Справа № 159/2164/26
Провадження № 1-кс/159/505/26
21 квітня 2026 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , представниці СД Ковельського РУП ОСОБА_5 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 13.03.2026 про закриття кримінального провадження,
10.04.2026 до слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали скарги представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 та заявника ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 13.03.2026.
Скарга мотивована тим, що на думку заявника прийняте дізнавачем рішення є незаконним, безпідставним та з порушенням кримінально-процесуального законодавства. Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження старший дізнавач ОСОБА_6 мотивував це тим, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 , заподіяно ОСОБА_8 внаслідок неумисного фізичного контакту, а не цілеспрямованого удару. Заявник вважає, що досудове розслідування проведено упереджено та неповно, висновок про відсутність складу кримінального правопорушення зроблено на підставі припущень на користь ОСОБА_8 і на підставі лише його тверджень, оскільки він із зрозумілих причин намагається уникнути відповідальності. Інші процесуальні дії для перевірки цих показів не вживались, доводи ОСОБА_7 , наведені при допиті в якості потерпілої, та покази ОСОБА_8 не перевірялись. На думку заявника, дізнавачем проведено формальні допити працівників поліції, які забезпечували охорону громадського порядку в день події, допитано окремих громадян, які є знайомими і друзями ОСОБА_8 , які не бачили моменту заподіяння тілесних ушкоджень. Огляду наданого відео та його аналізу з залученням експертів не проведено, експертна оцінка можливості отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень в результаті відображених нa цьому відео дій ОСОБА_8 не надавалась. Сам факт отримання тілесних ушкоджень, який належним чином зафіксовано в медичній документації і у висновку СМЕ не знайшов будь-якого переконливого пояснення зі сторони органу досудового розслідування, оскільки старший дізнавач ОСОБА_6 мотивував своє рішення лише особистими домислами, а не встановленими у результаті процесуальних дій фактами. Просить постанову про закриття провадження скасувати.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.04.2026 відкрито провадження за скаргою.
15.04.2026 судове засідання відкладено за клопотання старшого дізнавача ОСОБА_6 .
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 , та представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали, просили постанову про закриття кримінального провадження скасувати.
В судовому засіданні представниця СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 заперечувала проти скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали та матеріали кримінального провадження №12025035550000201 від 11.06.2025, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження. Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що 10.06.2025 неповнолітня ОСОБА_7 звернулася з заявою до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 125 КК України, а саме нанесення їй ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
11.06.2025 розпочато кримінальне провадження за №12025035550000201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
13.03.2026 старшим дізнавачем СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_6 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12025035550000201 від 11.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).
Відповідно до частини 2 статті 9 КПК законність полягає в тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно зі статтею 25 КПК публічність передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Закриття кримінального провадження є одним зі способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (стаття 110 КПК України).
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних, бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства ( рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.
У контексті міжнародного права, зокрема, рішень ЄСПЛ, постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку статті 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
В постанові про закриття кримінального провадження дізнавачем зазначено, що за результатом проведених слідчих (розшукових) дій факт нанесення умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 неповнолітній потерпілій ОСОБА_7 поза розумним сумнівом не знайшов свого підтвердження. Тілесні ушкодження на тілі неповнолітньої потерпілої утворились внаслідок ненавмисного фізичного контакту, а не цілеспрямованого удару. Тому, враховуючи вищевикладене, в даній події відсутня суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 125 КК України і кримінальне провадження за вищевказаним фактом підлягає закриттю зa відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що в постанові дізнавача про закриття кримінального провадження не викладені всі підстави, які виключають провадження і обумовлюють її закриття. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки дізнавачем, слідчим, прокурором показань, речей і документів, що стосується провадження, у їх сукупності.
На думку слідчого судді, розслідування кримінального провадження дізнавачем було проведено поверхово без дослідження та оцінки всіх обставин кримінального провадження.
Слідчий суддя, виходячи з частини 4 статті 40-1 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) дізнавачу у провадженні на здійснення слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування й він не може переймати на себе функції дізнання (п. 18 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що дізнання зобов'язане провести у провадженні такий комплекс процесуальних дій, який би не залишав місце жодним сумнівам, а зроблені висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть ретельно вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані (рішення ЄСПЛ у справі «Михалков та інші проти України» від 13.01.2013 року, рішення у справі «Шевченко проти України» від 04 квітня 2006 року). Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки для закриття кримінальної справи, або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Асьонов та інші проти Болгарії» від 8 жовтня 1998 року).
З врахуванням вищезазначеного, слідчий суддя приходить до висновку, що дізнавач передчасно прийняв рішення про встановлення обставин, відповідно до ст. 284 КПК України, які на його думку виключають в діянні склад кримінального правопорушення, а тому постанова старшого дізнавача СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_6 від 30.03.2026 про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.303, 306-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити.
Постанову дізнавача СД Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 13.03.2026 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025035550000201 від 02.07.2025 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 24.04.2026 о 15 год 20хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1