14 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/206/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віола Медтехніка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр"Інтегро Плюс"
про стягнення 480000,00 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - Шимановський А.В., адвокат.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 17.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віола Медтехніка звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр"Інтегро Плюс".
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 480000,00 грн боргу.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що належно виконав своє зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар. Відповідач не виконав зобов'язання з оплати за поставлений товар у строк встановлений договором.
1.4. 20.02.2026 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10:00 18.03.2026.
1.5. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та відповідачу, яку 20.02.2026 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. (а. с. 35-36)
1.6. 23.02.2026 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. (а.с. 37)
1.7. 18.03.2026 відповідач подав до суду заяву, у якій просив визнати поважними причини неявки його представника адвоката Шимановського А.В. у судове засідання о 10:00 18.03.2026 поважними, оскільки в цей час оголошено на території Черкаської області повітряну тривогу. (а.с. 44-45)
1.8. 18.03.2026 суд ухвалив призначити судове засідання о 14:00 26.03.2026, повідомив, що судове засідання о 10:00 18.03.2026 не відбулося у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.
1.9. 19.03.2026 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. (а.с. 46)
1.10. 26.03.2026 відповідач подав до суду заяву, у якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти мирову угоду. (а.с. 49-51)
1.11. 26.03.2026 у судовому засіданні взяв участь представник відповідача адвокат Шимановський А.В. Представник позивача у судове засідання не з'явився.
1.12. Представник відповідача адвокат Шимановський А.В. у судовому засіданні просив підтримав заяву відповідача про відкладення розгляду справи.
1.13. 26.03.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 10:00 14.04.2026.
1.14. 08.04.2026 позивач подав до суду пояснення, у яких повідомив про відсутність наміру укладення мирової угоди, просив розглянути справи без участі його представника. (а.с. 58-60)
1.15. 14.04.2026 відповідач подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с. 61-62)
1.16. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.17. 14.04.2026 у судовому засіданні взяв участь представник відповідача адвокат Шимановський А.В. Представник позивача у судове засідання не з'явився.
1.18. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.19. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.
1.20. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представника позивача.
1.21. 14.04.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.
1.22. Представник відповідача адвокат Шимановський А.В. у судовому засіданні пояснив, що відповідач визнає обставини укладення договору поставки, розмір невиконаного відповідачем грошового зобов'язання.
1.23. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 14.04.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/206/26.
Вислухавши пояснення учасника справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога стягнути борг.
2.2. Підставами позову є обставини, яким позивач обґрунтовує не виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар у встановлений договором строк.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки; виконання позивачем свого обов'язку у зобов'язанні та поставки відповідачу товару; неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару; строк виконання грошового зобов'язання; розмір невиконаного грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.
3.1. Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
3.2. Позивач та відповідач визнають обставини укладення договору поставки, розмір невиконаного відповідачем грошового зобов'язання.
4. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
4.1.1. 19.03.2025 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір №161В поставки медичного устаткування. (а.с. 11-12).
4.1.2. 26.03.2025 позивач поставив, а відповідач прийняв товар - відео ендоскопічну систему 2800 серії 35628 у кількості 1 шт., про що сторони склали та підписали видаткову накладну №5328 вартістю 900000,00 грн та акт введення товару в експлуатацію. (а.с. 15-16)
4.1.3. Відповідач сплатив позивачу 420000,00 грн за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями від 21.03.2025 №103 на суму 400000,00 грн та від 24.05.2025 №218 на суму 20000,00 грн. (а.с. 17-18)
4.1.4. 06.11.2025 позивач надіслав відповідачу претензію №15 від 05.11.2025 з вимогою сплатити борг за поставлений товар у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії, яку 10.11.2025 отримав відповідач. (а.с. 19-20)
4.1.5. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 480000,00 грн. (а.с. 2 на звороті)
4.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
4.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
4.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
4.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
4.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
4.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
4.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
4.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
4.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
4.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
5. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
5.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
5.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
5.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
5.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору поставки медичного обладнання;
5.5.2. 26.03.2025 позивач виконав зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар;
5.5.3. 21.03.2025 та 24.05.2025 відповідач виконав своє зобов'язання за договором частково та сплатив позивачу 420000,00 грн за поставлений товар;
5.5.4. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 480000,00 грн.
6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
6.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
6.2. Дослідивши зміст та характер правовідносин, що виникли між сторонами, дії сторін, суд дійшов висновку, що сторони уклали договір поставки.
6.3. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
6.4. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
6.5. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.6. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
6.7. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
6.8. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
6.9. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.10. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.11. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
6.12. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.13. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
6.14. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
6.15. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.16. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.17. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.18. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за поставлений товар.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
6.5. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.6. 19.03.2025 сторони уклали договір поставки медичного обладнання.
6.7. 26.03.2025 на виконання договору позивач виконав своє зобов'язання та поставив відповідачу медичне обладнання вартістю 900000,00 грн.
6.8. 21.03.2025 та 24.05.2025 відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар виконав частково та сплатив позивачу 420000,00 грн.
6.9. У договорі сторони встановили, що відповідач зобов'язаний повести з позивачем остаточний розрахунок за поставлений товар у строк до 31.08.2025.
6.10. 06.11.2025 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити борг за поставлений товар у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії.
6.11. Відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2019 у справі №904/2164/18.
6.12. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.13. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.14. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 480000,00 грн.
6.15. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.16. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.17. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.18. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.19. Внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні позивач вправі вимагати оплати за поставлений товар. Невиконання відповідачем обов'язку з оплати за товар порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту.
6.20. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 480000,00 грн боргу за поставлений товар суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які за розрахунком позивача у зв'язку із розглядом справи складають 5760,00 грн витрат зі сплати судового збору.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5760,00 грн на підставі платіжної інструкції від 16.02.2026 №426. (а. с. 5)
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, судовий збір у розмірі 5760,00 грн, сплачений позивачем за подання позову, суд покладає на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 14, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віола Медтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Інтегро Плюс" задовольнити повністю.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Інтегро Плюс" (ідентифікаційний код 45590465, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віола Медтехніка" (ідентифікаційний код 23548019, адреса місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 15) 480000,00 грн (чотириста вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) боргу, 5760,00 грн (п'ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 24.04.2026.
Суддя А.І. Гладун