23 квітня 2026 рокуСправа №: 695/343/26
Номер провадження 3/695/396/26
23 квітня 2026 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ушакова К.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Золотоніського РВП ГУНП у Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №947975 від 27.01.2026 ОСОБА_1 23.01.2026 о 14.00 год. ухилилася від виконання встановлених ст. 150 Сімейного Кодексу України батьківських обов'язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: останній, перебуваючи в Золотоніській гімназії ім. С.Д. Скляренка Золотоніської міської ради Черкаської області по вул. Черкаська 54 у м. Золотоноша Черкаської обл., діючи умисно, обплював верхній одяг малолітньої ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок, принизивши честь і гідність ОСОБА_3 . Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
22 квітня 2026 року від захисника ОСОБА_1 адвоката Короля О.А. до суду надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у яких зазначено, що сторона захисту не погоджується із протоколом про адміністративне правопорушення та вважає його таким, що не може бути належним та допустимим доказом у справі, з огляду на наступне. У протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис від імені правопорушника. Однак, зазначений документ ОСОБА_1 не підписувала і не могла підписати, оскільки постійно проживає за кордоном. Про факт цієї події, працівники поліції її не повідомляли, жодних пояснень не відбирали. Щодо складання вказаного протоколу, остання взагалі не була обізнана. Про розгляд справи в Золотоніському міськрайонному суді Черкаської області їй стало відомо лише з повідомлення в застосунку Дія, після чого остання звернулася за правовою допомогою. Крім того, до матеріалів справи долучено копію паспорта ОСОБА_1 та свідоцтва про народження дитини, при цьому вона не надавала таких документів працівникам поліції, не надавала згоди на його використання, не викликалася на складання матеріалів та у матеріалах справи відсутні докази (пояснення, запити, листи тощо), із яких вбачалося б правомірність отримання цих документів. Також, пояснення осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не містять підписів відповідних осіб. Тобто, працівники поліції самостійно виклали зміст пояснень, але не надали їх на підпис. Захисник ОСОБА_1 адвоката Короля О.А. зазначив, що після погіршення сімейних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склалася ситуація, у якій спільний син ОСОБА_2 протягом тривалого часу проживає з батьком. ОСОБА_1 проживає в Іспанії. Із матеріалів справи також вбачається, що дитина фактично проживає з батьком, що прямо підтверджується характеристикою з навчального закладу. Зокрема, у характеристиці зазначено, що дитина проживає разом із батьком. Ця обставина має істотне значення для правильного встановлення суб?єкта відповідальності. Притягнення до відповідальності особи, яка не проживає з дитиною та не має можливості впливати на поведінку дитини, суперечить принципам індивідуалізації відповідальності. Враховуючи викладене вище, захисник ОСОБА_1 адвокат Король О.А. просив визнати протокол про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом. Закрити провадження у справі у зв?язку відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні 22.04.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Король О.А. підтримав приєднані до матеріалів справи заперечення на протокол про адміністративне правопорушення. 23 квітня 2026 року у судове засідання не з'явився. У поданих запереченнях просив розгляд справи проводити без його участі.
Законний представник потерпілої ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена відповідальність у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з вимогами діючого адміністративного законодавства, а саме ч. 1 ст. 184 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Об'єктивна сторона ст. 184 КУпАП полягає в умисному вчиненні дій особою, направлених на невиконання своїх батьківських обов'язків. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно відповіді на адвокатський запит №б/н від 23.02.2026 убачається, що ОСОБА_1 перебувала за межами України за період з 25.06.2025 по 15.02.2026. У зв'язку з чим вона не могла підписати протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №947975 від 27.01.2026.
Крім того, відповідно до характеристики учня 7-Б класу Золотоніської гімназії ім. Скляренка ОСОБА_9 від 26.01.2026 убачається, що він виховується у неповній сім'ї та проживає разом з батьком.
Із вказаного протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів не вбачається наявність умисних дій чи бездіяльності направлених на ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого сина.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1ст. 184 КУпАП.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Суддя приходь до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом та не підтверджена доказами, які приєднані до матеріалів справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 184, ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: К.М. Ушакова