Справа № 570/1694/26
Номер провадження 1-кс/570/231/2026
20 квітня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участюза участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування частково арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1/2026/18/118/0000162 від 03 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України,
06.04.2026 р. на розгляд слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області надійшло клопотання про часткове скасування арешту майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 1/2026/18/118/0000162 від 03.04.2026 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України за фактом перевезення ОСОБА_5 каменю зовні схожого на бурштин, орієнтовною вагою 15 кг.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 02.04.2026 р. було вилучено вказане каміння, а також і транспортний засіб марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , він код НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , та поміщено автомобіль на територію ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.
Ухвалою від 08.04.2026 р. накладено арешт на майно у вказаному кримінальному провадженні, зокрема й на зазначений автомобіль.
Вказано у клопотанні, що власником зазначеного автомобіля є ОСОБА_3 , до якого ОСОБА_5 звертався про надання автомобіля для перевезення інструментів необхідних для ремонтних робіт із одного об'єкту на інший. При цьому, ОСОБА_3 не було відомо, що ОСОБА_5 мав перевозити його автомобілем будь-які інші речі, а тим більше про перевезення каміння бурштину він не знав та згоди на це не давав. Відповідні пояснення ОСОБА_3 як свідка надані слідчому. При цьому підозру та/або обвинувачення ОСОБА_3 у даному кримінальному провадження не пред'явлено. Вважає заявник, що за вказаних обставин, арешт на автомобіль було накладено помилково, та на даний час в подальшому арешті автомобіля потреби немає.
В судове засідання слідчий та прокурор надали письмові заяви, в яких заперечили проти клопотання про скасування арешту вказуючи про його передачсність, просили провести судове засідання без їх участі.
Представника власника майна в судовому засіданні, у якому приймав участь підтримав клопотання. В подальшому в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі та просив клопотання задовольнити.
З'ясувавши обставини, дослідивши клопотання слідчого та надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок накладення арешту на майно в кримінальному провадженні визначено у Главі 17 КПК України. Положення статті 170 КПК України визначають, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Надані матеріали вказують, що слідчим СВ відділення поліції №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181180000162від 03.04.2026 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК України.
Частина 1 статті 240-1 КК України перещдбачає кримінальну відповідальність за незаконне видобування бурштину, а так само збут, придбання, зберігання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.
Слідчим виявлено, що 02.04.2026 року о 19:43 год. в с. Великий Житин, Рівненського району Рівненської області, дорога Н-25, 149 км, екіпажем 208 зупинено транспортний засіб марки "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 . В подальшому 02.04.2026 р., на підставі заяви ОСОБА_5 про добровільне надання дозволу, проведено огляд у автомобілі марки «Volkswagen» р.н. НОМЕР_1 , в ході проведення якого у зазначеному транспортному засобі працівниками поліції було виявлено та вилучено 94 каменя зовні схожих на бурштин, орієнтовною вагою 15 кг.
Виявлене каміння та згаданий транспортний засіб марки «Volkswagen», д.н.з.. НОМЕР_1 , він код НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , були вилучен. Автомобіль поміщено на територію ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області. 03.04.2026 р. постановою слідчого вказане майно було визнано речовими доказами та прилучено до матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 08.04.2026 р. із урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.04.2026 р. у справі № 570/1694/26 накладено арешт на вказане майно, а саме на94 (дев'яносто чотири) каменя зовні схожих на бурштин (сирець) та на автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , вінкод НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.03.2026 р. власником автомобіля Volkswagen Multivan, д.н.з. НОМЕР_1 , вінкод НОМЕР_2 є ОСОБА_3
15.04.2026 р. слідчий проведено допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за змістом пояснень яких вбачається, що власником зазначеного автомобіля є ОСОБА_3 , до якого ОСОБА_5 звертався про надання автомобіля для перевезення інструментів необхідних для ремонтних робіт із одного об'єкту на інший. При цьому, ОСОБА_3 не було відомо, що ОСОБА_5 мав перевозити його автомобілем будь-які інші речі, а тим більше про перевезення каміння бурштину він не знав та відповідно згоди на це не давав.
У даному випадку додатково з'ясовано, що огляд вказаного автомобіля слідчим вже проведено, про призначені експертизи транспортного засобу у даному провадженні слідчй та прокурор не повіломили, відповідні процесуальні рішення слідчим з такого питання не приймалися. Відомості про повідомлення про підозру та/або пред'явлення обвинувачення ОСОБА_3 у даному кримінальному провадження слідчий та прокурор не зазначали.
Фактично у даному випадку при розгляді питання про скасування арешту транспортного засобу слідчим та прокурором не підтверджено наявності потреби органу досудового розслідування та сторони обвинувчаення у кримінальному провадженні в подальшому арешті зазначеного автомобіля.
Відповідно до положень ст. 7, 16 КПК однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Отже, у даному випадку, оскільки на даний час під час досудового розслідування не з'ясовано та стороною обвинувачення не вказано про наявність обставини, за яких вбачаються підстави для застосування до арештованого майна конфіскації в порядку ст. 59 КК та/або спеціальної конфіскації в порядку ст. 96-1, ст. 96-2 КК, суд зазначає про обґрунтованість доводів у клопотанні власника транспортного засобу, який у даному проваджені неє ні підозрюваним, ні обвинуваченим про наявність підстав для скасування арешту майна у зв'язку із тим, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК.
Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи) сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
При цьому враховується практика ЄСПЛ, яка визначає, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в обвинувачені у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Керуючись ст.ст. 174, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 08.04.2026 р. із урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.04.2026 р. у справі № 570/1694/26 на автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , вінкод НОМЕР_2 , який вилучено на поміщено на спец. майданчик ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, за адресою м. Рівне, вул. Петра Могили, 41.
Арешт щодо іншого майна, зазначеного в ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 08.04.2026 р. у справі № 570/1694/26 залишається діючим.
Оскарження ухвали в апеляційному порядку не передбачено ст. 174, 392 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1