Справа № 320/43892/25 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування пункту довідки, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 1 розділу 3.1. Описова частина довідки № 509/25 від 11.07.2025 про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої народним депутатом України ОСОБА_1 .
- визнати протиправним та скасувати підпункт 4 розділу 3.1. Описова частина довідки №509/25 від 11.07.2025 про результати повної перевірки декларації особи , уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої народним депутатом України ОСОБА_1 .
- визнати протиправним та абзаци 1, 2, 4-6 пункту 4.1. частини IV Висновки довідки №509/25 від 11.07.2025 про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої народним депутатом України ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 закрито провадження в адміністративній справі №320/43892/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування пунктів довідки.
Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач оскаржує окремі положення довідки про результати повної перевірки декларації, в якій Національним агентством з питань запобігання корупції встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей на суму, що перевищує встановлений законом поріг, у зв'язку з чим у її діях виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-2 Кримінального кодексу України, а відповідні матеріали направлено до Офісу Генерального прокурора, за результатами чого внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оцінка обставин, встановлених під час перевірки декларації, має надаватися у межах кримінального провадження органом, уповноваженим вирішувати питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, тоді як адміністративний суд не може перевіряти правомірність такої довідки, оскільки вона фактично є складовою матеріалів кримінального провадження, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України як таке, що не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що повна перевірка декларації позивача проводилась на підставі абзацу 2 частини 1 статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», а не в рамках кримінального провадження, а отже довідка є актом індивідуальної дії і може бути предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статі 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, для яких не встановлено іншого порядку судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 30.07.2020 у справі №826/3849/16 зазначив, що при визначенні юрисдикції, у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов'язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в межах даного спору оскаржує пп. 1, 4 п. 3.1 Розділу ІІІ Описової частини та абзацу 1, 2, 4-6 п. 4.1 Розділу ІV Висновки довідки № 509/25, в якій Національним агентством викладено встановлені в ході проведення повної перевірки поданої нею декларації обставини. Зокрема, зі змісту оскаржуваних пунктів довідки вбачається, що суб'єкт декларування (у даному випадку позивач) у декларації зазначила відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 5 848 972,70 грн., що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. У зв'язку з цим у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
При цьому, згідно примітки до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене статтею 366-2 КК України, належить до пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень.
Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Колегією суддів встановлено, що за результатами проведення повної перевірки декларації позивача уповноваженою особою відповідача виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-2 КК України, пов'язаного з корупційними діями.
Враховуючи, що за результатами проведення повної перевірки декларації позивача уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції виявлено ознаки правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, Національним агентством на виконання вимог частини сьомої статті 12 Закону, складено та затверджено висновок, який листом від 21.07.2025 № 41-01/62908-25 надіслано до Офісу Генерального прокурора.
У відповідь на вказаний лист Генеральний прокурор Кравченко Р.А. листом від 30.07.2025 № 05/4/1-3вих-25 (вх. № 111847/0/05-25 від 01.08.2025) повідомив Національне агентство, що за результатами розгляду висновку, складеного стосовно народного депутата України ОСОБА_1 , внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 42025000000000610 від 28.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.
Згідно із застереженнями, викладеними у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 в адміністративній справі №520/25012/21: «... Довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження, у порядку адміністративного судочинства, лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб'єктом декларування та Національним агентством лише на стадії завершення перевірки. Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності...».
За таких підстав, враховуючи, що висновки довідки містять висновок про наявність у діях суб'єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366-2 Кримінального кодексу України, а 28.07.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Щодо доводів ОСОБА_1 в частині того, що постановою у справі № 520/25012/21 Верховний Суд не формував висновки, які обов'язкові до застосування, оскільки направив справу до апеляційного суду на продовження розгляду, колегія суддів зазначає таке.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України Про запобігання корупції від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII).
Зокрема, статтею 4 Закону визначено статус НАЗК, яке згідно з частиною першою указаної норми є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Коло повноважень НАЗК окреслене у статті 11 Закону №1700-VII, відповідно до приписів підпункту 7-1 частини першої якої НАЗК здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірку декларацій суб'єктів декларування, зберігає та оприлюднює такі декларації, проводить моніторинг способу життя суб'єктів декларування.
Види контролю під час перевірки декларацій визначені ст.51-1 Закону №1700-VІІ.
Повна перевірка декларацій НАЗК здійснюється відповідно до положень статті 51-3 Закону №1700-VІІ, якою, серед іншого, передбачено, що повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Процедуру проведення НАЗК повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначає Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений наказом НАЗК від 29 січня 2021 року №26/21 (далі - Порядок №26/21).
Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку №26/21 за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.
Пунктом 2 розділу VI Порядку №26/21 установлено, що довідка повинна містити таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб'єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами повної перевірки.
Пунктом 6 розділу VI Порядку №26/21 передбачено, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.
За правилами пунктів 9-10 розділу ІІІ Порядку №26/21 у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування. На офіційному веб-сайті НАЗК оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону №1700-VII.
Колегія суддів зазначає, що правомірність довідки Національного агентства з питань запобігання корупції, складеної за наслідками повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за певних умов може бути перевірена в порядку адміністративного судочинства, оскільки така довідка є рішенням суб'єкта владних повноважень. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постановах у справах № 640/29515/21, №240/24844/21, №160/4098/22 та №520/25012/21, на які посилається позивач.
В той же час, Верховним Судом як раз у постанові від 23 листопада 2023 року (справа №520/25012/21) зазначено, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
Тобто, у випадку якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до певного виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), довідка про результати проведення перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу (суду), що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду юридичної відповідальності.
Сторонами у справі не заперечується, що в оскаржуваній довідці Національним агентством викладено обставини щодо недостовірних відомостей, зазначених у декларації позивача, що відрізняються від достовірних на суму 5 892 507, 32 гривні (у зв'язку з опискою - 5 848 972, 70 гривень). У зв'язку з цим у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.
За результатами розгляду матеріалів висновку, що надійшли до Офісу Генерального прокурора з Національного агентства з питань запобігання корупції, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000610 від 28.07.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією частина перша статті 366-2 КК України.
Враховуючи викладене, а саме той факт, що наразі Офісом Генерального прокурора порушено кримінальне провадження щодо обставин можливого внесення позивачем недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої функцій держави або місцевого самоврядування, суд першої інстанції правильно зазначив, що адміністративний суд не може перевіряти правомірність оскаржуваної довідки за правилами адміністративного судочинства. Надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення декларанта до певного виду відповідальності і саме в межах відповідного процесу позивач має доводити необґрунтованість висновків спірної довідки.
Матеріали повної перевірки декларації позивача є частиною матеріалів кримінального провадження та на них розповсюджується особливий режим доступу.
Колегія суддів звертає увагу на недопустимість, з огляду на завдання адміністративного судочинства, ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №160/30949/24, у якій зазначено, що у разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак кримінального правопорушення та реєстрації відповідного кримінального провадження довідка та обґрунтований висновок НАЗК стають частиною доказової бази такого провадження і не можуть бути предметом самостійного оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апелянта про те, що повна перевірка декларації позивача проводилась на підставі абзацу 2 частини 1 статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», а не в межах кримінального провадження, у зв'язку з чим довідка за результатами такої перевірки є актом індивідуальної дії та може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів не бере до уваги, оскільки сам по собі факт призначення та проведення повної перевірки декларації на підставі положень антикорупційного законодавства не виключає зв'язку відповідних правовідносин із кримінальним провадженням у разі, коли за результатами такої перевірки встановлено ознаки кримінального правопорушення та відповідні матеріали передано до органу досудового розслідування. У такому випадку матеріали перевірки стають складовою матеріалів кримінального провадження, а оцінка встановлених у довідці обставин має здійснюватися в межах кримінального процесу органом, уповноваженим вирішувати питання про наявність чи відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення.
Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду та обставини, щодо яких виникли спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно було зазначено, що цей спір не віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 23.04.2026.