Справа № 320/33979/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті з 01.01.2024 доплати до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити з 01.01.2024 позивачу щомісячну доплату у розмірі 2000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.01.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.01.2024 з урахуванням 90% грошового забезпечення та подальших підвищень (змін) у розмірі пенсії.
Позов мотивовано протиправністю дій відповідача у встановленні та виплаті з 01.01.2024 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень до призначеної пенсії, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Розгляд апеляційної скарги 15.04.2026 не здійснювався, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років, відповідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
16.07.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», якою, зокрема вирішено установити з 01.07.2021 року особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 року відповідно до Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до ст.ст.13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до ст.ст.13, 21 і 36 Закону.
З 01.07.2021, на підставі цієї Постанови № 713, до пенсії позивача встановлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 320/10164/23 позов задоволено та зобов'язано ГУ ПФУ в м.Києві здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки.
На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Відтак, розмір пенсії позивача змінився, а саме збільшився на більше ніж на 2000 грн.
Після вказаного перерахунку пенсії, проведеного на виконання вищезгаданого судового рішення, відповідач не виплачує позивачу доплату, передбачену Постановою №713, у розмірі 2000,00 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою, якою просив нарахувати та виплатити доплату до пенсії згідно з Постановою КМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" в розмірі 2000 гривень.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві надано відповідь, якою повідомлено, що позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання рішення суду розмір пенсії збільшився більше ніж на 2000 грн., отже підвищення пенсії згідно Постанови № 713 не передбачено. Пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати доплати у розмірі 2000 грн до пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не мав підстав прининяти виплату надбавки до пенсії, за постановою № 713, адже перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло раніше, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Крім того, суд наголосив на протиправності обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки проведення перерахунку з урахуванням надбавки чітко регламентовано чинним законодавством, що було дотримано у випадку позивача. Водночас, обмеження розміру пенсії максимальним розміром, відповідає приписам ч. 5 ст. 43 Закону № 2262.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ).
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову № 713.
Пунктом 1 Постанови № 713, установлено з 1 липня 2021 особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 р.
Пунктом 3 Постанови № 713, встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 1 липня 2021 р. виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
У даному випадку, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі № 320/10164/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки, виданої Фінансове-економічне управління Служби безпеки України від 29.09.2022 № 21/3/2/2-9/878-1326 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, однак, при цьому відповідач не виплачує позивачу доплату до пенсії у розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови № 713. Такий перерахунок був проведений з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до прийняття постанови № 103, що не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому, позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн, відповідно до постанови № 713.
За таких обставин, дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплати пенсії з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, згідно з постановою №713, є протиправними.
На переконання колегії суддів, відповідачем безпідставно відмовлено в нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», а тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, розмір якої на момент призначення пенсії дорівнював 90% грошового забезпечення.
Відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону № 2262 (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною другою статті 13 Закону № 2262 (у редакції, яка була чинна на момент призначення позивачу пенсії), було визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.
08.07.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі - Закон №3668), який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262, зокрема у частині другій статті 13 цифри 90 замінено цифрами 80.
27.03.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VII (далі - Закон № 1166), який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262: у частині другій статті 13 цифри 80 замінено цифрами 70. Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Водночас, відповідачем не було враховано, що стаття 13 Закону № 2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону № 2262 ані Законом № 3668, ані Законом №1166 у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанови Кабінету Міністрів України №45 і №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку, з огляду на що, при перерахунку пенсії позивача, були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Щодо права позивача на здійснення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, слід врахувати, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, як доцільно зауважив суд першої інстанції, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Тому, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Зважаючи на це, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко