Справа № 120/11665/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
23 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 позов задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві з 01.07.2021 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
До суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Заява обґрунтовується тим, що всупереч судовому рішенню, яке набрало законної сили, відповідач не здійснює нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. Як вбачається із листа ГУ ПФУ в м.Києві від 12.09.2025 доплата була нарахована, але не виплачується, оскільки після виконання рішення суду визначається з урахуванням обмеження максимального розміру. На думку заявника, зазначені дії відповідача є свідченням невиконання ухваленого судом рішення, а тому звертається до суду з цією заявою щодо встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №120/11665/24.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення процесуального питання.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що незгода ж заявника із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, вказує на те, що вирішення порушених питань можливе у спосіб ухвалення рішення суду за наслідком розгляду нових позовних вимог у порядку позовного провадження, а не у спосіб судового контролю за виконанням судового рішення, яке у відповідній частині вже є виконаним.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Абзацом 1 ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зі змісту статті 370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Зокрема, відповідно до частинами 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, а якщо не виконано то причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Під час розгляду цієї заяви щодо встановлення судового контролю судом з'ясовано, що підставою звернення до суду з позовом у цій справі були протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Тобто, спір стосувався правовідносин щодо відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачеві вказаної щомісячної доплати в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713.
У свою чергу рішенням суду від 21.03.2025 у справі № 120/11665/24 поновлено право позивача та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві з 01.07.2021 здійснити нарахування та виплату позивачу відповідну щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивача з 19.11.2022 з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з Постановою № 713, а також донараховано заборговану у зв'язку з цим пенсію в сумі 20800 грн. за період з 19.11.2022 по 30.09.2023.
При цьому, відповідно до наданого відповідачем копії перерахунку пенсії з 01.07.2021 по пенсійній справі позивача № ФА133801-Міноборони вбачається, що з 01.07.2021 позивачу розраховано пенсію з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн., встановленої за даним рішенням суду, у зв'язку з чим загальний розмір пенсії становить 31992,56 грн. (з урахуванням максимального розміру пенсії - 18540,00 грн.).
Таким чином викладені у заяві позивача про встановлення судового контролю доводи про те, що з 01.07.2021 відповідач не здійснював нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн. є безпідставними.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що має місце невиконання пенсійним органом рішення суду від 21.03.2025 у справі №120/11665/24 в частині нездійснення обрахунку з 01.07.2021 пенсії позивачу з урахуванням щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713.
Щодо протиправного обмеження пенсії максимальним розміром з 01.07.2021, на що посилається апелянт, то судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що такі обставини не були і не могли бути предметом судового розгляду та виникли вже після виконання відповідачем рішення суду.
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 320/10690/23 зобов'язано виплачувати пенсію позивачу без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.04.2019. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 320/47690/23 зобов'язано виплачувати пенсію позивачу без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.03.2023.
Так, на виконання рішення суду у справі №120/11665/24 Головним управлінням проведено розрахунок пенсії позивача з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати, передбаченої Постановою №713, та станом на 01.07.2021 розмір пенсії становить 31992,56 грн., тобто суттєво збільшився. У той же час позивачу виплачується пенсія з урахуванням щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, однак до виплати застосовано обмеження максимальним розміром, та становить 18540,00 грн.
Проте доводи апеляційної скарги гне містять належного спростування висновку суду першої інстанції про те, що вказані вище обставини не були предметом дослідження у даній справі та виникли вже після виконання відповідачем рішення суду у справі № 120/11665/24.
Норми статтей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у такій справі.
Враховуючи, що в спірному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснило нарахування та виплату позивачу з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., як про те зазначалось в резолютивній частині рішення суду від 21.03.2025 у справі № 120/11665/24, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що в цій частині судове рішення у справі виконано відповідачем у той спосіб, який визначено цим рішенням.
За наведених обставин відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення.
Незгода ж заявника із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, вказує на те, що вирішення порушених питань можливе у спосіб ухвалення рішення суду за наслідком розгляду нових позовних вимог у порядку позовного провадження, а не у спосіб судового контролю за виконанням судового рішення, яке у відповідній частині вже є виконаним.
В даному випадку суд роз'яснює позивачу, що якщо він вважає, що за наслідками нових подій чи обставин, які мали місце після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/11665/24 та його виконання, відповідачем під час перерахунків його пенсії обмежено пенсію максимальним розміром, то він не позбавлений можливості звернутися до суду із новою позовною заявою про оскарження цих рішень чи дій суб'єкта владних повноважень в загальному порядку.
Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про який просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі, а тому не можуть бути предметом виконання судового рішення від 21.03.2025.
А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових та фактичних підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №120/11665/24.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.