Справа № 571/185/26
Провадження № 2/571/191/2026
заочне
22 квітня 2026 року селище Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої адміністративним правопорушенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Рівненського апеляційного суду від 08.08.2025 у справі №571/368/25, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, провадження в справі закрите на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАп, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.
Постановою апеляційного суду встановлено, що 10 жовтня 2024 року о 16 годині 30 хвилин по вул.Партизанській, 12 в селищі Рокитне Сарненського р-ну Рівненської області ОСОБА_2 вчинив дрібне хуліганство, а саме: тримаючи в руках аерозольний газовий балончик з перцевим газом підбіг до ОСОБА_1 та розпилив його з близької відстані в обличчя останньому, від чого ОСОБА_1 отримав фізичний біль.
Кримінальне провадження № 12024186190000150 від 11.10.2024 за цим же фактом закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.125 КК України.
24 грудня 2024 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення. Дії останнього кваліфіковані за ст.173 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що винуватість ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, підтверджена сукупністю зібраних та досліджених доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, заявою потерпілого, протоколами допитів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також поясненнями свідка ОСОБА_3 , які вказали про застосовування ОСОБА_4 газового перцевого балончику та розпилення в обличчя ОСОБА_1 .. Також дана подія підтверджується відеозаписом, з якого вбачається застосування ОСОБА_2 , аерозольного газового балончика в сторону потерпілого.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що його вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення є доведеною «поза розумним сумнівом». Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, отриманих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається та під час апеляційного перегляду не встановлено.
В результаті протиправних дій відповідача, а саме розпилення аерозольного газового балончика з перцевим газом з близької відстані в обличчя, було заподіяно шкоду його здоров'ю, після чого він тривалий час відчував фізичний біль, страждання, був позбавлений можливості нормально бачити, пережив великий стрес, як в момент розпилення аерозольного газового балончика з перцевим газом в обличчя, так і в подльшому, побоюючись непоправних наслідків потрапляння перцевого газу в очі та обличчя.
Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 50 000 гривень.
Визначаючи розмір моральної шкоди позивач виходив з глибини фізичних, душевних та психічних страждань, яких він зазнав в результаті розпилення аерозольного газового балончика з перцевим газом з близької відстані в обличчя та очі, внаслідок чого він відчував головний біль, розпливання предметів, запаморочення, печіння обох очей та зниження зору обох очей, він змушений був звернутись за медичною допомогою, лікарем в приймальному відділенні Рокитнівської лікарні після медичного обстеження встановлено діагноз: Гіпертизивний криз. Хімічний опік кон'юктиви, шкіри обличчя навколо орбіт.
10 жовтня 2024 року в приймальному відділенні його було оглянуто також офтальмологом, який після огляду встановив діагноз: Хімічний опік 1 ст.кон'юктиви ОУ. Ангіопатія сітківки ОУ.
Внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень, він досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця.
Посилаючись на норми ст.ст.16,23,289 ЦК України, ч.4 ст.82 ЦПК україни, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 000 гривень моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Цією ж ухвалою роз'яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повіністю та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, поштова кореспонденція, яка надсилалася відповідачеві за зареєстрованою адресою проживання, повернулася до суду з відміткою «відмова».
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд за згодою позивача ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Встановлено, що постановою Рівненського апеляційного суду від 08.08.2025 у справі №571/368/25, постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 03.03.2025 року скасовано. Винесено нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків про накладення адміністративного стягнення, передбачених ст..38 КУпАП (а.с.7-8).
Згідно постанови апеляційного суду, з матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2024 року о 16 годині 30 хвилин по вул.Партизанській, 12 в селищі Рокитне Сарненського р-ну Рівненської обл. ОСОБА_2 вчинив дрібне хуліганство, а саме: тримаючи в руках аерозольний газовий балончик з перцевим газом підбіг до ОСОБА_1 та розпилив його з близької відстані в обличчя останньому, від чого ОСОБА_1 отримав фізичний біль.
Кримінальне провадження № 12024186190000150 від 11.10.2024 за цим же фактом закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.125 КК України.
24 грудня 2024 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення. Дії останнього кваліфіковані за ст.173 КУпАП».
Судом встановлено, що винуватість ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, підтверджена сукупністю зібраних та досліджених доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, заявою потерпілого, протоколами допитів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також поясненнями свідка ОСОБА_3 , які вказали про застосовування ОСОБА_4 газового перцевого балончику та розпилення в обличчя ОСОБА_1 .. Також дана подія підтверджується відеозаписом, з якого вбачається застосування ОСОБА_2 , аерозольного газового балончика в сторону потерпілого.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що його вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення є доведеною «поза розумним сумнівом». Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, отриманих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається та під час апеляційного перегляду не встановлено.
За приписами ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно запису в медичній картці на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.010.2024 лікарем приймального відділення проведено огляд пацієнта, який скаржився на головний біль, розпливання предметів, запаморочення. Зі слів пацієнта в 17:00 - 18:00 відома особа бризнула перцевим балончиком в обличчя. Встановлено діагноз: гіпертонічний криз, хімічний опік кон'юктиви, шкіри обличчя навколо орбіт. Рекомендовано консультацію невролога та окуліста.
Того ж дня, 10.10.2024, на приймальному відділенні лікарем офтальмологом проведено огляд ОСОБА_1 , який скаржився на печіння обох очей, незначне зниження зору обох очей. Зі слів пацієнта, 10.10.24 р. близько 16:30 год, відома пацієнту особа після зауваження бризнула перцевим балончиком в обличчя. Встановлено діагноз: хімічний опік І ст.кон'юктиви. Ангіопатія сітківки ОУ (а.с.9,10).
Позивач зазначає, що внаслідок указаного правопорушення відповідачем ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. Було завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, постійний фізичний біль.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України, ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1-2 ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За приписами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), з урахуванням характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням у кожному конкретному випадку інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість та істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу було заподіяно шкоди здоров'ю, що стало підставою для адміністративного переслідування та визнання його винуватим у вчиненні хуліганських дії.
Встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, оскільки він отримав тілесні ушкодження, що призвело до моральних та душевних страждань, було порушено буденне життя, створено моральний, побутовий та психологічний дискомфорт, відновлення якого потребувало певного часу. Моральну шкоду позивач оцінив у 50000,00 гривень.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є явно завищеним та визначає розмір відшкодування в сумі 25000,00 гривень, що буде достатнім для компенсації його немайнових втрат та не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.
Оскільки позовні вимоги задовольняються судом частково, що складає 50 відсотків від ціни позову, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1664,00 гривень, оскільки відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.141, 264,265,279,354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану адміністративним правопорушення в сумі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 24.04.2026.
Суддя А.Ф.Комзюк