Справа № 697/3120/25
Провадження № 3/697/206/2026
24 квітня 2026 року м. Канів
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 1 (м. Канів) Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518109 від 20.11.2025, цього ж дня, о 07 год. 35 хв. по трасі Р-09 в Черкаському районі біля зупинки «Довжик» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Mazda 6, н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат 0,73 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, права зрозуміло.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та заперечив обставини викладені у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначив про те, що 20.11.2025 він із своїм пасинком ОСОБА_2 їхали на автомобілі «Mazda 6», н.з. НОМЕР_2 . Керував автомобілем ОСОБА_3 . Наближаючись до зупинки «Довжик», двигун автомобіля заглох, оскільки закінчилося пальне та ОСОБА_3 з'їхав на обочину дороги. Після чого, він залишився в автомобілі на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_3 зупинив попутний автомобіль та поїхав в м. Канів, щоб привезти пальне для заправки автомобіля та продовжити рух. Через деякий час до автомобіля під'їхали працівники поліції та запитали, чи це його автомобіль, на що він відповів, що «Так» та запропонували йому пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння. Він погодився та результат виявився позитивним - 0,73 проміле. Заперечень щодо результатів проходження освідування він не висловлював, оскільки повідомив працівникам поліції, що дійсно вживав алкогольні напої, проте автомобілем в стані алкогольного сп'яніння він не керував, а керував його пасинок Віталій, він лише сидів на пасажирському сидінні.
Заслухавши в судовому засіданні доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та дослідивши письмові матеріали справи, суддя вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами особою в стані алкогольного сп'яніння), виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518109 від 20.11.2025, цього ж дня, о 07 год. 35 хв. по трасі Р-09 в Черкаському районі біля зупинки «Довжик» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Mazda 6, н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат 0,73 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приписами п. 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначає, що суб'єктом, на якого поширюється дія Правил дорожнього руху, зокрема, п. 2.9 «а» вказаних Правил, є саме водій.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Разом з тим визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а роз'яснив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Враховуючи вище наведені норми, слід дійти висновку, що перебування особи біля транспортного засобу або в салоні такого транспортного засобу, не є фактом керуванням цим транспортним засобом. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є необхідним саме зупинка транспортного засобу під час його руху інспектором поліції у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» або інші докази, які б беззаперечно вказували на це.
Крім того, відповідно до положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарський препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналізуючи зазначені положення КУпАП у взаємозв'язку між собою, а також з положеннями відомчих інструкцій, які регулюють питання проходження огляду на стан сп'яніння та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення в даних випадках (Порядок та Інструкція), можна прийти до висновку, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, повинен проводитися працівниками поліції у певній послідовності, що встановлена в Законі, а саме починатися з виявлення обґрунтованих ознак сп'яніння водія, потім відсторонення водія, щодо якого є підстави вважати, що він знаходиться в стані сп'яніння, після, запропонування проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу і, тільки в разі відмови особи від освідчення на місці або незгоди з результатами такого огляду, направлення правопорушника в заклад охорони здоров'я.
Вказані норми закону мають імперативний характер, а тому порушення зазначеного порядку, зокрема, послідовності його проведення або не проведення у точній відповідності з законом, тягне за собою недійсність результатів такого огляду.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції надано диск з відеозаписом до протоколу серії ЕПР1 № 518109 від 20.11.2025 за участю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (без свідків) (а.с.4), результат тесту на встановлення вмісту алкоголю від 20.11.2025, здійсненого за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 (а.с.3) та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.11.2025 (а.с.5).
В ході дослідження у судовому засіданні наданих матеріалів відеозаписів, встановлено, що на диску наявні 12 файлів. Однак, перевіривши всі наявні відеофайли, також встановлено, що серед них взагалі відсутнє відеозображення та звук, а наявний лише темний фон та чути постійний шум.
У зв'язку з зазначеними обставинами, з метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, постановою суду від 26.01.2026 матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повернуто до Відділу поліції № 1 (м. Канів) Головного управління Національної поліції в Черкаській області - для належного оформлення, а саме: надання відеозапису з звукозаписом місця події, на якому зафіксовано обставини, які ставляться у вину ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 518109 від 10.11.2025 та встановлено строк виконання цієї постанови до 20.02.2026 (а.с.22-23).
Однак, отримані у відповідь матеріали не містять додаткових відомостей, які б усували вказані недоліки або підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а отже не підсилюють доказову базу сторони обвинувачення.
Так, 19.02.2026 від Відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали справи з листом-повідомленням про те, що під час перенесення відео виникла технічна помилка та зображення перестало відтворюватись у зв'язку з чим, надати новий запис не є можливим (а.с.24).
За таких обставин суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази ключового елементу об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У даній справі фіксація правопорушення відбувалася без дотримання вимог ст. 266 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року та п.5 Розділу ІІ Наказу МВС від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», яким передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 7 серпня 2019 року справа № 607/14707/17 провадження №51-2604 км19, умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб'єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.
В даному випадку працівниками поліції суттєво порушено порядок виявлення та фіксації правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Суд також враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення чек до приладу "Драгер" не можуть розцінюватися як беззаперечні докази вини особи, якщо їх зміст не знаходить підтвердження іншими належними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні. За відсутності відеофіксації або інших об'єктивних джерел доказів, які б прямо підтверджували факт керування, викладені у протоколі обставини залишаються недоведеними.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, у даному випадку працівниками поліції в порушення вимог 255 КУпАП не виконано обов'язок щодо збирання доказів, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості з достатністю встановити його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, наявність вищевказаних порушень при складанні протоколу, беручи до уваги, що доказів, які б беззаперечно вказували на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в час та місці, зазначених в протоколі, матеріали справи не містять, відеофіксація зазначених у протоколі подій відсутня, суд, оцінивши наявні в даній справі докази, приходить до висновку, що зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Б. К. Скирда