Справа №705/889/24
1-кс/705/605/26
23 квітня 2026 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань заяву захисника ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
У провадженні судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України (справа № 705/889/24, провадження № 1-кп/705/414/26).
У судовому засіданні 21 квітня 2026 року захисник ОСОБА_3 заявив відвід судді ОСОБА_4 на тій підставі, що суддя ОСОБА_4 грубо порушив етику судді, а саме висловив своє бачення, що захисник не займається ефективним захистом, тому захисник сприймає це як професійну образу, що це прямо забороненоБангалорськими принципами поведінки суддів. Також вказав, що суддя ОСОБА_4 порушив не тільки правила процесу, а й посягнувши на його професійну гідність, таким чином він вимушений заяви відвід судді ОСОБА_4
23.04.2026 року від прокурора ОСОБА_7 надійшла заява в якій просив заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді за відсутності прокурора та за результатами розгляду відмовити у його задоволенні.
Інші учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду до суду не надходило.
Головуючий суддя ОСОБА_4 викликався у судове засідання для розгляду заяви про його відвід, однак в засідання не прибув, додаткових пояснень щодо заявленого відносно нього відводу, не подав.
Суд вважає за можливе розглядати заяву про відвід за відсутності осіб, які не з'явились.
Суд, врахувавши процесуальну позицію сторін, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, вважає що заява про відвід не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Наявність обставин, що виключають участь судді в кримінальному проваджені (статті 75, 76 КПК) в даному конкретному випадку прямо визначені в Законі та охоплюється поняттям «неупередженість», в сенсі статті 6 параграфу 1 Конвенції і має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 81 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Салов проти України»).
Досліджуючи дану ситуацію суд виходить із того, що питання недопустимості участі судді в розгляді справи врегульовано спеціальною нормою Закону статтями 75, 76 КПК України.
Згідно ч.ч. 3, 4, 5 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді (слідчого судді) та всього складу суду при розгляді даної скарги.
Відповідно до вимог чинного законодавства України незалежність та неупередженість суду є однією з найважливіших ознак демократичної та правової держави. Це одна із основних засад судочинства в Україні, один із основоположних принципів організації та діяльності судових органів.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Принцип неупередженості відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає: Неупередженість судді є необхідною умовою для належного виконання ним або нею своїх обов'язків. Вона виявляється не лише у змісті рішення, але й в процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відвід повинен бути вмотивованим.
В ході розгляду заяви про відвід встановлено, що мотиви заявника щодо наявності сумнівів в упередженості та об'єктивності головуючого судді ґрунтуються виключно на його суб'єктивній думці, яка фактично пов'язана з його припущеннями, непогодженнями з процесуальними рішеннями та діями головуючого судді. Однак, такі доводи не можуть бути беззаперечною та законною підставою для усунення судді від участі у розгляді справи.
Виходячи з вищенаведених доводів та мотивів, приходжу до висновку, що в обґрунтування відводу заявник не наводить відповідних аргументів і мотивів та не подає належних, достовірних, достатніх і допустимих доказів, які підтверджують наявність законних підстав для відводу головуючого судді. Зазначене вказує на відсутність законних підстав для усунення головуючого судді від участі у розгляді справи.
Отже, обставин, які передбачені ст. 75 КПК України та які б унеможливлювали участь головуючого судді у розгляді справи, в ході розгляду заяви не встановлено.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що заявлений відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75,76, 81, 82 КПК України, суд-
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1