справа № 691/621/25
провадження № 2/691/157/26
12 березня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
В складі :
головуючого судді Савенко О.М.
з участю секретаря судових засідань Шмунь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
ТОВ ««Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 24 серпня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового кредиту №29037-08/2024, на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 5000 грн. для власних потреб з використанням умов електронного кредитування. На виконання умов договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов'язання перед відповідачем виконало повністю, в той час як відповідач свої зобов'язання виконує з порушенням, не сплачуючи щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати та не сплачуючи взагалі, що спричинило утворення заборгованості. 23 грудня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №23122024 згідно якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за первинним договором в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», які визначені в Реєстрі боржників, в тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором №29037-08/2024 від 24 серпня 2024 року. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №29037-08/2024 від 24 серпня 2024 року станом на 14 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає: заборгованість за основним боргом 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 6000,00 грн., заборгованість за штрафом 100000,00 грн. а всього 21000,00 грн., у зв'язку з чим прийнято рішення звернутися до суду (а.с.1-5).
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 21 травня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред'явлення зустрічного позову (а.с.98-99).
12 червня 2025 року ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області в цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд з витребуванням доказів у справі (а.с.100-103).
У судове засідання представник позивача та відповідач, будучи вчасно та належним чином повідомленими, не з'явилися: за змістом позовної заяви представник позивача просив здійснювати судовий розгляд цивільної справи у відсутності сторони, зареєстровано письмову заяву від 20 лютого 2026 року у якій вказано на підтримання позовних вимог в повному обсязі; відповідач, будучи вчасно та належним чином повідомленим про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата, та розміщення оголошення про виклик до суду, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd. ck. court. gov. ua., у судове засідання не з'явився, причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслала заяв чи то клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду.
З врахуванням вищезазначеного, суд, прийшов до висновку про можливість судового розгляду цивільної справи 21 березня 2025 року у відсутності представника позивача та відповідача, остільки їх неявка не перешкоджає розгляду по суті, у їх відсутність. При прийнятті такого рішення суд, орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).
Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення відповідача за місцем реєстрації та проживання, відсутність відзиву, заперечення, чи то клопотань про необґрунтованість позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов'язує свої матеріально-правові вимоги.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об'єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.
Правові відносини, які склалися між позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин - зобов'язання і є зобов'язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», з врахуванням наступного.
Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов'язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, і за порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
В ході судового розгляду із досліджених судом доказів, встановлено.
Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» згідно до Статуту створене та діє відповідно до Конституції України, Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про державну таємницю» та іншого чинного законодавства для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на невизначений строк та на основі самофінансування та самоокупності, код ЄДРПОУ 35234236 (а.с.1,24-32). Відповідач ОСОБА_1 згідно до паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданого 27 квітня 2001 року Городищенським районним сектором Управління Державної Міграційної Служби України в Черкаській області, 09 грудня 1984 року народження, ідентифікаційний код № НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.36,91). 24 серпня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового кредиту №29037-08/2024, на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.51-54). Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 5000 грн. для власних потреб з використанням умов електронного кредитування. (а.с.36). Відповідно до умов договору зазначених і в Паспорті споживчого кредиту позичальнику видано кредит у розмірі 5000,00 грн. для власних потреб на придбання товарів для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов'язків найманого працівника, строк кредитування 120 днів, реальна річна процентна ставка відсотків річних 2435,05% (а.с.16-17). Підписання договору фінансового кредиту №29037-08/2024 відбулося у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою мережі «Інтернет», остільки із покрокових рухів відповідач перейшов на офіційний сайт товариства, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заяву, в якій вказав свої персональні дані, а саме прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської картки для перерахунку коштів та місця реєстрації/проживання. Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передбачено, що відповідач у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про кредитування чи ненадання кредиту, і при цьому набуває обов'язку оновлювати ці дані в електронному кабінеті не пізніше трьох днів з дня виникнення таких змін. За результатами перевірки даних про особу та аутентифікації платіжної картки згідно з стандартами відповідних платіжних систем, було прийнято рішення про кредитування відповідача, що підтверджено суду довідкою про ідентифікацію від 24.08.2024 року (а.с.44). ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» перед тим як погоджувати заявку на кредитування не лише перевірило особисті дані відповідача, але й належність картки. Відповідач підписав договір фінансового кредиту №29037-08/2024 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора W0559, а саме ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання кредитного договору, що підтверджено суду змістом договору фінансового кредиту №29037-08/2024 товариство відправило на електронну адресу вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі, яка унеможливлює зміну змісту. Укладення договору фінансового кредиту №29037-08/2024 з використанням сайту, не можливе без дотримання вищевказаного алгоритму дій відповідачем. Заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним знати учаснику кредитних відносин відповідно до вимог чинного законодавства. ТОВ «ПЕЙТЕК» 31 березня 2025 року інформувало кредитодавця ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про те, що операція була успішна та кошти зараховані код авторизації 761166 (а.с.46). Підписанням договору відповідач приєднався до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та підтвердив свою обізнаність про умови та тарифи кредитування (а.с.5-12). На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов'язання перед відповідачем виконало повністю, в той час як відповідач свої зобов'язання виконує з порушенням, не сплачуючи розміру кредиту взагалі, що спричинило утворення заборгованості, яка підтверджується Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року (а.с.47-52), згідно якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за первинним договором в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», які визначені в Реєстрі боржників, в тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором №29037-08/2024 від 24 серпня 2024 року, з підтвердженням плати за відступлення права вимоги за ціною 3418567,77 грн, згідно до платіжної інструкції від 23 грудня 2024 року, а також з оформленням акту приймання - передачі письмового та електронного реєстру боржників від 23 грудня 2024 року (а.с.12-23,47-52, 58,59). Відповідачу Дубровіну 23 грудня 2024 року було сформовано і направлено повідомлення про зміну кредитора та необхідність сплати заборгованості за договором фінансового кредиту №29037-08/2024 (а.с.38). Згідно розрахунку заборгованості по договору фінансового кредиту №29037-08/2024 від 24 серпня 2024 року станом на дату звернення до суду 14 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає: заборгованість за основним боргом 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 6000,00 грн., заборгованість за штрафом 100000,00 грн. а всього 21000,00 грн. (а.с.39-43). При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що підтверджено платіжною інструкцією на безготівковий переказ коштів від 09 травня 2025 року (а.с.4). На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформував письмово Городищенський районний суд Черкаської області від 28.10.2025 року про належність платіжної картки за відповідним номером ОСОБА_1 та надав виписку по рахунку з підтвердженням зарахування розміру коштів 5000,00 грн від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (а.с.99-102).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.
Суд бере до уваги, що договір фінансового кредиту №29037-08/2024 підписано електронним підписом ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора W0559, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» і укладений в електронній формі за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (а.с.1-27).
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.
На думку суду, слід зазначити для відповідача ОСОБА_1 , що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації у виді ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, номера банківської карти для зарахування коштів, та без попереднього погодження оферти кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, укладання кредитного договору технічно не можливе, що у свою чергу відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує перед судом кредитування відповідача ОСОБА_1 згідно до змісту досліджених письмових доказів.
Так, Верховний Суд у справі № 524/5556/19 у постанові від 12.01.2021 вказав, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення".
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Так, досліджені судом докази у цивільній справі містять повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредитора.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , реєструючись, з метою отримання кредиту, мав можливість ознайомитися із Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», оскільки виявив бажання отримати кредитування саме у ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», та не обрала інший банк для отримання такої послуги. Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 надав дозвіл позикодавцю ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних, з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання сторонами зобов'язань за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі третім особам, в тому числі, але не виключно, колекторським компаніям, у разі відступлення права вимоги за договором або врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав та інтересів позикодавця та повного виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» станом на дату звернення до суду 14 травня 2025 року складає: заборгованість за основним боргом 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 6000,00 грн., заборгованість за штрафом 100000,00 грн. а всього 21000,00 грн. (а.с.39-43).. Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів та не змінена позивачем у справі на час постановлення судового рішення. Суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування суми заборгованості не надав. Розрахунок заборгованості за процентами містить суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) відповідно до якого у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за іншими платежами, а саме штрафом в розмірі 100000,00 грн., проте обґрунтованого розрахунку з чого складається така заборгованість до суду не подав, письмові докази відсутні, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
Позивачі, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов'язаань щодо погашення суми позики, і це є істотним порушенням договором фінансового кредиту №29037-08/2024, та заміна первісного кредитора ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на підставі договору факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року згідно якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за первинним договором в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», визначеними в Реєстрі боржників, не можуть трактуватися на користь відповідача, як причини невиконання зобов'язання і тому, суд обґрунтовано стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати належну суму боргу, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк і тому слід з нього, як відповідача стягнути на користь позивача відповідно до договору фінансового кредиту №29037-08/2024, заборгованість, що утворилась, без стягнення заборгованості за іншими платежами в розмірі 11000,00 грн., оскільки протилежного відповідач до суду не спростував.
До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих стороною позивача доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про іх часткове задоволення.
Заходи забезпечення позову судом не вживалися.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача і понесених судових витрат у виді судового збору.
Так, позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви до Городищенського районного суду Черкаської області в розмірі 2422,40 грн., що підтверджено платіжною інструкцією на безготівковий переказ коштів від 09 травня 2025 року, які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно - процесуальним законодавством України.
В позовній заяві стороною позивача було заявлено і вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн. (а.с.1-4).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатське Об'єднання «Апологет» 01 березня 2024 року уклали договір про надання правничої допомоги (а.с.58-60). Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги, яку всього надано на суму 7000,00 грн. і складається вона з робіт зазначених у детальному описі наданих послуг від 09 травня 2025 року із усного консультування, ознайомлення із матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду (а.с.67) та які згідно до замовлення від 15 квітня 2025 року визначають вартість (а.с.66).
Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі доведеними та документально не підтверджують їх сплату. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_1 , з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,-
ухвалив:
позовну заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса м.Львів вулиця Смаль-Стоцького будинок №1, 28 корпус, 4 поверх, поштовий індекс 79029 Україна, заборгованість за договором фінансового кредиту №29037-08/2024 від 24 серпня 2024 року в розмірі 11000,00 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 6000,00 грн..
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса м.Львів вулиця Смаль-Стоцького будинок №1, 28 корпус, 4 поверх, поштовий індекс 79029 Україна, судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп..
В задоволенні інших позовних вимог позивача про стягнення з відповідача боргу у виді штрафу в розмірі 10000,00 грн. та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу відмовити.
Копію рішення суду надіслати позивачу і відповідачу, для відому.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.
Суддя О. М. Савенко