Справа № 530/833/26
НП 2-о/530/47/26
ІМЕнЕМ УКРАїНИ
"22" квітня 2026 р. Суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В. розглянувши матеріали заяви представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, -
20 квітня 2026 року через електронний суд представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про розірвання шлюбу.
Дослідивши матеріали заяви, суддя вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати строк для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
Згідно з ч.4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Дана норма закону стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв'язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно із п. 3 Постанови Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК.
Пленум Верховного Суду України у п. 4Постанови від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, оскільки розгляд справи провадиться в межах з заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно з ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. У заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК. У заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу.
Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Окремо слід звернути увагу на те, що на відміну від позову про розірвання шлюбу, який може бути пред'явленим одним із подружжя, спільна заява подружжя про розірвання шлюбу подається до суду за підписами обох із подружжя.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від шлюбу який вона бажає розірвати дітей не має, заява подана лише нею, що не може вважатись спільною заявою подружжя на розірвання шлюбу, тому дана справа не може бути розглянута у порядку окремого провадження оскільки суперечить вимогам ч. 3 ст. 293 ЦПК України .
Також матеріали поданої заяви не містять персональних даних другого з подружжя (ПІБ, дата народження), відомостей про його зареєстроване місце проживання, РНОКПП та контактного телефону.
Разом з тим, у поданій заяві відсутнє обґрунтування звернення ОСОБА_1 із заявою до суду про розірвання шлюбу.
Суддя звертає увагу ОСОБА_1 на те, що на відміну від позову про розірвання шлюбу, який може бути пред'явленим одним із подружжя, спільна заява подружжя про розірвання шлюбу може бути подана в порядку окремого провадження відповідно до ст.293 ЦПК України та ст.109 СК України за підписами обох із подружжя з обов'язковою умовою, що це подружжя має неповнолітніх дітей та разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Натомість заява ОСОБА_1 подана лише нею, що не може вважатись спільною заявою подружжя на розірвання шлюбу.
За таких обставин останній необхідно визначитися із процесуальним порядком подання відповідної заяви, зокрема подати позовну заяву в порядку позовного а не окремого провадження.
Крім того, відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року до позовної заяви про розірвання шлюбу має додаватися оригінал свідоцтва про шлюб, тому позивачу необхідно додати до матеріалів справи оригінал свідоцтва про шлюб.
Однак, до позовної заяви не додано оригінал свідоцтва про шлюб.
Оригінал свідоцтва про шлюб є обов'язковим письмовим доказом для цієї категорії справ, оскільки замість оригіналу зазначеного документа у разі задоволення позову видається судове рішення про розірвання шлюбу.
Суд роз'яснює, у разі, якщо оригінал свідоцтва про шлюб було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, позивач не позбавлений можливості отримати його дублікат, звернувшись до органів реєстрації актів цивільного стану.
Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261 ,353 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя -залишити без руху.
Надати десятиденний строк для усунення недоліків заяви, який починає рахуватися з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику , що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Ситник