Справа № 570/6646/25
24 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Балацької О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» діючи через свого представника Мохир Я.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 30.05.2025-100001689 від 30.05.2025 у розмірі 68 253 грн. 48 коп., а також витрати пов'язані зі сплатою збору.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 30.05.2025-100001689. ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 22 000 грн. строком на 184 дні зі сплатою відсотків згідно умов Кредитного договору. У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 68 253 грн. 48 коп., що складається із основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп., процентів у розмірі 33 660 грн. 00 коп., комісії у розмірі 1 593 грн. 48 коп., неустойки у розмірі 11 000 грн. 00 коп. Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору по поверненню коштів та ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Відповідач у своєму відзиві заперечує проти позову та просить задовольнити його частково, посилаючись на безпідставність нарахування окремих складових заявленої заборгованості. Зокрема, відповідач вважає неправомірним включення до суми боргу комісії за надання кредиту, оскільки така плата фактично є оплатою дій кредитодавця, які становлять його обов'язок за кредитним договором, а не самостійною послугою, що підлягає оплаті позичальником, у зв'язку з чим відповідна умова договору суперечить вимогам цивільного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення неустойки, зазначаючи, що у період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань, у тому числі від обов'язку сплати штрафних санкцій, а тому нарахована позивачем неустойка підлягає списанню. Враховуючи наведене, відповідач визнає наявність заборгованості лише в частині основного боргу та процентів, і просить визначити суму до стягнення без урахування комісії та неустойки.
Представник позивача у відповіді на відзив вказує на те, що доводи відповідача є безпідставними та не спростовують заявлених позовних вимог. Зокрема, щодо нарахування комісії позивач вказує, що така комісія пов'язана із наданням додаткової послуги - перерахуванням кредитних коштів на банківський рахунок позичальника із використанням сторонніх платіжних сервісів, а відтак входить до складу загальних витрат за споживчим кредитом та прямо передбачена умовами укладеного договору і нормами Закону України «Про споживче кредитування». При цьому відповідач, підписуючи договір, підтвердив свою обізнаність із його умовами та погодився на їх виконання, а доказів оспорювання відповідної умови договору не надано. Щодо неустойки позивач зазначає, що після внесення змін до законодавства у 2023 році кредитодавцям дозволено нараховувати штрафні санкції за договорами споживчого кредиту, укладеними після набрання чинності такими змінами, а відтак спірний договір підпадає під дію спеціального закону, який має пріоритет у регулюванні відповідних правовідносин. З огляду на це позивач вважає нарахування неустойки правомірним та таким, що підлягає стягненню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 лютого 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 лютого 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 43-44)
Відповідач у своєму відзиві частково заперечує проти позову, просить розглянути справу за його відсутності. (а.с. 48-54)
Представник позивача у відповіді на відзив просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розгляд проводити за відсутності представника. (а.с. 55-63)
Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.
Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
За таких обставин у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.
Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
30 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 30.05.2025-100001689, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 22 000 грн. строком на 184 дні зі сплатою процентів та інших платежів, визначених договором. Факт укладення договору, а також отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які відповідачем не спростовані.
Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язався своєчасно повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом, а також інші передбачені договором платежі, зокрема комісію та неустойку у разі порушення зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 68 253 грн. 48 коп., яка складається із: 22 000 грн. 00 коп. основного боргу, 33 660 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом, 1 593 грн. 48 коп. комісії, 11 000 грн. 00 коп. неустойки.
Разом з тим, з поданого відповідачем відзиву та долучених до нього матеріалів вбачається, що останній частково визнає наявність заборгованості за кредитним договором, однак заперечує проти нарахування та стягнення комісії і неустойки, посилаючись на їх невідповідність вимогам законодавства. Відповідач також зазначає, що здійснював часткові платежі на погашення заборгованості, які позивачем були зараховані, у тому числі, на погашення комісії.
Оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та неналежного виконання ним зобов'язань за договором є доведеними та не викликають сумнівів, у зв'язку з чим між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання за кредитним договором та відповідальністю за його порушення.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статі 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 30 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.05.2025-100001689 шляхом підписання договору електронним підписом Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору від 30 травня 2025 року позивачем були виконані, а саме відповідачу надано кредит .
Натомість, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого станом на дату подачі позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 68 253 грн. 48 коп., яка складається із: 22 000 грн. 00 коп. основного боргу, 33 660 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом, 1 593 грн. 48 коп. комісії, 11 000 грн. 00 коп. неустойки.
Суд дійшов висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за кредитним договором у сумі 22 000 грн. 00 коп., однак він належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору про надання фінансового кредиту).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 22 000 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 33 660 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 11 000 грн. 00 коп., суд зазначає таке.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 11 000 грн. 00 коп. за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Крім того, позивачем неправомірно нараховувалася комісія згідно з договором № 30.05.2025-100001689 від 30.05.2025 в розмірі 1 593 грн. 48 коп.
Так, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Положення кредитного договору від 30.05.2025 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитним договором № 30.05.2025-100001689 від 30.05.2025 з відповідача підлягає стягненню 55 660 грн. 00 коп., а саме, 22 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, та 33 660 грн. 00 коп. нараховані проценти.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
У зв'язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 171 грн. 15 коп. судового збору (55660,0*2662,40/68253,48).
На підставі викладеного ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.05.2025-100001689 від 30 травня 2025 року у розмірі 55 660 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 копійок, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, суми заборгованості за процентами у розмірі 33 660 (тридцять три тисячі шістсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одна) гривня 15 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА