П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29142/25
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:08.12.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - в/ч НОМЕР_2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889) у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги за весь час затримки виплати з 01 березня 2016 року по день фактичної виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону від 23 липня 2025 року №890-ОС був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. Проте, як зазначено у позові, за час проходження військової служби позивачу належним чином не проводилось нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, а саме у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати не було враховано додаткову грошову винагороду у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, виплата якої передбачена Постановою №889.
Після звільнення позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення з 2016 по 2018 роки, проте листом відповідача позивачу було відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог.
Посилаючись на те, що така протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що йому не у повному обсязі здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У свої доводах позивач посилався на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.
10 вересня 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позову, з позовними вимогами не погоджується.
Відповідач не заперечував, що п.1 Постанови №889 (який набрав чинності з 1 січня 2016 року) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, однак посилався на те, що відповідно до розділу ІІІ наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (далі - Інструкція №425) розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення крім винагород. Тобто, на переконання відповідача, додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889, не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Отже, так як допомога для оздоровлення є одноразовою виплатою, то щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення при її нарахуванні. За таких обставин, на переконання відповідача, в/ч НОМЕР_2 діяла правомірно, застосовуючи положення Інструкції №425 як норми прямої дії в частині виключення винагород із категорії складових грошового забезпечення, з сум яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Відповідач також зауважував, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 не можна приймати до уваги під час розгляду даної справи, адже дана постанова стосується врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. А предметом спору у справі, що розглядається, є питання врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, при виплаті допомоги на оздоровлення.
Щодо компенсації втрати частини доходів у відзиві зазначено, що законодавець передбачив виплату компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати тільки тих доходів, які не мають разового характеру, тобто регулярні доходи, які нараховуються систематично, рівномірно, через певні проміжки часу. Відтак, будь-яка затримка виплати допомоги на оздоровлення не підлягає компенсації взагалі, так як указаний вид доходу не охоплюється Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №.№2050-ІІІ)
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від №889.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- задовольняючи (частково) позовні вимоги суд першої інстанції поклав в основу рішення не релевантний та незастосовний висновок Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, який не стосується предмету спору;
- одноразова грошова допомога при звільненні та допомога для оздоровлення є різними виплатами, які мають різне правове регулювання та займають різне місце в системі грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України;
- Адміністрація Державної прикордонної служби України своїм наказом від 20 травня 2008 року №425 затвердила Інструкцію №425. Однак, що стосується допомоги для оздоровлення, яка встановлена п.3.7 розділу III Інструкції №425, то існує пряме виключення винагород (будь-яких) при нарахуванні допомоги для оздоровлення. Відповідно до пп.3.7.4. п.3.7. розділу III Інструкції №425, розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Суд першої інстанції не врахував той факт, що пп.3.7.4. п.3.7. розділу III Інструкції №425 встановлює пряму заборону врахування винагород, в тому числі щомісячних винагород, при виплаті допомоги для оздоровлення, а щомісячна додаткова винагорода, передбачена Постановою №889 є винагородою, отже не входить до допомоги для оздоровлення.
Своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався.
Рішення суду першої інстанції іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спірний період проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується картками його грошового забезпечення за 2016-2018 роки.
Однак, як вказано у позові, під час проходження служби відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, передбачену Постановою №889.
Згідно особистої картки грошового забезпечення за 2016 рік, позивач у період з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року отримував щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 25 %, з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року - у розмірі 32%, а з 01 травня 2016 року - 60 %. У березні 2016 року позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення.
Згідно особистої картки грошового забезпечення за 2017 рік, позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 %. У травні 2017 року позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення.
Згідно особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік, позивачу нараховано щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % за січень-березень 2018 року, а у лютому 2018 року отримано допомогу для оздоровлення.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника в/ч НОМЕР_2 із заявою, якою просив перерахувати грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за відповідний місяць до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення.
У відповідь на вказане звернення листом від 12 серпня 2025 року вих. №09/В-10223/11028 позивачу надано відповідь про те, що відповідно до п.8 "Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (далі - Інструкція №73), винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюються обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (в т.ч. допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, позивач звернувся до суду з позовом, у якому також просив виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Отже, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкції №73.
Суд першої інстанції зауважував, що оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи, що обчислення грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з місячного грошового забезпечення, а додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, суд вважає що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889, яку отримував позивач під час проходження служби. Тобто, виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у 2016-2018 роках без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги, в цій частині, на думку суду першої інстанції, підлягали задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення, суд першої інстанції зазначав, що оскільки нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 відповідачем ще не здійснено, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є передчасними, а тому не належать задоволенню.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, Постанові Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затверджену Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Виходячи зі змісту ч.ч.3, 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання положень ч.1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
За визначенням, наведеним в п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п.30.1 розділу ХХХ "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція №260) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пункт 30.3 Інструкції №260 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно п.33.1, п.33.2 розділу ХХХІІІ Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою №889 закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно п.2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Так, відповідно п.2 ч.1 Постанови №899, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
На виконання зазначеної Постанови Уряду, наказом Міністра оборони від 15 листопада 2010 року №595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 2012 року за №1540/21852, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (далі - Інструкція №595).
Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідачем не заперечується, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислювалися така допомога, не враховано щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови №889.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки позивачу на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась регулярно, що не заперечується сторонами у справі та протилежного матеріали справи не містять, тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
За наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №817/1427/17, від 14 квітня 2020 року у справі №820/3719/18, від 07 вересня 2020 року у справі №620/720/20, від 23 грудня 2020 року у справі №826/8081/16, від 29 грудня 2020 року у справі №240/1095/20, від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.