Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/12006/25
Номер провадження2/711/694/26
24 квітня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» про захист прав споживачів,
18 грудня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовом до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Аванс Кредит», з урахуванням позовної заяви в новій редакції у виді заяви про усунення недоліків від 27.10.2025 (вхідний №6951/26 від 18.02.2026, а.с.29-32), в якому просить суд: 1) визнати недійсним положення п.1.4.1 кредитного договору №24908-05/2023 від 30.05.2023 про нарахування процентів у розмірі за денною процентною ставкою 1,99%; 2) визнати недійсним положення п.5.3 кредитного договору №24908-05/2023 про нарахування штрафних санкцій/неустойки за порушення умов договору; 3) зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснити відшкодування моральної шкоди позивачу за порушення прав споживача фінансових послуг у розмірі 20000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 30.05.2023 у між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та позивачем був укладений договір про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 (далі - Кредитний договір).
Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, клієнт зобов'язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.
Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023 передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються з 30.05.2023 до 23.05.2024 за процентною ставкою 1,99%/день.
Проте, як зазначає позивач, відповідно до положень ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 22.11.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%/день.
Водночас, як стверджує позивач, кредитодавцем здійснено нарахування процентів за відсотковою ставкою 1,99%/день у період з 22.11.2023 до 23.05.2024, що не відповідає положенням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та є прямим порушенням права споживача на справедливі нарахування згідно кредитного договору.
Щодо нарахування штрафних санкцій кредитодавцем, то позивач у позові зазначає, що згідно положень п.5.3 договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023 передбачено, що у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони, не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати половини суми кредиту.
Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
У зв'язку з цим, позивач робить висновок, що на момент укладення договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023 положення ЦК України унеможливлювали нарахування відповідачем неустойки (штрафу, пені) за прострочення та порушення позивачем договірних зобов'язань, а також закріплення такого положення.
Підсумовуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити, визнавши недійсними положення п.1.4.1 та 5.3 договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023, що укладений між позивачем та ТОВ «Аванс кредит», правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також зобов'язати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відшкодувати позивачу моральну шкоду за порушення прав споживача фінансових послуг у розмірі 20000 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків (а.с.23).
05 січня 2026 року на адресу позивача, що вказана у вступній частині позовної заяви, судом було направлено копію ухвали про залишення позову без руху. Проте 04.02.2026 поштове відправлення повернулося до суду з підстав адресат відсутній за вказаною адресою (дата штемпеля: 02.02.2026). У зв'язку з цим, суд 13 лютого 2026 року повторно направив позивачу копію ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви.
18 лютого 2026 року позивачем ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку була подана позовна заява в новій редакції у виді заяви про усунення недоліків (вхідний №6951/26, а.с.29-32).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» про захист прав споживачів; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 23 березня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.37-38).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2026 року розгляд справи був відкладений до 08 год 50 хв 24 квітня 2026 року (а.с.47).
У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу місця проживання позивача, що зазначена ним у позовній заяві. Проте судова повістка про виклик повернулася до суду з підстав адресат відсутній за вказаною адресою, що, відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, є належним повідомленням учасника справи про день, час та місце її розгляду (а.с.56).
Водночас, 20 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи за його позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» про захист прав споживачів проводити за його відсутності; позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі (вхідний №16895, а.с.58).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як відповідач явку представника в судове засідання повторно не забезпечило, відзиву на позов не подало, про день, час та місце проведення судового засідання було повідомлене належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримані цим учасником справи 06.03.2026 о 10 год 10 хв 58 сек (а.с.40 зворот) та 24.03.2026 о 09 год 04 хв 50 сек (а.с.50 зворот).
Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Оскільки судові повістки про виклик до суду, що направлялися ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», були отримані цим учасником справи 06.03.2026 о 10 год 10 хв 58 сек (а.с.40 зворот) та 24.03.2026 о 09 год 04 хв 50 сек (а.с.50 зворот), тому суд дійшов висновку, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про день (23 березня 2026 року та 24 квітня 2026 року), час (відповідно 14 год 10 хв та 08 год 50 хв) та місце судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» як відповідач явку представника в судове засідання повторно не забезпечило, відзиву на позов не подало, про день, час та місце проведення судового засідання було повідомлене належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримані цим учасником справи 06.03.2026 о 10 год 10 хв 58 сек (а.с.41 зворот) та 24.03.2026 о 09 год 04 хв 50 сек (а.с.51 зворот).
Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Оскільки судові повістки про виклик до суду, що направлялися ТОВ «Аванс Кредит» до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», були отримані цим учасником справи 06.03.2026 о 10 год 10 хв 58 сек (а.с.41 зворот) та 24.03.2026 о 09 год 04 хв 50 сек (а.с.51 зворот), тому суд дійшов висновку, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про день (23 березня 2026 року та 24 квітня 2026 року), час (відповідно 14 год 10 хв та 08 год 50 хв) та місце судового засідання.
У зв'язку з цим, 24 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» про захист прав споживачів. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа розглядалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 30 травня 2023 року о 15 год 29 хв 35 сек між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 (далі - Договір), який підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0431 (а.с.5-9).
Згідно п.1.1 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000.00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.1.2 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 30 травня 2023 року. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 23 травня 2024 року.
Згідно п.1.4 Договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.
Пунктом 1.4.1 Договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
Відповідно до п.1.5 Договору, клієнт зобов'язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.
Згідно п.1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №5375-41ХХ-ХХХХ-2741, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надання без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Відповідно до п.3.1 Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.3.2 Договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
Згідно п.4.1.2 Договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони, не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати половини суми кредиту.
Відповідно до п.7.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання клієнтом зобов'язань за ним.
Як вбачається з Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023, яким є Графік платежів, що підписаний позивачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0431, останній мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в період з 23.06.2023 до 23.05.2024 щоразу по 3482,50 грн, крім останнього платежу, який підлягав сплаті позичальником у розмірі 8393 грн. Із означеного засобу доказування суд також встановив, що чиста сума кредиту сторонами Договору обумовлена та становить 57148 гривень 00 копійок; реальна річна процентна ставка 39279,81%; загальна вартість кредиту 57148 гривень 00 копійок (а.с.10-11).
Також у судовому засіданні був безпосередньо досліджений лист ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №19.06.2025 від 19.06.2025, що адресований позичальнику ОСОБА_1 , зі змісту якого суд встановив, що на підставі договору факторингу №19102023 від 19.10.2023, що укладений між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до останнього перейшло право грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023, який укладений між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 . Також із означеного засобу доказування суд встановив, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як новий кредитор повідомило ОСОБА_1 про те, що сума заборгованості договором про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023 складає 52 474,92 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19919,90 грн - заборгованість зі сплати відсотків, та 25 555,02 грн - відсотки нараховані новим кредитором (а.с.14-15).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості..
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1,2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (30.05.2023)).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Частиною 3 ст.1054 ЦК України передбачено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені.
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (ч.1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (30.05.2023)).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту (ч.2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (30.05.2023)).
Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються з урахуванням вимог та в порядку, передбаченими статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (30.05.2023)).
Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті (ч.1,2 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (30.05.2023)).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.1,3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 по справі №758/2575/17 (провадження №61-5698св21) зроблено висновок, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Як встановлено судом 30 травня 2023 року о 15 год 29 хв 35 сек між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023, який підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0431.
У п.2.15 договору про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 сторони обумовили, що перед укладенням договору про надання фінансового кредиту товариство надає клієнту інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій товариства з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається товариством клієнту за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою в Законі України «Про споживче кредитування», у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Клієнт, нажимаючи кнопку «Погоджую», підтверджує ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, заявкою, проектом договору про надання фінансового кредиту.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , підписавши договір про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 від 30.05.2023, підтвердив, що ознайомлений з умовами кредитування, які в тому числі містять умови про нарахування процентів, розмір та порядок їх нарахування, а тому твердження позивача про те, що нарахування кредитодавцем відсотків протягом усього строку кредитування (з 30.05.2023 до 23.05.2024) з призми відсоткової ставки 1,99%/день суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування» відхиляється судом.
Що стосується твердження позивача про те, що п.1.4.1 договору про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 від 30.05.2023 суперечить положенням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», то суд зазначає про таке.
Станом на час укладення договору про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 від 30.05.2023 Закон України «Про споживче кредитування» не містив положень ч.5 ст.8. Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, тобто через 6 місяців і 25 днів після укладення між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 . Договору, п.1.4.1 якого оспорюється позивачем як позичальником.
Так, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).
Частиною 3 ст.6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі 1,99% в день, що передбачена умовами договору про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 від 30.05.2023, мало місце до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому первісним кредитодавцем, під час укладення з позичальником ОСОБА_1 означеного правочину, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Договору, тобто станом на 30.05.2023).
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, передбачені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, для визнання недійсним п.1.4.1 договору про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 від 30.05.2023, а тому позовна вимога про визнання означеного пункту договору недійсним є необгрунтованою, а відповідно такою, що задоволенню не підлягає.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним п.5.3 договору про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 від 30.05.2023, то суд зазначає про таке.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони, не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати половини суми кредиту.
Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.
Отже, аналіз п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в контексті предмету та підстав позову, дає підстави для висновку, що позичальники за кредитними договорами, а також договорами позики звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, що нараховані протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
У зв'язку з цим, суд також дійшов висновку, що зазначення у п.5.3 договору про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 від 30.05.2023 умови про нарахування кредитодавцем неустойки у виді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення не суперечить положенням п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки означеною нормою матеріального права не заборонено кредитодавцям (позикодавцям) включати до умов як кредитного договору, так і договору позики сплату позичальниками неустойки (пені, штрафу), проте позичальники звільняються від сплати такої неустойки протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
У цьому контексті суд звертає увагу сторін на те, що положення п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України знайшли відображення в реченні другому п.5.3 Договору, а саме: у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони, не нараховується та відновлюється після їх скасувань.
Як встановив суд з листа ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №19.06.2025 від 19.06.2025 (а.с.14-15) останнє, як правонаступник первісного кредитодавця ТОВ «Аванс кредит» у спірних правовідносинах, не здійснювало нарахування позичальнику ОСОБА_1 неустойки у виді пені на підставі п.5.3 Договору протягом дії в Україні воєнного стану.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, передбачені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, для визнання недійсним п.5.3 договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023, а тому позовна вимога про визнання означеного пункту договору недійсним є необгрунтованою, а відповідно такою, що задоволенню не підлягає
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснити відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди за порушення прав споживача фінансових послуг у розмірі 20000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обґрунтовуючи позовну вимогу про зобов'язання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснити відшкодування моральної шкоди, позивач у позові зазначає про те, що відповідачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» були допущені порушення прав позивача як споживача фінансових послуг.
Як встановлено судом, відповідачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як правонаступником ТОВ «Аванс кредит» у спірних правовідносинах не допущено порушення прав позивача як споживача фінансових послуг під час укладення договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023, оспорювані позивачем положення п.1.4.1 та 5.3 означеного правочину відповідають положенням чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Частиною 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У зв'язку із означеною нормою права, позивач не сплачував судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», був звільнений від сплати судового збору, приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, віднести судові витрати у справі на рахунок держави.
Керуючись ст. 5, 6, 23, 203, 215, 509, 536, 626, 627, 633, 634, 638, 1054, 1167, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 1, 8, 9, 13, 15, п. 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» про захист прав споживачів.
Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 24 квітня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит», код ЄДРПОУ: 43619089, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Волоська, 3.
Головуючий: О. В. Петренко