24 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/11389/25 пров. № А/857/54154/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі №140/11389/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
суддя у І інстанції Стецик Н.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 № 032150002447 від 29.09.2025 винесене Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області; зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу період роботи в Комітеті профсоюзу на Володимир-Волинській меблевій фабриці на посаді завідуючого клубом з 18.01.1989 по 28.09.1992 р. та період отримання допомоги по безробіттю за період з 28.12.1992 по 12.09.1993 р., та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.09.2025 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ГУ ПФУ у Волинській області про надання інформації про страховий стаж, який не було враховано при призначенні пенсії, що був зазначений у трудовій книжці позивача. Відповідно до листа ГУ ПФУ у Волинській області від 08.09.2025 №0300-0202-8/58658 “Про надання інформації» була отримана наступна інформація про трудовий стаж, який не було враховано відповідачем при обчисленні пенсії: період роботи з 18.01.1989 по 28.09.1992 та період отримання допомоги по безробіттю з 28.12.1992 по 12.09.1993, на підставі даних трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи здійснено з порушенням. 21.09.2025 р. через особистий кабінет на офіційному вебпорталі ПФУ позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії додавши до неї копію своєї трудової книжки НОМЕР_1 , де вказані періоди трудового стажу були зазначені, а саме: період роботи в Комітеті профсоюзу на Володимир-Волинській меблевій фабриці на посаді завідуючого клубом з 18.01.1989 по 28.09.1992 р. та період отримання допомоги по безробіттю за період з 28.12.1992 по 12.09.1993 р. Окрім того, до заяви про перерахунок пенсії було додано довідку Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості про дохід з грудня 1992 по вересень 1993 р. № 327/29.3-03 від 26.03.2020 р. та відповідь на адвокатський запит ГУ ПФУ у Волинській області від 08.09.2025 р. № 0300-0202- 8/58658 “Про надання інформації» про неврахування стажу при обчисленні пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №032150002447 від 29.05.2025, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. Таку позицію органу Пенсійного фонду позивач вважає протиправною.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.09.2025 №032150002447 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 18.01.1989 по 28.09.1992 та період отримання допомоги по безробіттю з 28.12.1992 по 12.09.1993, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 збір у сумі 3968,96 грн.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач послався на невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підстав для зарахування спірних періодів стажу немає. Також заперечує проти стягнення з апелянта витрат на правничу допомогу.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до листа ГУ ПФУ у Волинській області від 08.09.2025 №0300-0202- 8/58658 “Про надання інформації» була отримана наступна інформація про трудовий стаж який не було враховано відповідачем при обчисленні пенсії: період роботи з 18.01.1989 по 28.09.1992 та період отримання допомоги по безробіттю з 28.12.1992 по 12.09.1993, на підставі даних трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи здійснено з порушенням.
Відповідно до документів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 29 років 03 місяці 17 днів.
21.09.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про перерахунок пенсії.
29.09.2025 ГУ ПФУ в Закарпатській області рішенням №032150002447 відмовило у перерахунку пенсії по віку в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.13).
Зазначено, що для проведення перерахунку пенсії заявником було додано довідку №327/29.3-03 від 26.03.2020 видану Волинським обласним центром зайнятості, яка не підтверджена первинними документами.
Отже, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за віком.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Тобто першочерговим документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення та листа ГУ ПФУ, до страхового стажу позивача не зарахований період з 18.01.1989 по 28.09.1992, оскільки записи здійснено з порушенням та період отримання допомоги по безробіттю з 28.12.1992 по 12.09.1993, довідка №327/29.3-03 від 26.03.2020 видана Волинським обласним центром зайнятості не підтверджена первинними документами.
Апеляційним судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1981, оформлену на ОСОБА_1 , з якої слідує, що розділ “Відомості про роботу» містить запис щодо її трудової діяльності у спірні періоди: з 18.01.1989 по 28.09.1992 на посаді завідуючої клубу Комітету профсоюзу Володимир-Волинської мебельної фабрики (записи №5, №6).
Що стосується даного періоду роботи позивача в Комітеті профсоюзу Володимир-Волинської мебельної фабрики, то записи про прийняття та звільнення з роботи містять дати прийому, звільнення з роботи, а також завірені підписом відповідальної особи та печаткою.
