Справа № 240/14250/25
Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
24 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Боровицького О. А. Білої Л.М.
секретаря судового засідання: Товстун Н.M.,
за участю:
представника позивача: Левченко Світлани Миколаївни
представників відповідача: Голоба Вадима Олександровича, Зотова Андрія Олександровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Крім того, апелянтом було заявлено письмове клопотання про призначення судової експертизи з технічного дослідження відеозапису наданого відповідачем.
20.04.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів, а також заперечення на клопотання про проведення судової експертизи.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги, а також заявлене клопотання про призначення експертизи підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представники відповідача щодо задоволення апеляційної скарги та в задоволенні клопотання заперечували, просили суд відмовити в їх задоволенні.
Даючи оцінку заявленому клопотанню, колегія суддів вважає, що воно на даній стадії розгляду справи не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що строк на подачу адміністративного позову пропущено з поважних причин.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Житомирській області від 17.03.2022 р. №124о/с про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Вказаний спір є трудовим спором, пов'язаним із поновленням на роботі.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2, 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальним законом зобов'язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки згідно із частиною 2 статті КАС України і що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними (постанови Верховного Суду 10 лютого 2023 року по справі № 640/20580/20, від 9 листопада 2023 року у справі № 520/12478/22, від 26 квітня 2024 року у справі №160/6427/23 та інші).
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з положеннями частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначає позивач, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №815/4532/16, від 21.02.2020 у справі №420/334/19, від 20.11.2019 у справі №420/333/19, від 06.07.2020 у справі №1340/4763/18 викладено правову позицію, відповідно до якої строк звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування наказу про звільнення необхідно обчислювати з дня ознайомлення з ним.
У контексті зазначених підстав суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення особи до суду з позовом, який стосується поновлення на публічній службі, встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Колегія суддів зазначає, що порядок вручення наказу про звільнення з Національної поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Положенням про проходження служби.
Вказаними нормативно правовими актами передбачено, що поліцейського ознайомлюють з наказом про звільнення під підпис.
У день звільнення (або в день видання наказу) працівнику кадрового забезпечення або безпосередньому керівнику належить вручити копію наказу про звільнення.
У трудову книжку (якщо вона зберігалася в органі) та особову справу вносяться записи про звільнення із зазначенням підстави згідно із законом.
У постанові від 06 липня 2020 року у справі №1340/4763/18 Верховний Суд зазначив, що: «Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною першою статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Тобто, КАС України і КЗпП України передбачають, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки».
Аналогічні висновки були викладені в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №815/4532/16, від 21.02.2020 у справі №420/334/19, від 20.11.2019 у справі №420/333/19.
Саме з дня ознайомлення з відповідним наказом особа є такою, що знала або повинна була знати про порушення своїх прав.
Як вбачається з копії наказу ГУНП в Житомирській області №124 о/с від 17.03.2022 "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
При цьому апелянт зазначає, що його не було відомо про його скорочення. Копію оскаржуваного наказу було отримано на адвокатський запит поштою лише 01.05.2025, тоді позивачу і стало відомо про порушення його прав, у зв'язку з незаконним звільненням зі служби, відтак позов подано у визначений ч.5 ст. 122 КАС України строк для звернення до суду.
Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.
У спірних правовідносинах суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був знати про існування спірного наказу ще 03.06.2022 під час здійснення затримання поліцейськими ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1 . Суд першої інстанції зазначив, що працівником управління кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області було запропоновано позивачу отримати копію наказу ГУНП в Житомирській області від 17.03.2022 № 124 о/с про звільнення зі служби, трудову книжку, військовий квиток та довідку для постановки на військовий облік в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Вказані обставини на переконання суду першої інстанції підтверджуються відеозаписом наданим відповідачем до матеріалів справи.
Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції, що обставини, які були зафіксовані на відеозаписі, а саме намагання відповідачем вручити позивачу наказ про звільнення відповідають вимогам чинного законодавства.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції обмежився лише тим, що позивач після його затримання не міг не знати, що у відносинах між ним і ГУ НП в Житомирській області відбулися зміни, зокрема в частині займання посади.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено при здійсненні затриманні особи в порядку КПК здійснювати вручення особі наказу про звільнення, що свідчить про неналежність такого доказу.
Водночас суд першої інстанції не з'ясував, які саме заходи вчиняв відповідач для ознайомлення позивача з наказом про звільнення, чи були ці заходи адекватними в контексті спірних правовідносин, як наслідок, чи був (чи повинен був) позивач обізнаний про фактичні і юридичні підстави звільнення на підставі оскаржуваного наказу раніше, ніж зазначено ним у позові.
Судом апеляційної інстанції констатується той факт, що надані відповідачем до матеріалів справи докази, а саме: листи про надіслання ОСОБА_1 попередження про скорочення та можливе наступне звільнення зі служби, про ознайомлення з виконанням рішень судів, квитанція з укрпошти, копія конверту, рекомендовані повідомлення не можуть вважатись достатніми доказами, які б підтверджували належне вручення позивачу наказу від 17.03.2022 р. №124о/с, трудової книжки, військового квитка та ін. документів.
Більше того, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги факт того, що позивач з 27.03.2022, та станом на час розгляду справи, перебуває в утвореному згідно із законом добровольчому формуванні територіальної оборони згаданої вище територіальної громади, що перебуває у підпорядкуванні командира військової частини Сил Територіальної оборони ЗСУ під час дії воєнного стану згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з березня 2022 року по квітень 2025 року неодноразово перебував у відрядженнях у складі групи до місць проведення бойових дій з метою здійснення практичної допомоги в діяльності штабів військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України, що підтверджується наданою Довідкою заступника командира Добровольчого українського корпусу «Соколи полісся» Фурмана І. №091 від 01.05.2025.
Тобто вказане вкотре підтверджує обставини, що позбавили позивача можливості подати позовну заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно були непереборними, та не залежали від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили та ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду, що підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строків звернення до суду є передчасним.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідивши всіх обставин, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, поважними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Боровицький О. А. Біла Л.М.