Справа № 740/6965/25 Головуючий у 1 інстанції - Роздайбіда О.В.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1928177 від 30.11.2025 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП - закрити.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2025 позов задоволено:
- скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1928177 від 30 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою серії ЕГА № 1928177 від 30.11.2025 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у зв'язку із тим, що 30.11.2025 в м. Ніжин, вул. Богушевича, 2, о 07 год. 45 хв. ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила про те, що транспортний засіб марки «Нісан», д.н.з. НОМЕР_1 , перегородив вхід до котельні, заявниця не може зайти на роботу, хоча цього факту насправді не було.
Вважаючи протиправною постанову серії ЕГА № 1928177 від 30.11.2025 по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, зокрема відсутні належні та допустимі докази завідомо неправдивого виклику поліції та прямого умислу на вчинення такого правопорушення. Оскаржувана постанова не містить обґрунтування неправдивості повідомлення, посилань на докази та не підтверджує встановлення всіх обставин справи, тоді як сам факт звернення особи до поліції з метою реагування на можливе порушення не є правопорушенням і свідчить про реалізацію конституційного права на звернення. Докази у справі не підтверджують наявності умислу позивача на безпідставний виклик поліції, натомість свідчать про наявність підстав для звернення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність скасування постанови та закриття провадження у справі, а також стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. ухвалено судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ст. 183 цього Кодексу.
У ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст.ст. 73, 74 КАС України.
При цьому, об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику поліції і такі дії спрямовані на зрив нормальної роботи поліції. Тобто, правопорушник викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу правопорушника, який повідомляє певну інформацію поліції, усвідомлюючи, що така інформація є неправдивою і бажаючи даремного виїзду поліції на місце виклику.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського та перевіривши інші матеріали справи, установила, що територія, на якому здійснена стоянка вищезгаданого транспортного засобу, не є спеціально відведеним для цього місцем, оскільки не виділена дорожніми знаками 5.42.1 «Місце для стоянки» або 5.43 «Зона стоянки». Вказані обставини свідчать про можливе вчинення водієм транспортного засобу марки «Ніссан, д.н.з. НОМЕР_1 , порушення вимог ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення правил стоянки. Саме на вказане правопорушення відреагувала позивач та викликала поліцію для усунення правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності. З вказаного відеозапису також видно, що працівники поліції продемонстрували грубу та зневажливу поведінку, допустивши образливі висловлювання та некоректні зауваження в сторону заявниці. Зокрема, останній заявив, що позивачка «актріса», «Вам в театрі виступать треба», «язик заплітається», «хай посміються з Вас», «баба базарна». Працівники поліції повідомили позивачу про притягнення її до відповідальності за неправдивий виклик поліції та неодноразово наголошували, що вони вбачають в ній ознаки алкогольного сп'яніння, чим не лише проявили неповагу до неї, але й допустили психологічний тиск, використовували грубий тон, що принижує честь та гідність людини. Такі дії свідчать про перевищення допустимих меж спілкування, прояв неповаги та дискримінаційне ставлення до особи, що є неприпустимим у діяльності працівника поліції.
Також, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП не містить належного обґрунтування та посилань на докази, які б підтверджували завідомо неправдивий характер виклику поліції, а також не містить встановлення обставин, що свідчать про наявність у діях позивача прямого умислу, який є обов'язковою ознакою складу зазначеного правопорушення відповідно до статті 10 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт звернення особи до поліції із повідомленням про можливе порушення не свідчить про завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, оскільки таке звернення є реалізацією права, гарантованого статтею 40 Конституції України, а також узгоджується із завданнями та повноваженнями поліції, визначеними Законом України «Про Національну поліцію».
Більше того, досліджені судом першої інстанції докази, зокрема відеозапис події, обґрунтовано оцінені з дотриманням вимог статті 90 КАС України, та свідчать про відсутність у діях позивача умислу на безпідставний виклик поліції, натомість підтверджують наявність об'єктивних підстав для звернення до правоохоронних органів з метою реагування на можливе порушення правил дорожнього руху.
При цьому відповідачем, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не надано належних і достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, а також не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність події і складу адміністративного правопорушення у діях позивача, незаконність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження у справі є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та нормам законодавства України.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки встановлених обставин справи та неправильного тлумачення норм права, а тому не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем додано: витяг із договору доручення про надання правничої допомоги від 05 грудня 2025 року; розрахунок витрат на правничу допомогу, квитанцію на прибуткового ордеру б/н від 05.12.2025 на суму 10 000, 00 грн.
Таким чином, розмір документально підтверджених витрат на правничу допомогу становить 10 000, 00 грн.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені, зокрема, у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову (850 грн.), значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу є 3 000, 00 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2025 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 гривень та ухвалити в цій частині нове рішення, яким дані вимоги задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (проспект Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.