Вказані записи викладені в хронологічному порядку, є чіткими та скріплені печатками, під записом про звільнення.
Дані періоди не зараховані до страхового стажу, оскільки у записі про звільнення за №6 не зазначено на якій підставі зроблений запис, не вказано номер та дату наказу, на що посилається апелянт.
Такий мотив рішення про відмову у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу апеляційний суд оцінює критично, оскільки відповідний запис у трудовій книжці завірений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.
Дійсно, у записі про звільнення за №6 не зазначено на якій підставі зроблений запис. Однак, виявлена відповідачем відсутність підстави (номеру наказу звільнення) не свідчить про його недійсність, оскільки, як вбачається з трудової книжки позивача, у ній містяться записи про прийом та звільнення з роботи, записи зроблені в хронологічному порядку, та завірені печатками з підписами відповідальних осіб, що свідчить про періоди роботи ОСОБА_1 в даній організації.
Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача, а також твердження відповідача щодо того, що записи здійснено з порушенням, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача.
Відповідні записи у трудовій книжці у спірних періодах відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58).
До набрання чинності вищевказаної Інструкції, раніше діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. (далі Інструкція №162).
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985) (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Пунктом 8.1 Інструкції №162 визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.173 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців» (СП СРСР, 1973, №21, ст. 115).
Згідно з п. 18 цієї Постанови відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Певні недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для незарахування окремого періоду роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, отримання допомоги по безробіттю, а не правильність заповнення трудової книжки.
Так, окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “ІНФОРМАЦІЯ_2».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У графі 3 розділу “Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. . Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що заповнюється трудова книжка відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Наявність певних дефектів при заповненні трудової книжки не є підставою вважати про відсутність страхового (трудового) стажу в позивача за спірні періоди.
У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу за спірний період записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її страхового (трудового) стажу.
Що стосується періоду отримання допомоги по безробіттю з 28.12.1992 по 12.09.1993, слід зазначити наступне.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1981, позивачу у період з 28.12.1992 по 12.09.1993 призначено допомогу по безробіттю (записи №7, №8) (а.с.25, 25-зворот).
До заяви про перерахунок пенсії позивачем було додано довідку Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості про дохід з грудня 1992 по вересень 1993 р № 327/29.3-03 від 26.03.2020 (а.с.22).
Відповідно до приписів статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з частиною першою статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення», підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі, щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №442/5949/16-а.
Матеріали справи не містять доказів вчинення ГУ ПФУ в Закарпатській області дій, спрямованих на здійснення перевірки допустимості документів, поданих ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії, зокрема, звернення до суб'єкта видачі довідок з метою проведення такої перевірки. При цьому неможливість проведення відповідної перевірки відповідачем не дає підстав для відмови у врахуванні відповідних документів.
Апелянтом не надано до суду жодного доказу, який би спростовував інформацію, викладену в довідці Володимир-Волинської міськрайонної філії Волинського обласного центру зайнятості № 327/29.3-03 від 26.03.2020.
Відтак, період роботи позивача з 18.01.1989 по 28.09.1992 на посаді завідуючої клубу Комітету профсоюзу Володимир-Волинської мебельної фабрики та період отримання допомоги по безробіттю з 28.12.1992 по 12.09.1993, повинен бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, судом першої інстанції підставно визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.09.2025 №032150002447 про відмову в перерахунку пенсії; зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 18.01.1989 по 28.09.1992 та період отримання допомоги по безробіттю з 28.12.1992 по 12.09.1993 та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії, з урахуванням правової оцінки суду.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 22.08.2025 №22/08/25-01, укладений між адвокатом Рабушко В.С. та позивачем ОСОБА_1 , акт здачі-приймання робіт №1 до Договору №22/08/25-01 (а.с.9-11).
В акті здачі-приймання робіт №1 до Договору №22/08/25-01 зазначено, що загальна вартість роботи (послуг), виконаної (наданих) адвокатом на момент підписання даного акту становить 4000,00 грн.
Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для подальшого зменшення вказаної суми.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Згідно статі 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі №140/11389/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук