Справа № 580/6532/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Кузьменка В.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно матеріалів пенсійної справи, позивачу з 24.10.2006 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
На підставі заяви позивача з 11.02.2022 року йому призначено та здійснено перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням пільгового страхового стажу за Списком № 1, що підтверджується протоколом призначення пенсії.
30.04.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії за статтями 40, 42, 43 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням 55 років 4 місяців 3 днів загального стажу, 16 років 11 місяців пільгового стажу за списком № 1, індексації пенсій відповідно до ПКМУ № 185. Середній коефіцієнт зарплати 1,82335. Середня ЗП по Україні 10846,37.
Листом від 27.05.2024 року № 9604-8610/Я-02/8-0800/24 відповідач повідомив позивача, що з 11.02.2022 року позивача переведено з пенсії, призначеної у 2006 році відповідно до Закону України № 2262, на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України № 1058-ІV. Пенсію позивачу обчислено з урахуванням страхового стажу відповідно до наданих документів про стаж з 01.07.1984 року по 31.12.2003 рік (з перервами) та на підставі індивідуальних відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року по 31.12.2021 рік (з перервами). Страховий стаж складає 52 роки 4 місяці 4 дні, в тому числі робота за Списком № 1 - 15 років 1 місяць 1 день. Кожен повний рік роботи за Списком № 1 додатково зараховано до страхового стажу. Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону № 1058 пенсії, призначені до 31.12.2017 року, перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки. Показник середньої заробітної плати, який склався під час індексації у 2024 році, розрахований шляхом множення коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (3764,40 х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1.0796) та становить 7994,47 грн. З 1 березня 2024 року пенсії проіндексовані з застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії, в розмірі 1,0796. Після зазначеного перерахунку розмір пенсійної виплати заявника збільшився на 820,40 грн.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що ч. 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Застосована правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 577/2576/17), Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року (справа № 720/208/17) та постанові від 18 серпня 2020 року (справа № 263/6611/17).
Як вище встановив суд першої інстанції, з 24.10.2006 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ, а із 11.02.2022 року відповідач призначив позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, отже у спірному випадку має місце саме призначення пенсії, тому підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, як того вимагає частина друга статті 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: за 2019, 2020 та 2021 роки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (2019, 2020 та 2021 роки).
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги у цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.
Щодо частини позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 55 років 4 місяці 3 дні загального стажу, 16 років 11 місяців пільгового стажу за списком № 1, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів встановила, що згідно протоколу призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058 відповідач зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи та навчання у обсязі 52 роки 4 місяці 4 дні, у тому числі пільговий стаж за списком № 1 15 років 4 місяць 1 день.
Згідно відомостей трудової книжки, позивач з 24.11.2006 року прийнятий у ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат учнем підземного роздавальника вибухових матеріалів шахти Експлуатаційна з повним робочим днем під землею та в подальшому з 16.12.2008 року переведений підземним роздавальником 3 розряду з повним робочим днем під землею.
Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 включає працівників зайнятих повний робочий день на підземних роботах.
З урахуванням зазначеного, робота позивача повний робочий день на підземних роботах у ЗАТ Запорізький залізорудний комбінат реорганізованого у підприємство з іноземними інвестиціями у формі ПАТ Запорізький залізорудний комбінат має пільговий характер та має зараховуватись у пільговому обчисленні за Списком № 1.
Відповідно до форми РС-право пільговий стаж за списком № 1 зарахований за період роботи з 30.11.2006 року по 31.12.2021 рік.
Разом з тим колегія суддів підтримує доводи суду першої інстанції, що відповідно до відомостей реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5)підприємство з іноземними інвестиціями у формі ПАТ Запорізький залізорудний комбінат сплатило за позивача у період з 01.01.2022 року по 30.09.2023 рік страхові внески.
Таким чином, період з 01.01.2022 року по 30.09.2023 рік також має бути зарахований до страхового стажу позивача у пільговому обчисленні за Списком № 1.
Колегія суддів врахувала, що ані лист від 27.05.2024 року № 9604-8610/Я-02/8-0800/24, ані відзив на позов не містить жодних обґрунтувань щодо підстав неврахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги у цій частині колегія суддів також вважає обґрунтованими.
Щодо частини позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням індексації пенсій за 2023 та 2024 роки, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році установлено, що з 1 березня 2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Згідно ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2023 року № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році установлено, що з 1 березня 2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Відповідно до п. 6 ч. 2 вказаної постанови до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 року, № 19, ст. 663), встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році (Офіційний вісник України, 2021 року, № 17, ст. 679), пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 року, № 18, ст. 968) та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Аналіз вказаних приписів постанов Кабінету Міністрів України № № 168, 185 вказує на право позивача щодо індексації розміру його пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до протоколів перерахунку пенсії відповідач обмежує індексацію пенсії з 01.03.2023 року. Колегія суддів врахувала, що відзив на позов не містить жодних обґрунтувань щодо підстав такого обмеження.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги у цій частині колегія суддів також вважає обґрунтованими.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 9 липня 2003 року документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення (протоколу). Чинне законодавство не наділяє суб'єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку направлення листа кваліфікується як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.
Як свідчать матеріали справи, отримавши заяву позивача про перерахунок пенсії від 30.04.2024 року, відповідач не прийняв жодного рішення, передбаченого частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV, а лише надіслав на адресу позивача лист від 27.05.2024, який має інформаційний характер, отже для належного захисту порушеного права позивача колегія судд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058 з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки; зарахуванням до страхового стажу позивача у пільговому обчисленні за Списком № 1 періоду роботи з 01.01.2022 року по 30.09.2023 рік та з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанов КМУ № 168,185.
При цьому доводи представниці відповідача щодо звернення позивача не за формою, встановленою Порядком № 22-1, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки заяву позивача відповідач розглянув по суті порушених у ній питань, при цьому не зазначив у своїй відповіді жодних зауважень щодо форми звернення позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Кузьменко В.В.
Чаку Є.В.