01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 756/5850/21
провадження № 61-4469св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуДержавної іпотечної установи, в інтересах якої діє адвокат Подольна Ольга Миколаївна,
на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Олійника В. І.
у цивільній справі
за позовом Державної іпотечної установи (далі - позивач)
до
відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідачі)
про стягнення заборгованості,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.
2. Суд першої інстанції позов задовольнив.
3. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.
4. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
5. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині позовних вимог до ОСОБА_2 . В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований так:
- 10 серпня 2007 року між Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 122-07-Ил/09 із додатковою угодою № 1 від 30 травня 2008 року, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кошти у розмірі 110 000 дол. США з оплатою 16 % зі строком погашення до 08 серпня 2022 року;
- відповідно до умов кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава нерухомості, а саме: квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві власності
ОСОБА_2 ;
- 10 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та
ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Кравченко І. С. за реєстровим № 4064;
- 10 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та
ОСОБА_2 укладено договір поруки № 122-07-П1/09 та 30 травня
2008 року укладена додаткова угода до договору поруки щодо боржника ОСОБА_1 ;
- 10 серпня 2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та
ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1221-07-П2/09 та 30 травня
2008 року укладено додаткову угоду до договору поруки щодо боржника ОСОБА_1 ;
- банк зобов'язання за кредитним договором виконав, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором;
- відповідно до договору відступлення права вимоги від 11 лютого
2015 року № 17/4-В, укладеному між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та кредит», право вимоги за кредитним договором, договором іпотеки
і договорами поруки в сумі 50 974,99 дол. США, що еквівалентно 1 112 406,77 грн, відступлено позивачу;
- ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором, внаслідок чого станом на
21 січня 2021 року утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 2 078 470,25 грн;
- у зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором на підставі пункту 3.4. договору про дострокове повернення кредиту позивач направив 26 березня 2021 року на адресу боржників та поручителів вимоги про дострокове повернення кредиту, однак станом на час звернення до суду вимога задоволена не була.
7. Враховуючи викладене, позивач просив:
- стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 10 серпня 2007 року № 122-07-ИЛ/09, а саме:
1 112 406,77 грн - основний борг, 966 063,48 - прострочені відсотки за користуванням кредитом.
ІII. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
8. Заочним рішеннямОболонського районного суду м. Києва
від 02 листопада 2021 року позов задоволено, стягнено солідарно
з відповідачів на користь позивача 1 112 406,77 грн - основного боргу,
966 063,48 грн - прострочених відсотків за користування кредитом. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка має бути повернутаразом з простроченими відсотками за користування кредитом.
10. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2022 року поновлено строк на подання заяви, заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року поновлено строк на подання заяви, заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
11. Суд першої інстанції мотивував ухвали тим, що
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлялися про розгляд справи за зареєстрованими місцем проживання, що підтверджується поштовими конвертами. Крім того, до заяв про перегляд заочного рішення не додано доказів, які вони були позбавлені можливості подати під час розгляду справи та які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
IV. Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
12. Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва
від 02 листопада 2021 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Апеляційний суд, відмовляючи у вимогах до ОСОБА_3 , виходив
з такого:
- судом першої інстанції безпідставно покладено солідарний обов'язок з погашення заборгованості за кредитним договором на позичальника та обох поручителів разом;
- порука ОСОБА_3 щодо періодичних платежів за кредитним договором за період за шість місяців до пред'явлення позову до суду вважається припиненою, оскільки кінцевий строк погашення повернення боргових сум періодичними платежами, які здійснюються з 1 по 10 число кожного місяця, встановлено до 08 серпня 2022 року, а з позовом позивач звернувся в квітні 2021 року.
14. Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ходак В. В., задоволено частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва
від 02 листопада 2021 року в частині вимог до ОСОБА_2 скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові.
