Справа № 569/9351/26
1-кп/569/1991/26
23 квітня 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12026181010000128 від 24.01.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, без зареєстрованого місця проживання, та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця, солдата, раніше судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
1. Історія провадження
21.04.2026 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026181010000128 від 24.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою суду від 22.04.2026 у провадженні призначено підготовче судове засідання.
23.04.2026 в ході проведення підготовчого судового засідання судом з'ясовано думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта або наявності підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
2. Позиція учасників судового засідання
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив підготовче судове засідання та судовий розгляд кримінального провадження здійснювати без його участі.
3. Мотиви та висновки суду щодо можливості призначення судового розгляду
Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 КПК України; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України; 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України; 4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
За наслідками підготовчого судового засідання судом встановлено, що угода про визнання винуватості до суду не надходила, про її укладення не повідомляли суд і сторони кримінального провадження. За таких обставин підстави для прийняття судом рішення, передбаченого п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України судом не встановлено, з відповідними клопотаннями до суду сторони кримінального провадження не звертались.
Обвинувальний акт містить відомості, передбачені п. п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України. Він підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив. До акта додані визначені кримінальним процесуальним законодавством додатки, а саме реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Отже, підстав для його повернення прокурору не встановлено.
Питання підсудності кримінального провадження Рівненському міському суду Рівненської області сторонами не оспорювалось. Крім того, судом встановлено, що кримінальне провадження підсудне Рівненському міському суду Рівненської області, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до такого розгляду.
4. Мотиви та висновки суду з питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду
Перелік питань, вирішення яких необхідне для призначення судового розгляду, закріплений у ч. 2 ст. 315 КПК України. За змістом вказаної норми суд, з метою підготовки до судового розгляду, визначає дату та місце проведення судового розгляду; з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
За наслідками підготовчого судового засіданні судом не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для ухвалення рішення про здійснення усього судового провадження у закритому судовому засіданні. Питання про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні сторони кримінального провадження не порушували. За таких обставин, з метою забезпечення гласності та відкритості судового провадження, судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення є прокурор, яка має виключні повноваження на підтримання публічного обвинувачення в суді. З боку захисту обвинувачений та захисник. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, передбачає наявність потерпілого. З огляду на зазначене, судовий розгляд необхідно здійснювати за участю прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника.
Клопотання щодо виклику свідків для їх допиту у суді сторонами не порушувалося, а тому з огляду на принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, питання щодо виклику свідків буде вирішено під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження у судовому провадженні.
Щодо запобіжного заходу
Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення. При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання. Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого прокурор обґрунтовувував можливістю впливати на свідків та потерпілого, оскільки обвинувачений, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, усвідомлений про їх місце проживання, що дає йому підстави незаконно на них впливати, крім того, свідки також проходили раніше військову службу з обвинуваченим, що дає йому підстави незаконно впливати на їх. При визначенні ймовірності ризику перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином прокурор послався на те, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики прокурора та суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити здійснити судовий розгляд провадження в розумні строки. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується підсудний обґрунтовував тим, що в обвинуваченого відсутнє зареєстроване та постійне місце проживання, крім того, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, востаннє 03.03.2020 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України, де відбув покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд виходить із такого.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 26.01.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.04.2026.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, ОСОБА_4 вручений обвинувальний акт і він має процесуальний статус обвинуваченого.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («В. проти. Швейцарії»).
З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
У цьому контексті суд зауважує, що обвинувачений немає постійного місця проживання, що лише підтверджує існування встановленого ризику.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілого, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілого з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.
Суд констатує, що стороною обвинувачення не доведено реальність ризику іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню у спосіб неприбуття чи несвоєчасного прибуття на виклик суду. Суд звертає увагу, що такий спосіб перешкоджання кримінальному провадження як неприбуття є тотожним ризику переховування від суду, оцінку наявності якого судом надано вище.
На обґрунтування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, суд приймає доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, зокрема востаннє 03.03.2020 Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців, після відбуття якого на шлях виправлення не став та не зробив для себе позитивних висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_4 під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 314-316, 372, 376, 392 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12026181010000128 від 24.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, на 11 год 00 хв 15.05.2026 у приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області за адресою: вул. Шкільна, 1, м. Рівне.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, з участю прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Новоукраїнка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, без зареєстрованого місця проживання, та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, з професійно-технічною освітою, військовослужбовцю, солдату, раніше судимому, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 21 червня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7