про повернення апеляційної скарги
Справа № 560/21421/25
24 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК ОІЛ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 08 квітня 2026 року залишено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
14 квітня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Хмельницькій області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року подану заяву задоволено частково та продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на три дні з дня отримання копії цієї ухвали.
23.04.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла чергова заява Головного управління ДПС у Хмельницькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апелянт зазначає, що зважаючи на майновий стан Головного управління ДПС у Хмельницькій області, внаслідок впровадження воєнного стану, за рахунком за КВЕК 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору) в умовах воєнного стану фінансування суттєво обмежене. Відтак, контролюючий орган об'єктивно позбавлений можливості щодо сплати судового збору в усіх судових справах. Тому, на думку заявника, йому необхідний додатковий час з метою надання документу про сплату судового збору.
Розглянувши подану повторно заяву щодо продовження процесуального строку, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною 1 ст. 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи наведене, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, скаржник не є суб'єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі» вказав, що “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Отже, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб'єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Таким чином, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може бути достатньою підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 121 КАС України продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком суду та здійснюється за наявності поважних причин, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання повторної заяви не зумовлює обов'язку суду безумовно продовжувати процесуальний строк. Таке продовження можливе виключно за наявності належно підтверджених, об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали виконанню вимог попередніх ухвал суду.
Разом з тим, у поданій повторно заяві апелянт не навів нових обставин, відмінних від тих, яким попередньо вже було надано оцінку судом.
Суд апеляційної інстанції вкотре звертає увагу, що обов'язок зі сплати судового збору є передбачуваним і таким, що залежить від належної організації діяльності апелянта, а тому сам по собі не може вважатися поважною причиною для неодноразового продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.
Крім того, суд уже скористався своїм дискреційним повноваженням та надав апелянту додатковий строк для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Проте апелянт не вжив належних заходів для усунення недоліків навіть у межах продовженого строку.
Згідно зі статтею 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Систематичне ініціювання питання про продовження строків без наявності достатніх для цього підстав призводить до затягування судового розгляду, що також суперечить принципам правової визначеності та розумності строків розгляду справи, які є складовими права на справедливий суд.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення повторної заяви апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Отже, Головне управління ДПС у Хмельницькій області мало обов'язок усунути недоліки апеляційної скарги з урахуванням продовженого судом процесуального строку до 24.04.2026.
Проте, станом на дату постановлення цієї ухвали такі недоліки усунуті не були.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, у відповідності до яких якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається особі, яка її подала. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. 6 ст. 298 КАС України).
За наведених обставин, оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху у встановлений судом строк, колегія суддів доходить висновку про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
2. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.