15. Відмовляючи у вимогах до ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив
з такого:
- між банком та відповідачами укладено окремі договори поруки, якими не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, тому судом першої інстанції безпідставно покладено солідарний обов'язок з погашення заборгованості за кредитним договором на позичальника та обох поручителів разом;
- порука ОСОБА_2 щодо періодичних платежів за кредитним договором за період за шість місяців до пред'явлення позову до суду вважається припиненою, оскільки кінцевий строк погашення повернення боргових сум періодичними платежами, які здійснюються з 1 по 10 число кожного місяця, встановлено до 08 серпня 2022 року, а з позовом позивач звернувся в квітні 2021 року;
- щомісячний розрахунок заборгованості та його складові у матеріалах справи відсутній, а в розрахунку заборгованості, наданому позивачем, вказано лише суму основного боргу в цілому та розмір прострочених відсотків за користування кредитом в цілому, що унеможливлює самостійне визначення судом обсягу відповідальності поручителя в межах шестимісячного строку до пред'явлення позову.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
16. У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного суду
в частині вимог до ОСОБА_2 скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
17. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- суд апеляційної інстанції припустився помилки при визначенні дати початку перебігу строку на пред'явлення вимог до поручителя, внаслідок чого неправильно застосував частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК),
- апеляційний суд не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, коли змінено строк виконання основного зобов'язання, коли почався перебіг шестимісячного строку на пред'явлення вимог до поручителя та чи пропущено такий строк станом на дату подання банком позову до суду, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 ;
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі
№ 570/3891/14, Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 760/283/19.
VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
18. 07 квітня 2025 року представник Державної іпотечної постанови - адвокат Подольна О. М. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження. Відмовлено
у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду.
20. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 13 травня
2025 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
23. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
VІІ. Встановлені судами обставини
24. 10 серпня 2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та
ОСОБА_1 уклали договір на відкриття кредитної лінії № 122-07-Ил/09, згідно з яким банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі
110 000 дол.США з оплатою 14,5 % річних.
25. Згідно з пунктом3.1 договору видача кредитних ресурсів у рамках невідновлювальної кредитної лінії проводиться на підставі письмових заяв позичальника за погодженням з банком. Видача першого траншу здійснюється безготівковим перерахуванням на рахунок
ВАТ «Кредитпромбанк» в сумі заборгованості позичальника за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 49.4/83/05-Zklv.
Видача наступних траншів здійснюється за умови надання позичальником документів, що підтверджують погашення заборгованості в ВАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором від 27 липня 2005 року
№ 49.4/83/05-Zklv і зняття заборони відчуження з об'єкту забезпечення, виведення з реєстру іпотек, припинення дії іпотечного договору
з ВАТ «Кредитпромбанк». За надання кредитних ресурсів позичальник сплачує комісію 0,2 % від кожної суми траншу.
26. Відповідно до пункту 3.2 позичальник зобов'язується повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 08 серпня
2022 року. Позичальник зобов'язується, починаючи з вересня 2007 року,
в строк з 01 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості згідно додатку № 1, при цьому банк не поновлює видачу кредитних ресурсів в рамках даних погашень.
27. Згідно з пунктом3.4 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов договору, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами відповідно до пунктів 3.2, 4.3, 4.4. У випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов'язаний зробити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку.
28. Додатком № 1 до договору від 10 серпня 2007 року № 122-07-Ил/09
є графік погашення кредиту та сплати процентів, згідно якого сума погашення кредиту становить 612 дол. США з 01 по 10 число включно кожного місяця, починаючи з 01 вересня 2007 року до 08 серпня 2022 року.
29. 30 травня 2008 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та
ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою пункт 2.1 викладено в новій редакції, а саме оплату по процентній ставці встановлено в розмірі 16 % річних.
30. 10 серпня 2007 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклав договори поруки: № 122-07-П1/09 з ОСОБА_2 та № 122-07-П2/09
з ОСОБА_3 , за умовами яких поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 122-07-Ил/09
від 10 серпня 2007 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові надано кредит у розмірі 110 000 дол. США з оплатою
14,5 % річних. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з пунктом5 договорів поруки порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
31. 30 травня 2008 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклав додаткові угоди до договорів поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за умовами яких оплату по процентній ставці встановлено в розмірі 16 % річних.
32. ОСОБА_1 зверталась до банку із заявами від 10 серпня
2007 року про видачу кредиту в розмірі 100 000 дол. США на 180 місяців, та про видачу траншу в розмірі 44 200,46 дол. США на 180 місяців згідно договору про відкриття невідновлюваної кредитної лінії від 10 серпня
2007 року № 122-07-Ил/09.
33. 14 серпня 2007 року ОСОБА_1 зверталась до банку із заявою про видачу траншу в розмірі 15 000 дол. США на 180 місяців згідно договору про відкриття невідновлюваної кредитної лінії № 122-07-Ил/09 від 10 серпня 2007 року.
34. Згідно із заявою про переказ готівки ОСОБА_1 отримала
15 000 дол. США відповідно до кредитного договору від 10 серпня 2007 року № 122-07-Ил/09.
35. 17 серпня 2007 року ОСОБА_1 зверталась до банку із заявою про видачу траншу в розмірі 50 799 дол. США на 180 місяців згідно договору про відкриття невідновлюваної кредитної лінії № 122-07-Ил/09 від 10 серпня 2007 року.
36. Відповідно до заяви про переказ готівки ОСОБА_1 отримала
50 799 дол.США згідно кредитного договору № 122-07-Ил/09 від 10 серпня 2007 року.
37. 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього договору.
38. Згідно з додатком № 1 до договору відступлення прав вимоги № 17/4-В, було відступлено право вимоги за кредитним договором № 122-07-Ил/09
від 10 серпня 2007 року та договорами поруки № 122-07-П1/09 та
№ 122-07-П2/09.
39. 21 жовтня 2015 року Державною іпотечною установою направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 15 жовтня 2015 року про відступлення прав вимоги згідно договору від 17 вересня 2015 року № 612.
40. Листом від 23 листопада 2015 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» направило на адресу Державної іпотечної установи перелік кредитів, за яким здійснювались погашення в період з 18 вересня 2015 року до 20 листопада 2015 року, та надано довідку про залишки заборгованості по іпотечним кредитам. Згідно відомостей, наведених в даному переліку, розмір заборгованості боржника за кредитним договором - 110 000 дол.США, залишок основної заборгованості ОСОБА_1 у валюті кредиту станом на 17 вересня 2015 року - 50 974,99 дол. США, у гривні - 1 112 406,77 грн.
41. 28 січня 2021 року Державна іпотечна установа направила на адресу ОСОБА_1 , поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, а саме суму основного боргу
в розмірі 1 112 106,77 грн, прострочені відсотки за користування кредитом (за період з 17 вересня 2015 року до 01 січня 2021 року) в розмірі 966 063,48 грн, заборгованість нараховано станом на 21 січня 2021 року.
42. Відповідно до розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 17 вересня 2015 року до 21 січня 2021 року відсотки нараховувалися на суму основного зобов'язання в розмірі 1 112 106,77 грн.
VІІI. Позиція Верховного Суду
43. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.
44. Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на основі кредитного договору (див. пункт 24), що врегульовано статтею 1054 ЦК.
45. Позивач, звертаючись до суду, обґрунтовував свої вимоги наявністю заборгованості за кредитним договором, виконання умов якого забезпечено договорами поруки, укладеними між банком та ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , договором іпотеки, укладеним між банком та
ОСОБА_2 (див. пункт 6).
46. Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов'язань, обов'язковість договору і наслідки не виконання зобов'язання передбачені статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК.
47. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК).
48. Відповідно до частин першої, другої статті 553, частини першої статті 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
49. Верховний Суд наголошує, що норми права, які регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц).
50. Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК, в редакції, чинній на час укладення договорівпоруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у
справі № 638/13683/15-ц зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. […] Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК у вказаній редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення
є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання зі впливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої
статті 559 ЦК у зазначеній редакції словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 62),
від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 03 липня
2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59), а також постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15). […] За умови пред'явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором змінюється строк виконання основного зобов'язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 80); постанови Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі
№ 6-368цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).
52. ВерховнийСуд такожвисновував, що з огляду на зміст другого речення частини четвертої статті 559 ЦК можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Отже, в разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя необхідно обраховувати з моменту настання строку дострокового повернення кредиту. (див. постанову Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 487/4327/16-ц).
53. Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може (див. постанову Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14).
54. ВерховнийСуд вказував, що сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення періодичних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, тому, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором,передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості починається обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом. Тобто банк повинен був протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителя. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (див. постанови Верховного Суду від 25 липня
2018 року у справі № 361/5582/13-ц, від 25 лютого 2026 року у справі
№ 686/4311/13-ц).
55. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
56. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц).
57. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка має бути повернута солідарно з відповідачами разом з простроченими відсотками за користування кредитом.
58. Апеляційний суд, відмовляючи у вимогах до ОСОБА_2 , виходив з того, що порука ОСОБА_2 щодо періодичних платежів за кредитним договором за період за шість місяців до пред'явлення позову до суду є припиненою.
Крім того, вказав, що щомісячний розрахунок заборгованості з його складовими у матеріалах справи відсутній, а в розрахунку заборгованості, наданому позивачем, вказано лише суму основного боргу в цілому та розмір прострочених відсотків за користування кредитом в цілому, що унеможливлює самостійне визначення судом обсягу відповідальності поручителя в межах шестимісячного строку до пред'явлення позову.
59. Колегія суддів не погоджується із таким висновком апеляційного суду
з огляду на таке.
60. Умовами кредитного договору передбачено погашення основної суми кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів в обумовлені сторонами строки.
Отже, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов'язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов'язань з внесення щомісячних платежів за цим договором.
Таким чином, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов'язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
61. Водночас судами було встановлено, що кінцевий строк повернення кредиту сторони визначили до 08 серпня 2022 року, при цьому у зв'язку
з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань банк направив ОСОБА_1 та поручителям вимоги про повернення кредиту 28 січня 2021 року, в яких вимагав погасити достроково заборгованість за кредитним договором протягом 2 банківських днів з дати отримання цієї вимоги,
а з позовом у цій справі звернувся у квітні 2021 року.
62. Тобто, порука ОСОБА_2 припинилася не до всіх платежів, про що помилково вказав суд апеляційної інстанції, оскільки несплата позичальником заборгованості не змінила автоматично строк виконання основного зобов'язання, а позичальник та поручителі продовжували нести зобов'язання зі сплати кожного чергового щомісячного платежу.
63. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційного суду як на законність підстави для відмови у задоволенні позову на недоведення суми заборгованості, оскільки щомісячний розрахунок заборгованості та його складові (залишок поточної заборгованості, розмір прострочених платежів та періоди утворення простроченої заборгованості) в матеріалах справи відсутній.
64. Під час нового розгляду апеляційний суд повинен врахувати викладене, зокрема, передусім з'ясувати питання щодо чинності поруки ОСОБА_2 як в цілому, так і в частині чергових платежів за кредитним договором. У разі, якщо суд зробить висновок, що порука не припинена, йому належить вирішити питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням меж вимог пред'явленого позову.
65. Також апеляційний суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ, а саме розрахунок заборгованості за кредитним договором, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами,
а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок, що є обов'язком суду щодо мотивації судового рішення.
66. Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
67. У зв'язку з тим, що апеляційний суд не дослідив належним чином вимоги банку про дострокове погашення кредиту та не встановив, які частини кредитної заборгованості стосуються прострочених платежів, а які - поточної заборгованості, яка стала строковою внаслідок дострокового пред'явлення вимоги, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити рішення за результатами касаційного перегляду справи.
68. За таких обставин апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні пред'явлених вимог до ОСОБА_2 .
ХІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.
70. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів за змістом частини першої
статті 400 ЦПК виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
71. За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.
72. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
В такому випадку розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи, в інтересах якої діє адвокат Подольна Ольга Миколаївна, задовольнити частково.
2. ПостановуКиївського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року
в частині позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко