Справа № 565/425/26
Провадження № 2/565/446/26
24 квітня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору,
ТОВ «Він Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1 662,25 доларів США збитків в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі 565/111/13-ц, 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 06 березня 2013 року Кузнецовський міський суд Рівненської області ухвалив рішення у справі №565/111/13-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа - Банк» заборгованість за кредитним договором №700005772 від 17 квітня 2008 року у розмірі 18486,24 дол. США. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Вказане рішення не виконувалось відповідачем у період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року.
Кредитний договір №700005772 від 17 квітня 2008 року укладено між АТ «Альфа- Банк» та ОСОБА_1 . У подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №2016-3АБ/ДГ від 26 вересня 2016 року. Кузнецовський міський суд Рівненської області постановив ухвалу у справі №565/111/13-ц, якою підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором №700005772 від 17 квітня 2008 року до ТОВ «ФК Довіра та Гарантія».
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦПК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи наявність непогашеної заборгованості в іноземній валюті до неї застосовується нарахування виключно 3% річних.
З урахуванням зазначеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №565/111/13-ц у розмірі 1 662,25 доларів США.
Ухвалою суду від 20 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 квітня 2026 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Він Фінанс», у заяві зазначено, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Згідно із ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.
Позивачем надано суду рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 березня 2013 року у справі №565/111/13-ц згідно з яким стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» 147 760,52 грн, що за курсом Національного банку України на 18 жовтня 2012 року еквівалентно 18486,24 доларам США, та ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2017 року у справі №565/111/13-ц відповідно до якої замінено стягувача ПАТ «Альфа-Банк» правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа виданого 09 квітня 2013 року Кузнецовським міським судом Рівненської області по справі №565/111/13-ц за позовом ПАТ «Альфа- Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Вказані рішення та ухвала містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20, від 24 жовтня 2024 року у справі №752/8103/13-ц.
З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 березня 2013 року у справі №565/111/13-ц стягнуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» 147 760,52 грн, що за курсом Національного банку України на 18 жовтня 2012 року еквівалентно 18486,24 доларам США.
Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2017 року у справі №565/111/13-ц замінено стягувача ПАТ «Альфа-Банк» правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа виданого 09 квітня 2013 року Кузнецовським міським судом Рівненської області по справі №565/111/13-ц за позовом ПАТ «Альфа- Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Згідно з розрахунком, що міститься у позовній заяві, розмір 3% від простроченої суми за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року становить1 662,25 доларів США.
З протоколу №1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року убачається, що прийнято рішення про зміну найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15).
У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц).
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов'язання, слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Подібний висновок викладено у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №754/511/23 зазначено, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).
Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.
Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред'явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово.
У разі пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання та відмови суду у поновленні цього строку стягувач з огляду на принцип добросовісності учасників цивільного процесу у користуванні своїми процесуальними правами втрачає право на вжиття щодо боржника заходів, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.
Також зазначила, що будучи позивачем у справі та стягувачем за виконавчим документом, особа не може бути необізнаною з наявністю провадження у вказаній справі та із встановленим законом строком для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Реалізація своїх процесуальних прав у цьому випадку залежить виключно від волі самого кредитора (позивача, стягувача). Крім того, зауважила, що можливі аргументи на користь стягувача про те, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, у цьому випадку не можуть вважатись доречними, оскільки саме надання стягувачу можливості постійно пред'являти вимоги до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, буде суперечити принципу правової визначеності.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, визначене частиною другою статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного зобов'язанням, тобто залежить від основного, поділяє його долю, нерозривно пов'язане з ним. Відповідно й вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є додатковою до основної вимоги.
Згідно із ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази пред'явлення виконавчого листа виданого судом на виконання рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області у справі №565/111-13-ц до виконання та наявності виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
Оскільки позивач не довів наявності невиконаного грошового зобов'язання, зокрема не надав доказів на підтвердження факту відкриття виконавчого провадження тобто, наявності права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м.Київ, ЄДРПОУ 38750239).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Г.В. Бренчук