Справа № 320/3191/20 Головуючий у 1 інстанції - Лиска І.Г.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0227065005 від 05.12.2019.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 від 21.10.2019 №9246037368, з додатком 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 21.10.2019 №9246037370, встановлено, що відповідно ЄРПН ФОП ОСОБА_1 протягом вересня місяця 2019року зареєстровано податкових накладних на суму - 262 640,00 грн., в т.ч. ПДВ - 52528,0 грн., але при цьому в податковій звітності з ПДВ за вересень 2019 платником задекларовано податкові накладні на суму - 252223,00 грн, в т.ч. ПДВ - 50445,00 грн., різниця складає - 2083,00 грн. на адресу покупця: податкова накладна №8 від 24.09.2019, зареєстрована в ЄРПН 09.10.2019 ТОВ "Сільськогосподарське Підприємство "Шупики" (32496618) на загальну суму- 12500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2083,00 грн. ФОП ОСОБА_1 в податковій звітності за вересень 2019 не задекларована податкова накладна на суму ПДВ - 2083,00 грн.
Таким чином, встановлено порушення пункту 187.1 статті 187 розділу, пункту 185.1 статті 185 V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), пункту 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289 (зі змінами).
Також, при перевірці встановлено, що до податкової накладної № 8 від 24.09.2019, зареєстрованої в ЄРПН 09.10.2019 на загальну суму- 12500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 083,00 грн., виписано розрахунок коригування № 1 від 24.09.2019, який зареєстровано 11.10.2019. Відповідно до п.п. 192.1. п. 192.1 ст. 192 V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.
За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки щодо показників задекларованих у декларації з податку на додану вартість та додатків до неї за вересень 2019 від 20.11.2019 №005595/10-36-50-05/ НОМЕР_1 , який направлено засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомленням про вручення та отримано платником особисто 29.11.2019.
ФОП ОСОБА_1 подано заперечення до акту перевірки від 20.11.2019 № 005595/10-36-50-05/ НОМЕР_1 (вх. ГУ № 12508/10 від 06.12.2019р.) та за результатами розгляду заперечення залишено без змін.
12.12.2019 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 0227065005 від 05.12.2019, яким було збільшено грошове зобов'язання на суму 2 603,75 грн., з них: податкового зобов'язання на суму 2 083,00 грн. та штрафних санкцій на суму 520, 75 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки встановлена під час камеральної перевірки податкова накладна була помилково складена без фактичного здійснення господарської операції та своєчасно виправлена шляхом реєстрації розрахунку коригування, у зв'язку з чим правомірно не включалась позивачем до податкової звітності. При цьому, реальні господарські операції позивача були належним чином відображені у податковому обліку відповідно до вимог податкового законодавства, а відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, унаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений нормами чинного податкового законодавства, а тому підстави для визнання такого рішення протиправним і його скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно із ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 ціє, статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
При цьому, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платника ПДВ - постачальника (продавця) товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ (за правилом "першої події"), а саме на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; - відвантаження товарів.
Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом (пункт 201.14 статті 201 ПКУ).
На дату виникнення податкових зобов'язань платник ПДВ зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений термін.
Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з і по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований, як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:
- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
При цьому, постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов'язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.
Враховуючи вищенаведене, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг постачальник має право зменшити податкові зобов'язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов'язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України (п.201.15 ст.201 ПК України).
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.
До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац 2 пункту 1 розділу III Порядку N 21).
Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (абзац 1 п.6 розділ ІІІ Порядку №21).
Отже, обсяги постачання товарів/послуг та сума ПДВ, вказані у податковій накладній, яка складена без факту здійснення господарської операції, не підлягають відображенню в податковій декларації з ПДВ. Відповідно, розрахунок коригування до податкової накладної, складений без факту здійснення господарської операції, відображенню в декларації не підлягає про що також пояснює офіс великих платників податків ДФСУ 16.07.2019.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 була здійснена господарська операція, а саме: надані ветеринарні послуги щодо профілактичної та лікувальної розчистки копитець у корів та надання консультативної допомоги з профілактики хвороб копитець у корів, згідно акту виконаних робіт від 29.09.2019 в сумі 29 724,00 грн. Покупець, згідно рахунку №40 від 18.09.2019, перерахував аванс 24.09.2019 в сумі 12 500,00 грн. на який була зареєстрована 09.10.2019 податкова накладна №11 від 24.09.2019 по першій події - перерахування авансу, друга податкова накладна № 9 від 29.09.2019 в сумі 17 224,00 грн. була зареєстрована 09.10.2019 по другій події - акту виконаних робіт. Отже, до акта виконаних робіт від 29.09.2019 року зареєстровані дві податкові накладні на загальну суму - 29 724, 00 грн., які включені в податкову звітність за вересень 2019 року.
09.10.2019 була зареєстрована ще одна податкова накладна №8 від 24.09.2019 року на суму 12500,00 грн., яка є помилковою. ФОП ОСОБА_1 цілком правомірно відобразив наслідки здійснених господарських операцій у податковому обліку, податкова накладна №8 від 24.09.2019 року є помилковою, без факту господарської операції, до якої своєчасно зареєстрований РК №1 від 24.09.2019 року, який скасовує дані в податковій накладній, а тому вона не включена до податкової звітності у вересні 2019 року.
До акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з питання перевірки показників задекларованих у декларації з податку на додану вартість та додатків до неї № 005595/10-36-50-05/2893211250 від 20.11.2019 було направлено заперечення 02.12.2019, але у відповіді рішення камеральної перевірки залишили без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими.
Доводи апелянта про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений нормами чинного податкового законодавства є безпідставними, оскільки встановлені у справі обставини свідчать, що спірна податкова накладна була складена помилково без фактичного здійснення господарської операції та своєчасно виправлена шляхом складання і реєстрації розрахунку коригування, у зв'язку з чим у позивача були відсутні правові підстави для відображення відповідних сум у податковій звітності. Натомість, контролюючий орган, всупереч вимогам податкового законодавства, безпідставно ототожнив факт реєстрації помилкової податкової накладної з виникненням податкових зобов'язань, не врахувавши правову природу розрахунку коригування та відсутність господарської операції, а також не довів правомірності прийнятого рішення, що відповідно до вимог процесуального закону покладається саме на нього.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, а аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.