підписав від власного імені як фізичної особи. Верховний Суд вказав, що суди не з'ясували, що знаходилося за місцем поставки, яку діяльність там здійснював позивач, не дослідили, чи має ця діяльність характер господарської (зокрема підприємницької), враховуючи документи, що були у матеріалах справи та засвідчували використання атракціону відвідувачами зоопарку, а не особисто позивачем (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 756/42/20).
25. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
25.1. 26 квітня 2017 року сторони уклали договір поставки курячих яєць категорії С1 на суму 900 000,00 грн (т. 1, а. с. 17-18).
25.2. Згідно з копією гарантійного листа від 26 квітня 2017 року відповідач зобов'язався з червня до вересня 2017 року відвантажити курячі яйця категорії С1 у кількості 3 571 ящиків на загальну суму 900 000,00 грн відповідно до внесеної через третю особу передплати від позивачки (т. 1, а. с. 19).
25.3. Згідно з копією гарантійного листа від 12 квітня 2017 року відповідач зобов'язався з червня до вересня 2017 року відвантажити курячі яйця категорії С1 у кількості 520 ящиків на загальну суму 131 000,00 грн відповідно до внесеної через третю особу передплати від позивачки (т. 1, а. с. 20).
25.4. 14 березня 2022 року Баришівський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 355/169/20 про відмову у задоволенні позову позивачки до відповідача про визнання договору поставки недійсним у зв'язку з вчиненням цього правочину під впливом оману (т. 1, а. с. 57-60). За змістом цього рішення відповідач вказував на те, що позивачка є підприємцем з десятирічним стажем.
26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що наявність у статусу підприємця не означає, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. mutatis mutandis постанови від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц тощо). Тому для визначення юрисдикції суду щодо вирішення спору про стягнення боргу, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за договором поставки слід брати до уваги те, чи була пов'язана така поставка з господарською діяльністю позивачки.
27. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що фізична особа, яка зареєстрована підприємцем, вчиняючи правочин від власного імені, може здійснювати діяльність, що за змістом є господарською (підприємницькою). У такому разі вирішення спору належить до юрисдикції господарського суду. Останній не втрачає юрисдикції і тоді, якщо фізична особа припинила підприємницьку діяльність (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 760/13915/18).
28. За обставинами справи позивачка уклала договір поставки понад 4000 ящиків курячих яєць із періодом відвантаження з червня до вересня 2017 року. Придбання такої кількості продуктів харчування тваринного походження короткотермінового зберігання не може бути пов'язаним із особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним споживанням. Згідно з відкритими відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачка зареєстрована як підприємець з 1 червня 2010 року за адресою, вказаною у договорі поставки: АДРЕСА_1 ; основним видом діяльності є роздрібна торгівля іншими продуктами харчування у спеціалізованих магазинах. Відповідач згідно з його поясненнями у справі № 355/169/20 вже звертав увагу на підприємницьку діяльність позивачки, про що вказав суд у рішенні в тій справі від 14 березня 2022 року.
29. Колегія суддів зауважує, що помилкою є не враховувати зазначені обставини та не встановити, з якою діяльністю позивачки був пов'язаний договір поставки, який вона уклала з відповідачем, адже від такого врахування та встановлення залежить визначення юрисдикції суду щодо вирішення ініційованого позивачкою спору.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
30. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
31. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
32. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина п'ята статті 411 ЦПК України).
33. З огляду на наведені вище висновки щодо застосування норм процесуального права касаційну скаргу слід задовольнити частково: скасувати постанову апеляційного суду, а справу передати до нього на новий розгляд.
Керуючись статтями 2, 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Березанська птахофабрика» задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 5 серпня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
СуддіД. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко