23 квітня 2026 рокуСправа №160/7357/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі № 160/7357/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 47 ЄДРПОУ 45030606) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
26.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління БЕБ у Полтавській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Полтавській області в частині визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн., у 2023 році у розмірі 2684 грн., у 2024 році у розмірі 3028 грн. та у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Полтавській області в частині визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за 2022 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 01.12.2021 № 1928 «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у розмірі 2481 грн.; грошове забезпечення за 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710 «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн; грошове забезпечення за 2024 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 09.11. 2023 № 3460 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн., грошове забезпечення за 2025 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059 «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління БЕБ у Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка виплачується при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059 «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн.
Ухвалою від 02 квітня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/7357/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
14 квітня 2026 року до суду від Територіального управління БЕБ у Полтавській області по справі № 160/7357/26 надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження разом з відзивом на позовну заяву.
Заява обґрунтована тим, що згідно пункту 2 частини статті 257 КАСУ за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У цій справі, на думку відповідача, заявлено вимогу про перерахунок та виплату грошового забезпечення, яке фактично перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму, отже віднести таку справу до справи незначної складності неможливо.
У зв'язку із перебуванням судді Ніколайчук С.В. на лікарняному, розгляд клопотання здійснено 23.04.2026 року
Дослідиши заявлене клопотання відповідача, суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 2 частини статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим судом встановлено, що позивачем у даній справі не заявлено вимог про відшкодування шкоди, заподіяної рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, а також не надано будь-якого розрахунку такої шкоди. Натомість предметом спору є вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення та виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги без застосування відповідного розміру прожиткового мінімуму, а також зобов'язання здійснити перерахунок і виплату належних сум.
Отже, норма пункту 2 частини статті 257 КАС України не поширюється на спірні правовідносини та не відповідає характеру заявлених позовних вимог.
Згідно із частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частина 5 цієї статті зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно із пунктом 1 та 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 КАС України; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Окремо, суд звертає увагу на те що, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому чисті щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд не встановив обставин, які свідчать про неможливість вирішення справи без проведення судового засідання на підставі зібраних судом доказів, які містяться в матеріалах справи. акі обставини також не наведені заявником, який заявляє відповідне клопотання.
З огляду на викладене, а також враховуючи численні повітряні тривоги, під час яких судові засідання не проводяться з метою захисту життя та здоров'я працівників суду та учасників справи, суд робить висновок, що клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 262, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання стосовно розгляду справи № 160/7357/26 за правилами загального позовного провадження.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ніколайчук