Провадження № 2/537/1388/2026
Справа № 537/2002/26
21.04.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1844441 від 21.05.2025 року у розмірі 11192 грн, а також сплаченої суми судового збору - 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог вказав, що 21.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 184441 на суму 12 163,00 грн. На виконання умов Кредитного договору, 21.05.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 5355-28XX-XXXX-3495 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.
10.10.2025 Первісний кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору факторингу 1, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
При укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, відповідач під час укладення кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов кредитного договору відповідачем не висловлювалося, а також він погодився, що зміст кредитного договору не порушує його законних прав та інтересів, що підтверджується його електронним підписом. Нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося виключно первісним кредитором. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено позивачу, відображена у Реєстрі прав вимоги № 3 від 03.12.2025. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 12 392,00 грн, яка складається з: 7 751,42 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 040,58 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 400,00 грн - заборгованість по комісії; 1 200,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 03.12.2025 - 20.02.2026 Однак вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв'язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 11 192,00 грн.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.03.2026 року цивільну справу за означеним вище позовом прийнято до провадження та призначено судове засідання. Також задоволено клопотання про витребування доказів, а саме інформації у банка емітента стосовно підтвердження зарахування коштів на картку №5355-28XX-XXXX-3495 відповідача.
20.04.2026 року до суду від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду від 31.03.2026 року надійшла інформація про те, що у Банку на ім'я ОСОБА_1 булав випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 , та 21.05.2025 року о 16:15:40 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 9000,62 грн через сервіс іншого банку.
У судове засідання позивач ТОВ «Юніт Капітал» свого представника не направив, однак у позовній заяві прохав, в разі неявки представника, розгляд справи проводити за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, правом на подання відзиву не скористалася.
Враховуючи, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання без повідомлення причини своєї неявки та з урахуванням клопотання позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести судовий розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 184441 відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором надати Позичальнику грошові кошти а Позичальнк зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Відповідно до п.2.2.1 Договору сума кредиту становить 12163,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 9000,62 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3162,38 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Згідно п. 2.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Згідно п. 2.4. Договору Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Згідно п. 2.5. Договору комісія за надання кредиту складає 3162,38 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Згідно до 2.6. Договору загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 21.05.2025 р. (дата надання кредиту) по 27.08.2025 р. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів. Згідно з п. 2.7. Договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 10767,38 грн. Денна процентна ставка складає : 10767,38 грн. / 12163.00 грн. / 98 днів * 100 % = 0,9033 % /день. Згідно з п. 2.9. 1. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 22930,38 грн.
Як вбачається з Договору №241784905 від 04.06.2021 року, останній підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71eb2a4a.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, що вбачається з підписаних нею одноразовим ідентифікатором документів та погодилася з ними.
Також, матеріали справи містять докази щодо перерахування ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» ОСОБА_1 коштів за договором про споживчий кредит №184441 від 21.05.2025 року у сумі 9000,62 грн., зокрема, відповідь від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду від 31.03.2026 року, згідно якої у Банку на ім'я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 та 21.05.2025 року о 16:15:40 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 9000,62 грн через сервіс іншого банку.
Відповідно до договору про споживчий кредит №184441 від 21.05.2025 року ОСОБА_1 , вказано платіжну картку № НОМЕР_1 .
Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» належним чином виконало свої зобов'язання за договором про споживчий кредит №184441 від 21.05.2025 року, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у визначеному розмірі та на погоджених умовах. Водночас відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 12393 грн 00 коп.
Стосовно поданих позивачем договорів факторингу та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДІПЛЮС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №10102025 згідно умов якого, а також відповідно до Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до Договору факторингу 1, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 184441 від 21.05.2025 року.
Пунктом 2.1. Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 року передбачено, що згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Право Вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленої в Додатку №3. (п. 4.1. Договору факторингу). Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання передачі Реєстру прав вимог (п.3.1.2. Договору факторингу).
Згідно акту приймання передачі Реєстру прав вимог №3 до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 року, згідно вимог п.4.1. Договору факторингу Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр прав вимог від 03.12.2025 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору.
Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 року Реєстр прав вимог №3, до ТОВ «Юніт Капітал» переходить право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №184441 від 21.05.2025 року у сумі 12392,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7751,42 грн; заборгованість за відсотками становить 3040,58 грн; заборгованість по комісії 400,00 грн; заборгованість по штрафах/ пені 1200 грн.
Згідно платіжної інструкції №745 від 09.12.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» 1929108,54 грн в рахунок фінансування згідно з Договором факторингу №10102025 від 10.10.2025 року.
Як вказувалося раніше кредитодавцем були виконані умови договору та перераховані грошові кошти у розмірі 9000,62 грн. на рахунок позичальника, що підтверджується матеріалами справи. Натомість відповідач свого обов'язку по поверненню отриманих коштів належним чином не виконав.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та виписки з особового рахунку за період 03.12.2025 - 20.02.2026 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить - 12 392,00 грн, яка складається з: 7 751,42 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 040,58 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 400,00 грн - заборгованість по комісії; 1 200,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Однак вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову позивачем не заявляються, у зв'язку з чим загальний розмір грошових вимог які позивач просить стягнути становить 11 192,00 грн..
Судом встановлено, що відповідач ознайомилася з умовами кредитування, які викладені у кредитному договорі та додатках до нього, та погодилася з вказаними умовами. Підписала договір електронним ідентифікатором. Кошти за кредитним договором отримала, однак вчасно та у повному розмірі не повернула та не сплатила відсотки за користування коштами. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подала.
Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі - 2662,40 грн.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно матеріалів справи до позову долучені такі документи, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу АБ «Тимошенко та партнери»: договір про надання правничої допомоги №20/10/26-02 від 20.01.2026, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/10/26-02 від 20.01.2026, довіреність ТОВ «Юніт Капітал», додаткова угода №25771505990 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/10/26-02 від 20.01.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026, згідно якого вартість наданої правової допомоги позивачу становить 7000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі №922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Суд, досліджуючи надані докази здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. вважає, що вони не є виправданими витратами та не є справедливим по відношенню до іншої сторони, тому такі витрати не можуть бути враховані в повному обсязі при розподілі судових витрат, понесених стороною, адже складання адвокатом процесуальних документів в даній справі не потребувало значної кількості часу та вивчення судової практики, оскільки вказані позовні заяви в інтересах фінансових установ є стандартними та базуються на аналогічних обставинах справи, умовах кредитних договорів і нормах законодавства, та з огляду усталеність судової практики зі спірного питання, що не потребувало додаткового аналізу документів та доказів, такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, час витрачений адвокатом на надання правничої допомоги та обсяг наданих послуг, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому суд зменшує такі витрати на суму до 3500 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 512, 514-517 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 184441 від 21.05.2025 у розмірі 11 192,00 грн., яка складається з 7 751,42 грн. заборгованості за тілом, 3 040,58 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 400,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич